Василівка (Вигодянська сільська громада)
Васи́лівка (до 1774 року — Каная Мурза, до 1849 року — Барабой, Шостка, Шестаково) — село Вигодянської сільської громади в Одеському районі Одеської області в Україні. Населення за переписом 2021 року — 3902 осіб.[1]
село Василівка | |
---|---|
Вигляд на село і Петропавлівську церкву | |
Країна | Україна |
Область | Одеська область |
Район | Одеський район |
Громада | Вигодянська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA51100090040053654 |
Основні дані | |
Засноване | 1770 |
Колишня назва | Шостка, Шестаково |
Населення | 3902 |
Площа | 1,84 км² |
Густота населення | 1123,91 осіб/км² |
Поштовий індекс | 67613 |
Телефонний код | +380 4852 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 46°36′23″ пн. ш. 30°18′15″ сх. д. / 46.60639° пн. ш. 30.30417° сх. д.Координати: 46°36′23″ пн. ш. 30°18′15″ сх. д. / 46.60639° пн. ш. 30.30417° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
56 м |
Водойми | р. Барабой |
Місцева влада | |
Адреса ради | 67620, Одеська область, Одеський район, с. Вигода, вул. Центральна, 46 |
Карта | |
Мапа | |
|
Село отримало сучасну назву на честь генерал-майора Василя Дубецького, який побудував у селі палац-садибу, пізніше відому як «Лігво Вовка».
Історія
ред.Вперше село згадується у 1770 році під назвою Каная Мурза або Каная Мурзи (крим. Kanaya Mirza — кривавий мурза).[2] Це було татарське поселення, яке як зазначено знаходилося у Балці Канаєва (тоді так називали річку Барабой). Можливо, мова йде про історичну особу — останнього бея (лідера) Ногайської Орди — Каная, сина Дінбая, можливо, про його тезку.[3]
Поширення такої назви може свідчити про переселення на цю територію до 1770-х років значної групи кочового ногайського поселення.
У «Відомостях Чорноморського війська» за 1791 рік на цьому місці згадується поселення на Барабойній. Село було розташоване на дорозі з Хаджибея до Бендер. Про це і сьогодні нагадує два старих козацьких цвинтаря із мальтійськими хрестами початку 19-го століття.
На початку 19-го століття село згадується під назвою Шостка, або Шестаково. До 1825 року Василівка належала до Тираспольського повіту, як і місто Одеса, а потім увійшла до новоствореного Одеського повіту, який був ліквідований по Жовтневій Революції. У 1846 році в поселенні Василівка була збудована Петропавлівська церква.
У 1859 році у Василівці було 23 двори, у яких мешкають 210 душ чоловічої статі та 138 жіночої статі. У селі була одна православна церква, базари та винокурний завод.
У 1887 році проживали 188 душ чоловічої та 180 душ жіночої статі.
Після більшовицького жовтневого перевороту у 1917 році, село Василівка увійшло до складу проголошеної УНР.
Під час УНР з 6 березня по 29 квітня 1918 року належала до землі Одеси (УНР).
З 1918 по 1923 рік Василівка належала до Мангеймської волості Одеського повіту Херсонської губернії.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 19 жителів села[4].
12 вересня 1967 р. села Василівка, Бурківське[5], Варварівка, Мандрівка і Нове Василівської сільради об'єднані в один населений пункт — село Василівка.[6]
Село значно розрослося у 1970-1980-ті роки, коли тут працював колгосп імені Кірова. У селі були збудовані чотириповерхові багатоквартирні будинки для колгоспників, яких переселяли сюди із Західної та Центральної України. Також був побудований двоповерховий Будинок культури, школа, дитячий садок, які й зараз діють.
Населення
ред.Згідно з переписом 1989 року населення села становило 2173 особи, з яких 994 чоловіки та 1179 жінок.[7]
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 2068 осіб.[8]
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 86,8 % |
російська | 8,8 % |
румунська | 2,23 % |
вірменська | 1,16 % |
болгарська | 0,24 % |
гагаузька | 0,1 % |
білоруська | 0,05 % |
Пам'ятки
ред.Серед пам'яток в селі є Петропавлівська церква, зведена у 1876 році (наразі — Московського патріархату), меморіал невідомому солдату, який включає власне братську могилу 56 вояків, загиблих у Другій світовій війні, і монумент на їх пам'ять,[10], а також Палац-Садиба Дубецьких, або «Лігво Вовка» — триповерховий палац, який в селі зазвичай називають «Панський дім».
Палац-Садиба Дубецьких
ред.Найвідоміша пам'ятка села, Палац Дубецьких, була побудована між 1845 і 1848 роками. Архітектором найімовірніше був Франческо Боффо. До 1861 садиба належала генералу Василю Дубецькому. Після скасування кріпацтва у 1862 році була продана євреям Фішелю Бергмадському та Янкелю Сверліку. З 1885 році вона належала каховському купцю Костянтину Матвеєвичу Панкєєву. Син останнього, Сергій Панкеєв, відомий всьому світові як «людина-вовк», довгий час вважав себе вовком і проходив лікування у Зигмунда Фройда. За цей факт садиба дістала назву «Лігво Вовка».
Сергій Панкєєв так писав про палац-садибу:
Величезний, нагадує замок, сільський будинок, оточений старим парком, який поступово переходив в ліс. Тут був також ставок, досить великий для того, щоб називатися озером.— [11]
У кінематографі
ред.У Василівці проходили зйомки наступних картин:
Відомі жителі
ред.- Сергій Панкеєв — найвідоміший пацієнт Зигмунда Фрейда.
Див. також
ред.Посилання
ред.- ↑ Паспорт громади | Василівська громада, Одеська область, Болградський район. vasylivskagr.gov.ua (укр.). Процитовано 13 липня 2024.
- ↑ Сапожников І. В. Кам'яні хрести степової України (XVIII — перша половина XIX ст.). — Одеса: Чорномор'я, 1997. — 134 с.
- ↑ 13 аза хандыыны 550 жылдыына жне азастан халы Ассамблеясыны 20 жылдыына арналан «АЗАСТАН АРХЕОЛОГИЯСЫ МЕН ЭТНОЛОГИЯСЫ: ТКЕНІ, БГІНІ ЖНЕ БОЛАШАЫ» атты «VII Оразбаев оулары» халыаралы - Конференция. www.konf.x-pdf.ru. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 15 липня 2017.
- ↑ Василівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)
- ↑ Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1967 — № 41 — с. 451.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ "Братская могила в с. Васильевка Беляевского района" - Книга памяти Украины. www.memory-book.com.ua. Архів оригіналу за 20 листопада 2015. Процитовано 19 листопада 2015.
- ↑ Пять «умирающих» памятников Одесчины (ФОТО). odessa.comments.ua. Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 8 лютого 2016.
- ↑ m_a_d_m_a_x. Наследие. Васильевка. Имение Панкеева. Часть 3/Спадщина. Василівка. Маєток Панкеєва. Частина 3. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 21 липня 2017.
Джерела
ред.- Путешествия Историей (рос.)
- Зимний дворец и Лувр под Одессой [Архівовано 12 жовтня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)