Мінаєв Сергій Юрійович
Сергій Юрійович Мінаєв (нар. 12 січня 1962, Москва) — радянський та російський співак, музикант, композитор, теле- і радіоведучий, шоумен і комік. Автор пародійних кавер-версій популярних хітів 1980-х і 1990-х років, називає себе «першим співаючим радянським диск-жокеєм».
| Мінаєв Сергій Юрійович | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 12 січня 1962 (62 роки) |
| Місце народження | Москва, СРСР |
| Громадянство | СРСР і Росія |
| Професії | співак, діджей, актор, композитор, поет-пісняр, ведучий, шоумен, пародист, гуморист, телеведучий, радіоведучий, аранжувальник |
| Освіта | Державне училище циркового та естрадного мистецтва імені М. М. Рум'янцева (1983) і Російський університет театрального мистецтва (1987) |
| Інструменти | вокал[d], саксофон і гітара |
| Жанри | Євродиско, синтпоп, пародія, рок-музика, гіпгоп і Італо-диско |
| sergeyminaev.ru | |
 Файли у Вікісховищі | |
Фігурант бази даних центру «Миротворець»[1].
Біографія ред.
Народився 12 січня 1962 року в Москві. Закінчив англійську спецшколу № 30. Потім закінчив Державне училище циркового та естрадного мистецтва (1983, естрадне відділення), ГІТІС (1987, акторський естрадний факультет). В училищі викладачами Сергія Мінаєва були Ілля Григорович Рутберг (пантоміма), Олексій Андрійович Бистров (степ), в інституті — Сергій Михайлович Дитятьєв (майстерність актора, спеціалізація), керівником курсу — народний артист СРСР І. Г. Шароєв.
Музична кар'єра ред.
Закінчив музичну школу по класу скрипки. На другому курсі училища став вокалістом московської групи «Город». Колектив проводив репетиції у підвалі Будинку Культури «Червоний Пролетар» (там же, де колись репетирувала група Воскресение) і на той момент був чисто інструментальним. Згодом Мінаєв став виконувати власні пісні на вірші Сергія Мірова. Джерела натхнення колективу були вельми різноманітні — Earth, Wind & Fire, Стіві Вандер, Queen, Boney M, The Police, Воскрєсєніє, Машина Врємєні. Група «Місто» взяла участь у рок-фестивалі Московського фізико-технічного інституту в Долгопрудному в 1981 році і знялася в епізоді фільму «Не можу сказати прощай»Автор музики і виконавець гімну підводників Підводрічбуду СРСР[2][3].
Починаючи з 1979 року, Сергій Мінаєв почав пробувати себе в ролі диск-жокея, проводячи дискотеки в Московському авіаційному інституті, а з 1983 року — у готелі «Молодіжний»[4], ще з 1985 року — в готелі «Інтурист»[5] і «Спартак»[6]. У 1984 році виступав в якості диск-жокея в студентському таборі Московського енергетичного інституту біля Алушти, де познайомився зі своїм попередником Сергієм Лісовським, що згодом став його директором.
Відеокліп для однієї з найбільш популярних пісень Сергія Мінаєва, «Карнавал» (знятий в 1985 році для телепередачі «Веселі хлопці»), являв собою вершину винахідливості радянської телестудії - первинний відеосигнал пройшов через 15 стадій обробки. А для того, щоб пісню з таким «буржуазною» назвою пропустили в ефір перед трансляцією було запущено кілька ідеологічних гасел[7].
На професійній сцені Сергій Мінаєв дебютував у 1987 році у Палаці спорту «Лужники» в Москві в одному з перших танцювальних шоу СГП «Рекорд», виконавши пародію на «Modern Talking» і пісні Юрія Чернавського («Маргарита», «Шаман»). Тоді ж став одним з виконавців пісні «Замикаючи коло».
Найважливішим альбомом у творчості Сергія Мінаєва став альбом Радіо «Абракадабра» (записаний у 1987 році на студії Мусліма Магомаєва[8]). До нього увійшли закордонні танцювальні хіти, записані в режимі «нон-стоп» та заспівані з російськими текстами, складеними самим виконавцем у відверто пародійному ключі. У тому ж році (в період масової легалізації дискотек[9]) Мінаєв починає активно гастролювати по всьому Радянському Союзу. У жовтні 1988 року в телепередачі «Прожектор перебудови» його звинуватили в надмірних заробітках, що на ділі виявилося хоча і скандальною, але рекламою.[10] У 1989 році він став переможцем популярного телевізійного конкурсу «Музичний ринг».
