Чекно

село Чекно
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Дубенський район
Громада	Ярославицька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA56040370090060053
Облікова картка	с. Чекно
Основні дані
Засноване	1564
Населення
Площа	7,21 км²
Поштовий індекс	35112
Телефонний код	+380 3659
Географічні дані
Географічні координати	50°38′18″ пн. ш. 25°23′07″ сх. д. / 50.63833° пн. ш. 25.38528° сх. д.Координати: 50°38′18″ пн. ш. 25°23′07″ сх. д. / 50.63833° пн. ш. 25.38528° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	191 м
Водойми	річки: Зборів, Стир
Місцева влада
Адреса ради	35112, Рівненська обл., Дубенський р-н, с.Ярославичі, вул.Садова,7а
Карта
	Чекно
	Чекно
Мапа

Чекно (у 1940-х^[1] — 2014 — Межиріччя) — село в Україні Ярославицької сільської громади Дубенського району Рівненської області.

Географія ред.

Селом протікає річка Тишиця, яка впадає у річку Стир.

Історія ред.

Чекно згадується від 10 листопада 1564 року як маєток князя Якова Крокоткі-Єловицького. Свою назву село отримало від того, як переказують, що князь Луцький Ярослав Ізяслович, який жив у Ярославичах, тут чеканив (карбував) свою монету — так зазначає дослідник історії Волині Теодорович М. І. З південного заходу село омивається річкою Стиром, а з півночі — Тишицею, від того і походить назва села Межиріччя.

На центральній вулиці поселення Чекно і донині височать мури барокової Хресто-Воздвиженської церкви, будівництво якої профінансував 1733 року граф Соболевський, і яку в 1963 році зруйнували радянські атеїсти. У 1946 році село Чекно офіційно перейменоване на село Межиріччя.

У 1906 році село Ярославицької волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 35 верст, від волості 2. Дворів 38, мешканців 235^[2].

За Польщі (1921-1939) землі навколо села належали графині з Ратнева. Частину їх виділили польським «осадникам». Найбільшу земельну ділянку з них мав полковник Кулькевіч — 25 га. До середини 30-х років чекненські діти ходили в школу с. Яловичі. У 1935 р. Макар Шевчук здав частину своєї хати під школу, таким чином виник свій чекненський навчальний заклад. Тут були перший і четвертий класи, а другий та третій — у Яловичах. А в Ярославичах діяла п'ятикласна школа. Навчали дітей у Чекні пані Марися, чоловік якої Дембек служив комендантом поліції у Ярославицькій гміні, пані Варвара, Людмила Шевчук, Римма Стецюк. Після війни школу «перенесли» в хату Матвія Шлихти, котрого з сім'єю вивезли в Сибір. Потім навчальний заклад закрили, а діти ходили на навчання до Яловичів, де на початку 70-их років школа теж опинилася «на замку».

У роки німецької окупації в селі діяв осередок ОУН-УПА. Члени «боївки» спочатку квартирували у Трохима Кваші, а потім під кручею на березі Стира вони зробили схрон, в якому і переховувалися. Станичним був Петро Миколайович Новосад, а начальником зв'язку — чоловік із псевдо «Ярема». У Чекні до війни працювала сільська рада. Головував тоді Йосип Сидорук, а після його загибелі Микола Липчанський. Після війни до об'єднання із Ярославицькою сільраду очолював Гордовський із с. ПідлісціОстрожецького району. Зміна назви села Чекно на Межиріччя відображена у довіднику «Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ» станом на 1 вересня 1946 р.

У грудні 1939 р. була утворена Рівненська область і село Чекно увійшло до складу, утвореного в січні 1940 р., 11 березня 2014 року селу Межиріччя повернуто історичну назву Чекно. Дворів у селі — 43, населення — 100 осіб.

Пам'ятки ред.

Заплава річки Стир — гідрологічний заказник місцевого значення

Відомі люди ред.

Навесні 1881 року Ольга Петрівна Косач повезла дітей Михайла, Лесю, Ольгу у село Чекно, щоб вони побачили і послухали веснянки. Саме тут у селі Чекно десятилітня Леся чи не вперше познайомилась з поетичним народним весняним звичаєм. Майже все життя зберігала вона у своїй пам'яті пісенні мелодії, що їх перейняла в дитинстві у нашому краї. Зупинившись у селі Чекно, в знайомого Самарина Косачі проживаючи там винесли звідти багато цікавих вражень. Кожного дня Олена Пчілка разом з дітьми відвідувала кілька хат вишукуючи рідкісні художні візерунки волинської вишивки.

В 1971 році з нагоди 100-літнього ювілею письменниці у Ярославичах відбулося урочисте встановлення меморіальної дошки з написом: «1881 року в селі Чекно (нині Межиріччя Ярославицької сільської ради) вивчала народні веснянки українська поетеса Леся Українка».

Примітки ред.

↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 1032.
↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 21 березня 2020.

Джерела ред.

Олександр Цинкаловський. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Т. 2. — Вінніпеґ: Накладом Товариства «Волинь», 1986.
Н. И. Теодорович. Историко-статестическоє опісаніе церквей и приходов Волинской епархии. Т. И. Уезды Ровенский, Острожский, и Дубенский. Почаев: Типография Почаево-Успенской Лавры, 1889 р. Історію села Чекно зібрав Андрій Схаб.
Погода в селі Чекно [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Посилання ред.

Czekno, ... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 791. (пол.)

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 1032.

[Список_населених_місць_Волинської_губернії._—_Житомир:_Волинська_губернська_типографія,_1906._—_219_с.-2] Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 21 березня 2020.

[1]

[2]