Дубецький Василь Петрович
Дубецький Василь Петрович (1801, ? — пом. 1886, Василівка) — генерал-майор російської армії, засновник маєтку в селі Василівка, тепер Одеський район, Одеська область.
Дубецький Василь Петрович | |
---|---|
Народився | 1801 |
Помер | 1886 Василівка, Мангеймська волость, Одеський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія |
Поховання | Церква Петропавлівськаd |
Діяльність | поміщик, військовослужбовець |
Знання мов | російська і французька |
Нагороди | |
Рід Дубецьких ймовірно походить з родини священників, хоча племінник Василя Петровича стверджував походження від дрібнопомістної чиншевої волинської шляхти «Добецьким гербу Огоньчик». Свою військову кар'єру розпочав від час Наполеонівських війн у Франції, після битви під Ватерлоо у 1816 році. Василь Петрович поїхав до Франції для закінчення курсу наук у ліцеї міста Дуе. У серпні 1818 року був підвищений «з портупей-юнкерів у прапорщики», а в липні 1819 переїхав до Парижу, а згодом — повернувся до Росія.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1e/Saints_Peter_and_Paul_church%2C_Vasylivka%2C_Odesa_Raion_06.jpg/250px-Saints_Peter_and_Paul_church%2C_Vasylivka%2C_Odesa_Raion_06.jpg)
У 1844 році В. П. Дубецький купив у В. Г. Шостака землю із селом Шостакове, де звів Свято-Петропавлівську церкву, освячену в 1846 році, а 2 травня 1849 року — перейменував село в свою честь на Василівку (із наданням статуту містечка). Свою діяльність Дубецький розпочав із роздачі земель німецьким колоністам. У 1854 році ним було зведено триповерховий палац на 40 кімнат, а також господарські прибудови, закладено фруктовий сад, ліс, ставок і фонтан. В селі було закладено винокурний завод, завдяки чому прославилося виноградниками, а в 1864 році сам Дубецький отримав кубок і срібну медаль «за червоне вино № 6 із власник виноградників».
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/de/%D0%92%D0%B8%D0%B4_%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%B1%D1%83_%D0%94%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D1%94%D0%B2%D0%B8%D1%85.jpg/250px-%D0%92%D0%B8%D0%B4_%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%B1%D1%83_%D0%94%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D1%94%D0%B2%D0%B8%D1%85.jpg)
Тим не менш, серед сучасників Дубецький мав погану славу. Так, Ераст Андрієвський називав його gensjaunefarcidemerde (фальшива людина), вважаючи непорядним. Він був відомий тим, що обманював селям, займався побоями, був помічений у зносинах із селянськими дівчатами. Був помічений у багатьох корупційних схемах того часу. При звільненні кріпаків у 1861 році селяни від свого поміщика не дістали землі, а тільки акт про звільнення, із оподаткуванням.
Помер Василь Петрович у своєму маєтку у 1886 році у віці 85 років і був похований у нижній частині Петропавлівської церкви. На даним момент невідомо чи збереглася сама могила — надгробок не зберігся. Його єдина дочка Ганна після смерті батька продала маєток олешківському купцю Костянтину Матвійовичу Панкеєву.
Джерела
ред.- https://kraeved.od.ua/history/v/vasilevka_dvorets.php
- https://www.geni.com/people/Василий-Петрович-Дубецкий/6000000035575081113
- Дубецкий И. П. Записки Иосифа Петровича Дубецкого. Моим детям. // Русская старина. — М., — 1895. — № 83 (апрель). — С. 113—144. (Часть 1); 1895. — № 83 (май). — С.87-110 (Часть 2); 1895 . — Июнь. — № 83. — С. 107—141 (Часть 3)
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про Одеську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |