Відкрити головне меню

Красная плесень, КП (укр. Червона цвіль) — радянський музичний панк-рок гурт, заснований в 1989 р. у місті Ялта (Кримська область, УРСР) вихідцем з РРФСР (міста Краснодара) Павлом Яциною та відомий виконанням матірних пісень, куплетів, частівок, казок, музичних пародій та анекдотів.

Красная плесень
Красная плесень в клубі Орландина (Санкт-Петербург) в 2012 році
Красная плесень в клубі Орландина (Санкт-Петербург) в 2012 році
Основна інформація
Жанр Пост-панк
панк-рок
хард-рок
Роки З 1989 року
Країна СРСР СРСР
Україна Україна
Росія Росія
Місто Москва, Сімферополь
Лейбл Master Sound Records
Склад Павло Яцина
Ніка Морозова
Павло Петров
Сергій «Sid» Михайлов
Костянтин Отаманів
Віктор В'юнник (Петлюра)
Сергій Левченко
Дмитро «Демаз» Летюк
Ольга Сопіна
http://www.plesen.net/
Commons-logo.svg Красная плесень у Вікісховищі

Зміст

ІсторіяРедагувати

Справжня історія створення гурту, хронологічний опис його музичної діяльності на офіційному інтернет-сайті гурту відсутні. Достовірно відомі дата/місто народження лідера — Павла Яцини (10 серпня 1969 р., місто Краснодар)[1], факт того, що в колективі в різні часи було задіяно щонайменше 38 людей, і короткий опис постійних учасників гурту[2].

У період з 1989 (офіційно — з 1991) до 2013 р. групою записано 56 альбомів[3], випущено ряд музичних збірок і колекційних видань, видані три збірки анімаційних кліпів «Панки грязи не боятся» (укр. Панки бруду не бояться) (пародія на слоган «Танки грязи не боятся» (укр. Танки бруду не бояться), з телевізійної реклами КамАЗу), «Аленький цветочек» (укр. Червоненька квіточка) і «ВидеоСОЮЗ популярных пародий 3003» (укр. ВідеоСОЮЗ популярних пародій 3003). Ґрунтуючись на наявній уривчастій інформації, можна скласти фрагментарну біографію гурту, відповідно до якої творець, вокаліст, автор музики і текстів, музикант і аранжувальник Павло Анатолійович Яцина, який народився 10 серпня 1969 р. в Краснодарі, в семирічному віці переїхав жити до Ялти. Після армійської служби в Сибіру і отримання освіти радіомайстра, у 1989 році він створив колектив «Красная плесень» (укр. Червона цвіль), в складі якого спочатку перебувала одна людина (він сам). Для масовості Павло вигадав під час запису кількох учасників гурту — гітариста Валентина Перова і поета Сергія Мачуляка.

З 1989 по 1994 рік він за допомогою синтезатора, гітари, мікрофона, мікшера, ревербератора і касетного магнітофона самотужки записав чотири перші альбоми. Сім наступних альбомів були записані Петром за підтримки запрошених співаків, пародистів і музикантів і різних кримських студій. Надалі, в 1995 році, він познайомився з директором сімферопольської студії «Вест», з якою співпрацював до 2001 року. У записі наступних альбомів й у створенні кліпів брало участь безліч різних співаків, пародистів, аранжувальників, музикантів, художників і аніматорів, склад колективу ніколи не був постійним. Наразі «Красная плесень» має власну студію, на якій записуються альбоми колективу, його дочірні проекти, створюються кліпи, малюються обкладинки до дисків і касет. Приблизно з 2009 року колектив веде активну концертну діяльність (свій перший концерт гурт дав в 1995 р.).

Загальна характеристикаРедагувати

Павло Яцина про концепцію гурту:

«Червона пліснява» — гурт гумористичного жанру, який працював у всіх напрямках — від чорного гумору, якщо брати епоху дев'яностих, мат був, до елітарного гумору, сатири, якщо брати наші альбоми з «Союзу популярних пародій», який слухали навіть бабусі-дідусі і загалом всі покоління.[4]

