Сагайдак (Миргородський район)

Сагайда́к — село в Україні, у Шишацькій селищній громаді Миргородського району Полтавської області. Населення становить 1104 осіб. До 2015 орган місцевого самоврядування — Сагайдацька сільська рада.

село Сагайдак
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Миргородський район
Громада	Шишацька селищна громада
Облікова картка	картка
Основні дані
Населення	1104
Поштовий індекс	38033
Телефонний код	+380 5352
Географічні дані
Географічні координати	49°43′42″ пн. ш. 33°58′59″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	141 м
Найближча залізнична станція	Сагайдак
Місцева влада
Адреса ради	38000, Полтавська обл., Миргородський р-н, селище Шишаки, вул. Соборності, буд. 2
Карта
Сагайдак
Сагайдак
Мапа

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Шишацького району, село увійшло до складу Миргородського району Полтавської області.

Географія

Село Сагайдак знаходиться за 6 км від правого берега річки Грузька Говтва, за 1 км від села Білаші, примикає до сіл Чорнобаї та Дмитрівка. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. Через село проходять автомобільна дорога Т 1720 та залізниця, станція Сагайдак.

Історія

Село виникло на початку 20 сторіччя під час прокладання залізниці Полтава — Ромодан. 1890 р. збудовано станцію, 1910 — амбар (пізніше хлібоприймальний пункт). За переписом 1926 р. Сагайдак — центр Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавського округу, 207 господарств, 456 ж., підпорядковано село й 17 хуторів. 1929 р. збудовано семиричну школу. У березні 1933 відбулося Сагайдацьке заворушення голодуючих. З 1935 працює овочеприймальний пункт, з 1948 — лікарня на 30 ліжок. Під час німецької окупації (21 вересня 1941 — 22 вересня 1943) гітліревці розстріляли   4 і вивезли до Німеччини 11 чоловік.

Наприкінці 1932 р. — на початку 1933 р. на залізничній станції Сагайдак, як і на ряд інших станцій, звозили на зсипний пункт зерно, відібране у жителів навколишніх сіл та хуторів, так званими буксирними бригадами. Серед голодуючого населення навколишніх сіл у березні 1933 року поширилися чутки, що на станції Сагайдак будуть давати зерно голодуючим. Гнані останньою надією на порятунок, сотні знесилених голодом людей потягнулися до Сагайдака, а коли виявилося, що хліба їм ніхто й не думав відпускати, всі рушили до хлібних складів. Червоноармійці, що охороняли склади, пробували відігнати натовп голодуючих, але селяни збили замки, увірвалися до складу і почали набирати зерно, хто в мішок, хто в торбинку чи кошик. Інші, не в змозі стримати голод, почали хапати зерно жменями та й їсти.  Вартові викликали допомогу. На станцію прибула кіннота, яка, увірвавшись на територію складів, учинила розправу над голодними селянами: багатьох було побито і заарештовано, подальша доля яких невідома.[1]

Економіка

• ТОВ «Пасипол».
• ЗАТ «Сагайдак-Агро».
• Сагайдацьке хлібоприймальне підприємство.
• ПП Маляр.
• ПП Шанкін.
• ПП Біличенко.
• ПП Рудич.

Об'єкти соціальної сфери

• Школа.

В художній літературі

Про своє дитинство в селі пише українська діаспорна письменниця Олена Лукаш у автобіографічному романі «Стежками дитинства».

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Полтавська область)

Посилання

• Погода в селі Сагайдак
• Історія та генеалогія села Сагайдак