Солоне (селище)
Соло́не — селище в Україні в Дніпровському районі Дніпропетровської області, центр Солонянської селищної територіальної громади. До 2020 року було районним центром Солонянського району Дніпропетровської області. Населення — 7380 мешканців.
| селище Солоне | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Дніпропетровська область | ||||
| Район | Дніпровський район | ||||
| Громада | Солонянська селищна громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA12020270010031228 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засновано | наприкінці XVII ст. | ||||
| Колишня назва | Новоселівка, Енгельгардівка, Солоненьке | ||||
| Статус | із 2024 року | ||||
| Населення | ▼ 7 380 (01.01.2022)[1] | ||||
| Поштовий індекс | 52400 — 52404 | ||||
| Телефонний код | +380 5669 | ||||
| Географічні координати | 48°11′41″ пн. ш. 34°51′15″ сх. д. / 48.19472° пн. ш. 34.85417° сх. д.Координати: 48°11′41″ пн. ш. 34°51′15″ сх. д. / 48.19472° пн. ш. 34.85417° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 109 м | ||||
| Водойма | річка Солона
| ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Привільне | ||||
| До станції: | 10 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 52400, смт Солоне, вул. Гагаріна, 7 | ||||
| Голова селищної ради | Копейко Михайло Мусійович | ||||
| Карта | |||||
  Солоне | |||||
 Солоне | |||||
| |||||
|
| |||||
Географічне розташування
ред.
Селище міського типу Солоне розміщене на берегах невеликої пересихаючої річки Солоної, яка через 5 км впадає в річку Мокра Сура. На річці і декількох пересихаючих струмках зроблені загати. Через селище проходить автомобільна дорога Р80.
Археологічні розвідки
ред.Перші оселі на місці сучасного селища виникли ще в ІІІ тисячолітті до нашої ери. Рештки поселень і курганні могильники ямної культури доби міді-бронзи були знайдені при археологічних розкопках на околицях села.
Історичні відомості
ред.Наприкінці XVII століття на схід від сучасного селища виникло поселення Новоселівка засноване кріпаками-втікачами. На початку XVIII століття кріпаків з Новоселівки переселили на землі по річці Солоненькій. Найменування річки, за розповідями, пішло від того, що вода в ній була солоною, а влітку на берегах навіть виступав солонець. Нове поселення дістало назву Енгельгардівка. В 80-х роках XVIII століття село було названо Солоненьким. На той час тут жило 485 осіб.
у 1803 році в Солоненькому була побудована Петро-Павлівська церква[2].
На викуплених у 1852 році землях меноніти Бергмани побудували хутір і назвали його Абрамівським. З часом хутір перетворився у потужну економію.
За переписом 1858 року в Солоненькому налічувалось 724 особи, які займалися хліборобством та скотарством. Напередодні Першої світової війни в Солоному було 274 двори, кількість населення становила 1830 осіб.
Наприкінці XIX століття громаді села, яке стало називатися Солоним, належало 1785,5 десятини землі.
У 1881 році землі сільця Солоненького були розподілені таким чином (десятина — це 1,0925 гектара):
- хутір Абрамівський, володіння меноніта Абрама Абрамовича Бергмана — 2222 дес.
- володіння селянина Давида Сергійовича Строменка (з іншими) — 1 десятина
- володіння меноніта Германа Абрамовича Бергмана — 2229 дес.
- володіння селян власників — 407 дес.
Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Солоне (Енгельгардове), центрі Солонянської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії, мешкало 735 осіб, налічувалось 138 дворових господарств, існувала православна церква, школа, крамниця, відбувалися 2 ярмарки на рік[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1398 осіб (719 чоловічої статі та 679 — жіночої), з яких 1387 — православної віри[4].
У грудні 1905 році в Солоному проходив з'їзд Селянської спілки, на що влада оголосила воєнний стан у повіті і село було обстріляно артилерією за наказом генерал-губернатора Сандецького. Василій Строменко, Ярема Строменко, Панас Бабенко, учитель Євген Моцний, Оникикій Стром, Потап Колодченко, Міхей Московка 1882 г.р., Данило Бондаренко, Григорій Поплавський були заарештовані. Більшість з них засуджені і вислані на північ Росії.[5]
У 1923 році Солоне стало районним центром. З 1960 року селище Солоне віднесене до категорії селищ міського типу.
У 1925 у Солоному відбувся гучний судовий процесс. На лаві підсудних опинилися 14 чоловік. Між ними голова Солоняського райвиконкому, голова СільЄСТ-ва , фінінспектор й нарсуддя. Головні пункти обвинувачення - незаконне позбавлення деяких селян права голосу на виборах, несправедливе вирішення земельних питань, розтрати, недбале ставлення до своїх обов'язків.[6]
У 1937 радянська влада побудувала в Солоному грандіозний театр, який було зруйновано у 1943 році[7].
До 1914 року в Солонянській школі викладали математику - Євген Федосійович Моцний[8] , а українську мову та літературу - Олександр Потапович Колодченко[9]
У 1941 з серпня по жовтень в Солоному діяв партизанський загін НКВС під керівництвом Карпа Родіоновича Волобуєва[10].[11]
1989 року за переписом тут мешкало приблизно 7400 осіб.
У 1990 році патріоти вперше встановили у Солоному жовто-блакитний прапор[12]
Колись село розділялось на три частини: Шланбова (ймовірно від «шлагбаум»), Більчена (ймовірно від "білий) та Коновалівка[13].
Населення
ред.Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[14]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 6870 | 92.49% |
| російська | 516 | 6.95% |
| вірменська | 15 | 0.20% |
| білоруська | 9 | 0.12% |
| інші/не вказали | 18 | 0.24% |
| Усього | 7428 | 100% |
Заклади соціально-культурної сфери
ред.Освітні заклади
ред.- Солонянська СЗОШ № 1 вул. Шевченка, 33
- Солонянська СЗОШ № 2 вул. Строменка, 50
- Солонянський ДНЗ вул. Шевченка, 22
Заклади охорони здоров'я
ред.- Солонянська Центральна районна лікарня вул. Усенка,13
- Солонянський Центр первинної медичної допомоги вул,Усенка 13
Культурні заклади
ред.- Районний будинок культури вул. Гагаріна, 12-а
- Будинок дитячої творчості вул. Гагаріна, 3
- Дитяча музична школа вул. Гагаріна, 3
Найбільші підприємства
ред.- Солонянський РЕМ
- Міжрайонне управління водного господарства
- ТОВ «Завод полімер деталь»
- ТОВ Солонянський завод «Агрополімердеталь»
- ТОВ «Агроовен»
- Солонянська СЕГГ ВАТ «Дніпропетровськ газ»
- Супермаркет «Varus»
Релігія
ред.В селищі знаходяться наступні сакральні споруди релігійних громад:
- Храм Святого Архистратига Божого Михаїла ПЦУ (вул. Перемоги, 52);
- Храм Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ (вул. Голуба, 8-А);
- Свято-Стрітенський храм (вул. Соборна, 65-Б);
- Буддійський храм (вул. Строменка, 4-А).
Цікаві факти
ред.У селищі є будинок братів Бергманів. Тепер у цій будівлі розміщені краєзнавчий музей, районний архів, бібліотека, центр надання адміністративних послуг. Сім'я Бергманів у 1862 році отримала 14 тисяч десятин землі. На території селища розташовані дві садиби, які належали Пітеру Хугу, Абрахаму та Герману Бергманам. Одна з них є пам'яткою архітектури України місцевого значення. Бергмани активно розвивали регіон. Земська лікарня, земська школа, дороги, початкові школи в інших населених пунктах збудовані за сприяння родини Бергманів багато будівель існують до цього часу.
Відомі люди села
ред.- Чумаченко Михайло. Костянтинович (? — 1921) — отаман, мав свій загін, Разом зі своїми братами Іваном, Трохимом та Наумом брав участь у Визвольних змаганнях у 1918—1920 роках. на Катеринославщині. Загинув у лютому 1921 разом з відомим діячем повстанського руху доктором Гелієвим у Солоному.
- Строменко Василь Оникійович (1880—1937) — художник, науковець, політичний діяч та сподвижник Д. І. Яворницького.