СтилістикаРедагувати

Творчість групи «Красная плесень» охоплює широкий діапазон музичного і розмовного жанрів. У записах колективу поєднуються пісні як оригінальні, так і спародійовані, вірші, анекдоти, фейлетони та жарти. Найчастіше в текстах пісень колективу вживається ненормативна лексика (за винятком альбомів «Баллады и лирика» (укр. Балади та лірика), «Маленький мальчик» (укр. Маленький хлопчик) і «Союз популярных пародий» (укр. Союз популярних пародій)). Пародійовані і оригінальні пісні мають різні стилі, сам колектив основний стиль і напрямок своєї творчості, виходячи з текстів пісень і уживаних ними термінів (альбом «Трилогия русского панк-рока» (укр. Трилогія російського панк-року), термін «панк-мюзикл» (укр. панк-мюзикл), пісні «Гимн панков» (укр. Гімн панків), «Типично панковский медляк» (укр. Типово панківський медляк) і «Панк-баллада») характеризує як панк-рок. Частина текстів пісень групи «Красная плесень» заснована на усній народній творчості, зокрема частівки і садистські куплети. Іноді записи колективу присвячені певному жанру. Наприклад: альбом «Маленький мальчик и другие пионерские куплеты» (укр. Маленький хлопчик й інші піонерські куплети) присвячений садистським куплетам; альбоми та збірки «Баллады и лирика», «Баллады 2 часть» і «Баллады (BEST)» присвячені баладам; альбом «Секс по телефону» складається з гумористичних фейлетонів; серія «СОЮЗ популярных пародий» (укр. СОЮЗ популярних пародій) присвячена музичній пародії; серія панк-мюзиклів в основному складається з матеріалів віршованого і розмовного жанрів з музичними вставками. У більшості своїй в альбомах групи поєднуються всі перераховані вище жанри.

ІдеологіяРедагувати

На тлі текстів і інших публікацій в ідеології колективу проглядається певний напрям, який з розвитком гурту змінювався. На початку творчості колективу проглядається антикомуністичний відтінок. У перших альбомах в текстах окремих пісень згадується термін «комуніст» у негативній формі («Коммунист», «Жора», «Эй, подруга»), через роки цей момент менше зачіпається автором, починаючи з середини 2000-х рр. тематика деяких текстів почала набувати радянського забарвлення («Красная армия» (укр. Червона армія), «Письмо Рейгану» (укр. Лист Рейгану), «С 23 февраля» (укр. З 23 лютого), «Боинг (Суп для тёщи)» (укр. Боїнг (Суп для тещі))). Сюжети своїх текстів колектив вважає повністю гумористичними, що не мають відношення до реального життя, і вкрай негативно ставляться до випадку, коли до творчості проявляє інтерес неповнолітня людина, або коли їх тексти сприймають всерйоз.

Голоси-пародіїРедагувати

Володимир Ленін, Йосип Сталін, Леонід Брежнєв, Михайло Горбачов, Борис Єльцин, Володимир Жириновський, Анатолій Папанов, Микита Михалков, Євген Леонов, Володимир Висоцький, Олексій Булдаков, Леонід Володарський, Олексій Михальов, Бівіс і Баттхед, Вахтанг Кікабідзе, Борис Моїсеєв, Пушкін Олександр Сергійович, Суслов Михайло Андрійович, Пучков Дмитро Юрійович, Віктор Цой, Михайло Круг, Михайло Галустян та інші.

Технічна інформаціяРедагувати

У період з 1991 по 1993 рр. (1-4 альбоми) творчість гурту створювалася і записувалася у квартирних умовах. Музика створювалася на синтезаторі «Yamaha» (у зв'язку з чим багато пісень мали однаковий музичний супровід) і разом з вокалом писалася на побутовий касетний магнітофон. Частина пісень супроводжувалася семплами, мінусовками і використаними фонограмами вже готових (оригінальних) композицій інших виконавців, запозиченими спеціально з пародійною метою. Також іноді в піснях чуються запинки і помилки, які траплялися в процесі самого запису. Разом з тим в записах пісень, шляхом накладання фонограм, створюється ефект хорового співу. Також вокаліст змінює голос і пародіює багатьох знаменитостей.

У період з 1994 по 1996 рр. (5-11 альбоми) якість запису пісень не зазнає істотних змін. Проте вже до того часу починаються експерименти зі звучанням і вокалом: в записах, крім самого Павла Яцини, стали брати участь інші співаки, музиканти та пародисти. У деяких піснях групи, поряд з чоловічим вокалом, став звучати жіночий. Голосові пародії звучать частіше і якісніше. Зрідка звучали гітарні партії.