З 1983 року є першим професійним диск-жокеєм у Радянському Союзі, що використовують вокал. На рубежі 1980-1990-х років Сергій Мінаєв багато в чому визначав найбільш модні стилістичні тенденції на радянсько-російській поп-сцені, насамперед у галузі популярної танцювальної музики, музичної пародії. Автор і виконавець пісні «Ох, вже цей Погляд!», записаної до ювілею програми «Погляд». У 1990 році фірма «Мелодія» випускає першу довгограючу платівку Мінаєва Сергій Мінаєв. У процесі видання LP автор був викликаний на худраду, де старші за віком і за званням колеги обговорювали можливість видання платівки. До складу колегії входив Михайло Таніч, який розкритикував Сергія за непрофесійні тексти пісень[11].
Восени 1991 року Сергій Мінаєв записав для Центрального телебачення російський варіант пісні-заставки мультсеріалу «Качині історії».
У 1992 році він записав вокальну партію Іуди в російській версії рок-опери «Ісус Христос — суперзірка», прийшовши в захват від російськомовної версії тексту. Мінаєва «творчо дратувало» схематичне прочитання образу Іуди як зрадника: «Та місія, що була йому уготована, ще довго буде мучити мислителів, поетів і філософів. Мучити одним і тим же питанням: зрадник чи виконавець ЙОГО волі?».[12] Згодом відмовився виконувати російський переклад пісень The Beatles, бо вважав, що «це вже занадто», тим більше що, на його думку, в російському перекладі «повітряні, відчайдушні „бітлівські“ пісеньки якось занадто „порозумнішали“ і погрузніли». Тим не менш кліп на його пісню «Смичок і скрипка» (альбом Неповторний) є рімейком The Beatles «Strawberry Fields Forever».[джерело?]
З 1993 року Сергій Мінаєв активний учасник артистичної футбольної команди Зірок «Старко». Він гастролював в Угорщині (1989), Ізраїлі (1994), Ірландії (1995), Німеччині (1992-1995), Франції (1995-1997), виступаючи переважно для російськомовної аудиторії. У 1996 році брав активну участь у концертному турі «Голосуй або програєш» в підтримку президента Бориса Єльцина, виступивши з циклом авторських пісень.
У 2006 році вийшов збірник Пірат XX століття, що включає в себе нові танцювальні версії найбільш відомих пісень Мінаєва. Паралельно вийшов однойменний DVD з відео.
31 березня 2013 року після довгої перерви у випуску нових дисків пройшов концерт-презентація Сергія Мінаєва «У джазі тільки М...» у столичному клубі «Метелиця». Метою даного заходу була презентація нового джазового альбому Сергія Джаст.[13][14]
Для пісенних текстів Мінаєва характерний так званий «стьоб» — пародійне використання стандартної пісенної та побутової лексики, поданої у відверто абсурдистськом дусі. Деякі твори носять відверто сатиричний характер, як, наприклад, «Мундіаль» і «поп Музика»[15]. Серед найбільш відомих пісенних пародій Сергія Мінаєва: «Ти — мій хліб, моя сіль» (Modern Talking), «Вояж» (на Desireless), «Білі кози» (на Ласкавий травень), «Лом-баба» (на Kaoma), «Минаки-Та» (на Yaki-Da), «Макарена» (на Los Del Rio), «Музика Поп» (Aqua) і ряд інших.
Кіно і телебачення ред.
Знімався у фільмах «Не можу сказати прощай» (1982, епізодична роль співака на танцмайданчику разом з власною групою «Місто»), «Наша людина в Сан-Ремо» (1989, співак-мафіозі).Записав декілька пісень для телефільму «Острів загиблих кораблів» (1987, у фільмі ці пісні «виконує» герой Костянтина Райкіна). Брав участь у пародійному телесеріалі-вікторині «Гра в детектива» в ролі співачки, яка виконувала пісню «Братик Луї» (кавер-версія на пісню «Brother Louie» групи Modern Talking), а також у мюзиклі «Вулиця» (разом з Володимиром Пресняковим-молодшим), де зіграв роль Рокера. Сергій Мінаєв був ведучим таких телевізійних музичних програм, як «50х50» (1989-1991, 1998-1999), «Хіт-парад Останкіно» (1992-1995), «Ранкова пошта» (1996-1997), «Бузковий туман» (1998-1999), «Два Рояля» (1998-2002, 2004-2005), «Караоке-стріт» (2003-2004) і «Чемпіонат анекдотів» (2006-2007). Періодично веде фестивалі «Дискотека 80-х». У 2009 році був ведучим розважальної програми «Дискотека 80-х на нашу» на СТС (з розважального циклу «Все по-нашому»).
З 2010 по 2012 рік вів деякі сюжети у програмі «Хочу знати». З 2011 по 2013 рік вів деякі випуски програми «Колба часу» на каналі «Ностальгія».
У 2013 році був автором сатиричного інтернет-проекту «Посредыш», в якому подавав актуальні події в піснях в сатиричній формі. Вийшло 7 випусків[16]
Особисте життя ред.