- Строменко Ярема Якович (?-?) — дядько Василія Строменко, політичний діяч. член партії СР, голосний на Катеринославських земських зборах від Катеринославського повіту. У 30-х роках ХХ століття засланий бльшовиками у північні краї Росії разом з родиною за активну антирадянську діяльність проти розкуркулювання та колективізації, звідки він не повернувся.
- Задернюк Микола Миколайович (1989—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Більченко Сергій Саввич — провідний співробітник органів держбезпеки СРСР, в роки Другої світової війни — організатор і керівник партизанського руху на окупованій території, в 1943—1953 — нарком (міністр) внутрішніх справ Білоруської РСР, генерал-полковник.
- Полторацький Федір Микитович — Герой Соціалістичної Праці
- Похиленко Ігор Валерійович (1992—2023) — старший солдат збройних сил України учасник російсько-української війни.
- Штеменко Олександр Васильович — доктор хімічних наук, професор, завідувач кафедри неорганічної хімії УДХТУ
- Зінченко Гнат Гнатович — Герой Соціалістичної Праці
- Оковитий Сергій Іванович — доктор хімічних наук, професор, професор кафедри органічної хімії, ректор ДНУ (з 2021 р.)
- Чукмарьов Микола Юхимович (1919—1943) — народився у селі Малишково Краснінського району Смоленської області, радянський партизан, його іменем було названо вулицю у Солоному. Розстріляний 2 березня 1943 року біля Нового світу.
Галерея
ред.-
Храм Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ -
Військовий меморіал землякам, які загинули в роки Другої світової війни -
Середня загальноосвітня школа №1 -
Свято-Стрітенський храм -
Барельєф Т. Г. Шевченка
Література
ред.- Волощенко Г.П., Станкевич Н.І., Теліченко Ю.М. Соло́не // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.776-786
Посилання
ред.
- Солонянська селищна рада [Архівовано 2 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Погода в смт Солоне [Архівовано 2 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Сайт Верховної ради[недоступне посилання з травня 2019]
- Солоне — Інформаційно-пізнавальний портал | Дніпропетровська область у складі УРСР [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 959 с.)
- Розповідають вулиці Солоного [Архівовано 23 серпня 2018 у Wayback Machine.]. Суспільно-політичний тижневик Солонянського району «Вперед» № 29-30 від 21 та 28 липня 2018 року
Примітки
ред.- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
- ↑ Житие православных в тч Прокоп Драгожинский Ч.1 Соленое/The Orthodox life. P. 1 The village Solone (укр.), архів оригіналу за 2 грудня 2021, процитовано 2 грудня 2021
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — с. 21 (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-63. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Деды бунтовали. О революции 1905 года в Екатеринославском уезде (Строменко, Стасюк, Поплавский и тд) (укр.), процитовано 19 липня 2022
- ↑ Становление советского режима на Солонянщине. Часть2/2. Деды танцевали Eng subs (укр.), процитовано 12 квітня 2022
- ↑ Краткая история Солонянского театра (1937-1941). Почему немцы взорвали театр? (укр.), архів оригіналу за 5 листопада 2021, процитовано 5 листопада 2021
- ↑ Эпоха Моцных-Строменко из села Соленое/The era of Motsny-Stromenko from the village Solone, Ukraine - YouTube. www.youtube.com. Процитовано 16 травня 2022.
- ↑ Галерея сложных судеб. Александр Колодченко - сельский учитель знал историю лучше Грушевского - YouTube. www.youtube.com. Процитовано 16 травня 2022.
- ↑ Отряды НКВД в немецко-советской войне 1941-1945. Отряд Волобуева, Украина. Взгляд изнутри. (укр.), архів оригіналу за 5 листопада 2021, процитовано 5 листопада 2021
- ↑ Irena Konovets-Poplavska (8 жовтня 2024), "Партизанский" отряд НКВД Волобуева. Ч. 2/2 Волобуев: необычная биография партийного карьериста, процитовано 9 жовтня 2024
- ↑ Анатолій Сокоринський: розмова чому РУХ не вижив у незалежній Україні за яку він власне і боровся (укр.), процитовано 22 квітня 2023
- ↑ Солоне, Вовніги, Башмачка: Розповідають вулиці та ставки Солоного. Солоне, Вовніги, Башмачка. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 13 вересня 2018.
|
Це незавершена стаття про Дніпропетровську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |