Святовасилівка
Святовасилівка (до 1932 — Рясне, у 1932—2016 — Єлізарове) — селище в Україні, центр Святовасилівської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області.
| Селище Святовасилівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Дніпропетровська область |
| Район | Дніпровський район |
| Громада | Святовасилівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ: | |
| Облікова картка | Святовасилівка |
| Основні дані | |
| Засновано | 1928 |
| Населення | 966 |
| Поштовий індекс | 52433 |
| Телефонний код | +380 5669 |
| Географічні координати | 48°10′47″ пн. ш. 34°33′46″ сх. д. / 48.17972° пн. ш. 34.56278° сх. д.Координати: 48°10′47″ пн. ш. 34°33′46″ сх. д. / 48.17972° пн. ш. 34.56278° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 143 м
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Рясна |
| Селищна влада | |
| Адреса | 52433, Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, с-ще Святовасилівка, вул. Центральна, 2 |
| Карта | |
  Святовасилівка | |
 Святовасилівка | |
| |
|
| |
Дворів — 342. Населення — 982 особи.
Географічне положення ред.
Селище Святовасилівка знаходиться між річками Грушівка та Комишувата Сура (6-7 км) за 30 км на північний захід від колишнього районного центру Солоного. Село межує з селами Рясне, Чорнопарівка, Шульгівка та Малинівка. Розташоване поблизу залізниці. Має залізничну станцію Рясна, яка розташована між станціями Привільне (селище Надіївка) та Незабудине.
Село ділиться навпіл залізничною колією.
Історія ред.
Село засноване в 1928 році під назвою Рясне. У 1932 році перейменоване на Єлізарове на честь радянського і партійного діяча Марка Тимофійовича Єлізарова[ru], який був у перші пореволюційні роки народним комісаром шляхів сполучення, у 2016 — Святовасилівка.
Населення в 1989 р. становило 980 осіб, у 2001 р. — 966.
Населення ред.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 93,6 % |
| російська | 5,4 % |
| інші/не визначилися | 1 % |
Підприємства і заклади ред.
Має заготзерно, макаронну фабрику, вугільний склад та паливну станцію, з якої беруть паливо прилеглі села.
У селі є школа та дитсадок, який свого часу був побудований за сприяння Павла Лазаренка. За часів радянської влади в селі не було церкви, згодом церкву відкрито в приміщенні, що раніше належало пошті.
На території Святовасилівки знаходяться асфальтобетонний і калібрувальний заводи, відділення «Сільгосптехніки», макаронна фабрика.
У восьмирічній школі 28 вчителів навчають 378 учнів. Є клуб з залом на 180 місць, бібліотека, в книжковому фонді якої налічується 12,4 тис. томів.
Є медична амбулаторія, де працюють три лікарі та п'ять спеціалістів з середньою медичною освітою, аптека, дитячий садок, сім магазинів, їдальня, комбінат побутового обслуговування, телеательє, поштове відділення, ощадна каса.
Відомі особистості ред.
У селі жив і похований Інок Іоанн, в миру Василій Швидун.[2]
Пам'ятники ред.
У центрі села встановлено пам'ятник на братській могилі, де поховані 211 радянських воїнів, полеглих під час визволення Святовасилівки від гітлерівських окупантів. Серед них — лейтенант Ж.А.Молдогалієв[ru], якому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Примітки ред.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 14 квітня 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Література ред.
- Єліза́рове // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.798
Посилання ред.