- Сергій Мінаєв одружений, у шлюбі з 1991 року. З дружиною Оленою, випускниця Московського енергетичного інституту, познайомився, коли вона працювала в музичному колективі Володимира Маркіна. (Сергій Мінаєв і Володимир Маркін є свояками, оскільки їх дружини — сестри.)
- Син — Сергій (1994 р.н.), студент НДУ ВШЕ[17].
Дискографія ред.
Магнітоальбоми ред.
- Группа «Город» (1983)
- Алушта (1984)
- Первые опыты (1984)
- Коллаж (1986)
- Радио «Абракадабра» (1987)
- Вы готовы пойти за мной? (1996)
- Да! (1999)
LP ред.
- Сергей Минаев (1990)
- Ломбаба (1990, миньон)
- Иисус Христос — суперзвезда (1992)
- Вы готовы пойти за мной! (1993)
- Джаст (2014)
CD ред.
- Коллекция (1993)
- Радио «Абракадабра» (1994)
- Лучшая песня (1994)
- А почему бы и нет? (1994)
- Голосуй или проиграешь! (1996)
- Неподражаемый (1997)
- Назад в будущее (2002)
- Песни за жизнь (2006)
- Пират XX века (2006)
- Ничего особенного (2013)
- Джаст (2014)
DVD ред.
- Пират XX века (2006)
Кавер-версії і пародії ред.
| Назва кавер-версії / пародії | Назва оригіналу і рік виходу | Виконавець оригіналу |
|---|---|---|
| Абракадабра | Abracadabra (1982) | Steve Miller Band |
| Бангкок | One Night In Bangkok (1984, мюзикл «Шахматы») Використана версія співачки Robey (1984) |
Murray Head |
| Братец Луи | Brother Louie (1986) | Modern Talking |
| В Москву идти далёко | Me estoy volviendo loco (1981) | Azul y Negro |
| ВДНХ | USSR (1986) | Eddy Huntington |
| Вояж | Voyage Voyage (1987) | Desireless |
| Вы готовы? | Are You Ready? (1990) | Sugar Daddy |
| Джулиет | Romeo & Juliet (1992) | Blue System |
| Дискотека | Say You'll Never (1985) | Lian Ross |
| Дорога | Good-Bye Bad Times (1985) | Philip Oakey & Giorgio Moroder |
| Дым над водой | Smoke on the Water (1972) | Deep Purple |
| Дядя Петя (Дворник) | I've Been Losing You (1986) Використано аранжування і частково мелодія оригіналу |
A-ha |
| Карина | Boom Boom (Let's Go Back To My Room) (1986) Використана тільки мінусове аранжування до пісні, написаної Сергієм Мінаєвим |
Paul Lekakis |
| Карнавал | Stars de la Pub (1982) | Movie Music |
| Край стай | Cry Wolf (1986) | A-ha |
| Ксива | Fever (1956) Використана версія Boney M (1976) |
Литл Вилли Джон |
| Кто стучится на мой «Хаус»? | Something In My House (1986) | Dead Or Alive |
| Ламбада (4 варианта) | Lambada (1989) | Kaoma |
| Майкл Джексон (Универсальный артист) | Billie Jean (1982) | Michael Jackson |
| Макарена | Macarena (1994) | Los Del Rio |
| Минаки-да | I Saw You Dancing (1995) | Yaki-Da |
| Мини-макси | Disco Lady (1985) Використана тільки мінусова аранжування до пісні, написаної Сергієм Мінаєвим |
Rocky M |
| Мне мой мир сегодня тесен | We Don't Need Another Hero (Beyond Thunderdome) (1985) | Tina Turner |
| Музыка-поп | Roses are Red (1996) | Aqua |
| Мундиаль | Alejandro (2010) | Lady Gaga |
| Навсегда (Так навсегда) | History (1993) | Blue System |
| Пацаны[15] (Свежий ветер)[18] | Angels Crying (1998) | E-Type |
| Пиковый король | Deja Vu (1991) | Blue System |
| Родная речь (Русский мат) | Black or White (1991) | Michael Jackson |
| Рэп диск-жокея (Худсовет) | Holiday Rap (1986) | MC Miker 'G' & DeeJay Sven |
| Секс-бомб | Sex Bomb (2000) | Том Джонс |
| Сиреневый кадиллак | Geronimo's Cadillac (1986) | Modern Talking |
| Скрипка (Смычок и скрипка) | Careless Whisper (1984) | George Michael |
| Сова | Comment ça va (1983) | The Shorts |
| Тарзан-бой | Tarzan Boy (1985) | Baltimora |
| Ты | You (1992) | Ten Sharp |
| Ты мой хлеб, моя соль | You're My Heart, You're My Soul (1984) | Modern Talking |
| Тяжёлый день | In the Army Now (1986) | Status Quo Bolland & Bolland |
| Фарцовщик | Midnight Sun (1983) | Mezzoforte |
| Шери-бренди | Cheri, Cheri Lady (1985) | Modern Talking |
| Шопен | I Like Chopin (1983) | Gazebo |
| Юра — вумен, Вася — мен | You're A Woman (1985) | Bad Boys Blue |
| Я люблю проснуться летним утром рано | Part Time Lover (1985) | Stevie Wonder |
| Я слышу твой голос | Atlantis Is Calling (S.O.S. for Love) (1986) | Modern Talking |
Фільмографія ред.
