Палац-Садиба Дубецьких

Палац-Садиба Дубецьких
	Руїни Палацу-Садиби Дубецьких
	46°36′58″ пн. ш. 30°17′53″ сх. д. / 46.6162889° пн. ш. 30.2980806° сх. д.
Тип	палац
Статус спадщини	пам'ятка культурної спадщини України
Країна	Україна
Розташування	Василівка, Одеський район, Одеська область
Архітектурний стиль	класицизм
Автор проєкту	Франческо Боффо?
Архітектор	Франческо Боффо
Засновник	Василь Дубецький
Будівництво	1830 — 1854
Відомі мешканці	Василь Дубецький, Сергій Панкеєв
Власник	Вигодянська сільська громада
Стан	руїни
	Палац-Садиба Дубецьких (Україна)
	Палац-Садиба Дубецьких у Вікісховищі

пам'ятка архітектури (місцевого значення)

Палац-садиба Дубецьких-Панкеєвих («Лігво вовка») — архітектурна пам'ятка, що розташована у селі Василівка Одеського району Одеської області. Включає в себе палац (наразі у руїнах) і прилеглий парк із фонтаном (занедбані). Тут виріс і проживав найвідоміший пацієнт З.Фрейда Сергій Панкеєв.

Розбудова садиби ред.

Садиба була побудована між 1830 і 1854 роками. За деякими даними, будівля палацу могла бути споруджена за проектом автора Потьомкінских сходів — одеського архітектора Франца Боффо. Розбивкою парку навколо садиби керував інший відомий архитектор — Іван Даллаква. Садиба належана родині Дубецьких, збудована генерал-майором Василем Дубецьким.

Існує версія, що свій маєток Василь Дубецький побудував у виді зменшеної копії Зимового Палацу, за що пав у немилість імператора Миколи I.

«Лігво вовка» ред.

Сергей Панкеєв із дружиною — останні власники палацу

Після скасування кріпосного права у 1862 році нащадки Дубецького продали садибу євреям Фішелю Бергмадському та Янкелю Сверліку. З 1885 вона належала каховському купцю Костянтину Панкєєву. Син останнього, Сергій Панкеєв, відомий всьому світові як «людина-вовк», проходив лікування у Зигмунда Фрейда. За цей факт садиба дістала назву «Лігво Вовка».

Сергій Панкєєв так писав про палац-садибу:

Наш маєток був дуже гарним: величезний, нагадує замок, сільський будинок, оточений старим парком, який поступово переходив в ліс. Тут був також ставок, досить великий для того, щоб називатися озером.

Занепад ред.

З 1917 по 1920 садибу займав відділок міліції (НКВД). Після 1920 року тут мешкали місцеві жителі. Були розміщені адміністративні кабінети, клуб та кінотеатр.

Акт за 1922 рік, складений при утворенні в Василівці радгоспу, свідоцтвує: «фундамент кам'яний; стіни — кам'яні; дах — залізний; підлога — дерев'яна; висота фундаменту — 4 аршини (2.84 м); довжина — 30 сажнів (64 м); ширина — 10 сажнів (21 м); висота стін — 5 сажнів (10.65 м). Рік зведення споруди — 1854 … стан споруди — потребує кардинального ремонту.»^[1]

Садиба складалася з трьох двоповерхових корпусів, пов'язаних між собою одноповерховими переходами. До панського дому примикали різні господарські добудови, виріс великий сад, у якому росли 73 горіхи, ліс площею 44 десятини, озеро, маленький ставок і фонтан.

Ліс вирубали ще під час Громадянської війни. Сад поступово занепав і зник. Залишки фонтанів ще було видно в 1990-х роках. Зараз від усієї цієї пишноти залишилося тільки озеро, кілька дерев і залишки одного фонтана.

Після 1991 року будівля почала руйнуватися. Місцеві жителі виймали віконні рами, двері, розбивали стіни на цеглу для власних будівель. Як наслідок обвалився дах, міжповерхові перекриття; на початку 2000-х обрушилася і головна західна стіна центрального корпусу. Зараз будівля може впасти повністю в будь-який момент.

Відновлення ред.

У 2007 році садиба була продана за 1 млн.грн. ТОВ «Українська Кабельна Компаніїя» (м. Одеса) під зобов'язання історичної реконструкції до 2017 року. Однак, роботи по відновленню так і не були розпочаті.