Осликовський Микола Сергійович
Микола Сергійович Осликовський (12 вересня 1900 — 8 жовтня 1971) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу (1945), генерал-лейтенант.
| Микола Сергійович Осликовський | |||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||||||||
| Ім'я при народженні | Микола Сергійович Осликовський | ||||||||||||||||
| Народження |
12 вересня 1900 Летичів | ||||||||||||||||
| Смерть |
8 жовтня 1971 (71 рік) Москва | ||||||||||||||||
| Поховання | Новодівичий цвинтар | ||||||||||||||||
| Країна |
 СРСР | ||||||||||||||||
| Приналежність |
 Радянська армія | ||||||||||||||||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | ||||||||||||||||
| Рід військ |
 кавалерія | ||||||||||||||||
| Роки служби | 1918—1953 | ||||||||||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||||||||||
| Звання |
 Генерал-лейтенант | ||||||||||||||||
| Війни / битви |
Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна | ||||||||||||||||
| Нагороди |
Іноземні нагороди:
| ||||||||||||||||
Життєпис ред.
Народився 12 вересня 1900 року в Летичеві (нині у Хмельницькій області України) у родині службовця. Українець. Закінчив гімназію.
З березня 1918 року в Червоній армії. Член РКП(б) з 1919 року.
В 1922 році закінчив військову школу у Харкові.
Брав участь Громадянській війні в Росії.
З червня 1941 року на фронтах Німецько-радянської війни. В 1942 році закінчив Військову академію Генштабу.
М.С.Осликовський відзначився наприкінці війни на території Нацистської Німеччини. Командир 3-го гвардійського кавалерійського корпусу гвардії генерал-лейтенант М.С.Осликовський знаходячись у порядках кавалерійських дивізій 28-29 квітня 1945 року, керував проривом оборони противника на лівому березі річки Гафель в районі населеного пункту Бредерайхе (півн.-схід м. Райнсберг, Німеччина). Корпус в районі міста Райнсберг розгромив ворожу дивізію «Герман Герінг». 3 травня захопив місто Віттенберге і район Ленцен, вийшовши першим на фронті до річки Ельба, де відбулась знаменита зустріч на Ельбі з військами союзників.
Після війни продовжував службу в Радянській армії.
З 1953 року генерал-лейтенант М.С.Осликовський в запасі. Жив у Москві.
Був військовим консультантом у фільмах: «Тривожна молодість» (1954), «Павло Корчагін», «300 років тому…» (1956), «Народжені бурею» (1957), «Спрага» (1959), «Кров людська — не водиця», «Фортеця на колесах» (1960), «Їм було дев'ятнадцять...» (1960), «Люди не все знають» (1964), «Гадюка», «Загибель ескадри», «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша», «Самотність» (1964), «Лють» (1966), «Десятий крок» (1967), «Розвідники» (1968), «Комісари» (1969), «Родина Коцюбинських» (2 с), «Серце Бонівура» (1970, 2 с.) та ін.
Помер 8 жовтня 1971 року. Похований на Новодівичому цвинтарі.
Нагороди ред.
29 травня 1945 року Миколі Сергійовичу Осликовському присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Також нагороджений:
- 2-ма орденами Леніна
- 3-ма орденами Червоного Прапора
- орденом Суворова І ступеня
- орденом Суворова II ступеня
- орденом Кутузова II ступеня
- орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня
- 2 орденами Червоної Зірки
- іноземними орденами
- медалями.
Пам'ять ред.
Джерела ред.
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382. (рос.)
- Нагородні листи М. С. Осликовського на сайті «Подвиг народа» (рос.)
- Великий Жовтень і Громадянська війна на Україні: Енциклопедичний довідник. К., 1987. — С.392.
- Два захоплення генерала Осликовського