Ролі і вокал ред.
| Рік | Назва | Роль | |
|---|---|---|---|
| 1982 | ф | Не можу сказати «прощавай» | співак на танцмайданчику |
| 1987 | ф | Острів загиблих кораблів | Шолом-базік (Вокал) |
| 1988 | ф | Гра в детектив | співачка на концертній сцені |
| 1990 | ф | Наша людина в Сан-Ремо | співак |
| 1991 | ф | Нічні забави | музикант в ресторані |
| 1994 | ф | Безпосередній | (Вокал) |
| 1996 | ф | Померти від щастя і любові | |
| 1996 | ф | Карнавальна ніч-2 | |
| 1997 | ф | Найновіші пригоди Буратіно | |
| 2004 | ф | 33 квадратних метра | Володимир Станіславович, начальник Свєти (4 сезон) |
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Центр «Миротворець»: Мінаєв Сергій Юрійович
- ↑ Минаев, Сергей. Группа Город. sergeyminaev.ru (рос.). Архів оригіналу за 10 лютого 2016. Процитовано 16 січня 2016.
- ↑ Минаев, Сергей (18 грудня 2007). Приключение. sergeyminaev.ru (рос.). Архів оригіналу за 4 лютого 2016. Процитовано 16 січня 2016.
- ↑ Минаев, Сергей (16 грудня 2007). Как всё начиналось. sergeyminaev.ru. Архів оригіналу за 8 лютого 2015. Процитовано 21 лютого 2015.
- ↑ Минаев, Сергей (16 грудня 2007). Резус-фактор. sergeyminaev.ru. Архів оригіналу за 8 лютого 2015. Процитовано 21 лютого 2015.
- ↑ буклет CD-издания Радио «Абракадабра»
- ↑ sergeyminaev.ru Карнавал (1985). Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018.
- ↑ Радио «Абракадабра» - 1994. sergeyminaev.ru. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 14 грудня 2014.
- ↑ Минаев, Сергей (21 грудня 2007). Таллин. Первые гастроли. sergeyminaev.ru. Архів оригіналу за 8 лютого 2015. Процитовано 9 березня 2015.
- ↑ Минаев, Сергей (27 грудня 2014). Рассекреченные материалы. sergeyminaev.ru. Архів оригіналу за 24 лютого 2015. Процитовано 9 березня 2015.
В ноябре 1988 года в «Прожекторе перестройки» — идеологическом вестнике «перемен» в СССР было объявлено, что Сергей Минаев — «популярный дискжокей» — получает 2000 рублей за концерт. Сколько получают другие известные артисты не уточнялось. Точнее вырезалось из эфира по требованию тех же артистов. Их фамилии и положение в обществе позволяло им это сделать. Я же выступил «козлом отпущения».
- ↑ Минаев, Сергей (27 грудня 2007). Первая большая пластинка. sergeyminaev.ru. Архів оригіналу за 8 лютого 2015. Процитовано 9 березня 2015.
Как-то не помню я особенной гордости, когда моя первая большая пластинка появилась на прилавках магазинов.
- ↑ Минаев, Сергей (18 грудня 2007). Иисус Христос – суперзвезда. Как это было… (часть I). sergeyminaev.ru. Архів оригіналу за 25 лютого 2015. Процитовано 9 березня 2015.
- ↑ Джаст Сергей Минаев. itunes.apple.com. 3 липня 2014. Архів оригіналу за 31 жовтня 2018. Процитовано 14 грудня 2014.
- ↑ Светская жизнь: Сергей Минаев и QB Finance [Архівовано 23 березня 2015 у Wayback Machine.] / Finparty.ru
- ↑ а б Официальный сайт Сергея Минаева — Неизданное. Архів оригіналу за 5 липня 2016. Процитовано 25 червня 2018.
- ↑ Сергей Минаев и Сергей Миров. Проект «Посредыш». Архів оригіналу за 16 жовтня 2016. Процитовано 25 червня 2018.
- ↑ Сергей Юрьевич Минаев. Divis.ru (рус.) . 15.06.2017. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 9 серпня 2017.
- ↑ Сборник «ДА» [Архівовано 25 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.)