У період з 1997 по 2003 рр. пісні гурту стали записуватися у професійному «фатальному» і «панк-роковому» аранжуванні, жива ритм-секція (бас і барабани) у студії зазвичай не використовувалася, а імітувалась програмуванням. Поступово до синтезаторного супроводу підключалася гітара. Починаючи з 40-го альбому, всі пісні, за рідкісним винятком, стали створюватися під важку гітарну музику.

СкладРедагувати

СтудійнийРедагувати

Перший (1989–1994 рр.):

  • Павло Яцина — вокал, бек-вокал, тексти, музика, гітара, клавішні;
  • Володимир Замотаєв — тексти, ідеї.

Другий (1994–1995 рр.):

  • Павло Яцина — вокал, бек-вокал, тексти, музика, гітара, клавішні;
  • Ді Джей Ей — пародії;
  • Антон Таран — гітара;
  • Володимир Замотаєв — тексти, ідеї;
  • Володимир Семенов (помер у 2002 р.) — вокал, гітара, синтезатор;
  • Олеся — вокал;
  • Стелла Сердюк — вокал.

Третій (1997–2004 рр.):

  • Павло Яцина — вокал, бек-вокал, тексти, музика, гітара, клавішні;
  • Дмитро Осипов (Воронцов) — пародійні голоси;
  • Роман Муразанов (Руш) (до 2001 р.) — вокал, пародія;
  • Сергій Левченко (з 2001 р.) — пародія, вокал, бек-вокал;
  • Ольга Сопіна (з 2001 р.) — вокал, пародія;
  • Катерина Перетятько (Ді Джей Каті) — вокал;
  • Алла Сафроняк (Галя Укурена) — вокал;
  • Наталя Катанова (Панкова) — вокал;
  • Роман Беха — художник.
 
Сергій «Sid» Михайлов

Четвертий (2004–2010):

  • Павло Яцина — вокал, бек-вокал, тексти, музика, гітара, клавішні;
  • Сергій Левченко — пародія, вокал, бек-вокал;
  • Ольга Сопіна — вокал, пародія;
  • Катерина Перетятько (Ді Джей Каті) — вокал;
  • Сергій М. Sid — пародія;
  • Дмитро Летюк (Demaz) (з 2007 р.) — пародія;
  • Павло Безруков — малюнки, дизайн обкладинок, мульт-кліпи.

П'ятий (з 2010 р. по теперішній час):

  • Павло Яцина — вокал, бек-вокал, тексти, музика, гітара, клавішні;
  • Сергій «Sid» Михайлов — пародія;
  • Павло Безруков — малюнки, дизайн обкладинок, мульт-кліпи.

Решта учасників:

  • Віктор В'юнник — сесійний гітарист (з 12 по 53 альбоми);
  • Костянтин Отаманов — сесійний учасник групи, аранжування, синтезатор;
  • Олександр Басов — гітара, бас-гітара, синтезатор (альбом «Куликовская битва»);
  • Дмитро Квітницький — гітара (8, 11, 14 альбоми);
  • Андрій Васюк (Йєрдна Кюсав) — пародії (11, 51 альбоми, неномерний альбом «Дадуда (Опера без крыши)»;
  • Ді Джей Аміго — аранжування, синтезатор (18, 19 альбоми);
  • Костянтин Краснов — аранжування, синтезатор (14 альбом);
  • Світлана Н. — вокал (6 альбом);
  • Лена Сімерджіді — вокал (9 альбом);
  • Таня — вокал (11 альбом);
  • Марина А. — вокал (11 альбом);
  • Марина Івановська —— вокал (13 альбом);
  • Володимир Виноградов — аранжування (13 альбом);
  • Рита — вокал (14 альбом).

КонцертнийРедагувати

  • Павло Яцина — вокал, гітара;
  • Ніка Морозова — лідер-гітара, концертний директор;
  • Сергій «Sid» Михайлов — клавішні, бек-вокал, пародія;
  • Павло Петров — барабани.

ДискографіяРедагувати

  • 1991 — Альбом № 1 (ремастеринг и перевидання на CD в 2009)
  • 1992 — Сопля в левом ухе (ремастеринг и перевидання на CD в 2007)
  • 1993 — Удар по яйцам (частковий ремастеринг и перевидання на CD в 2007)
  • 1993 — Металлист Балалайкин (ремастеринг и перевидання на CD в 2000)
  • 1994 — Новый год (ремастеринг и переиздание на CD в 2006)
  • 1994 — Вампир Кашёлкин (ремастеринг и перевидання на CD в 2005)
  • 1994 — Баллады. Часть 1 (переиданий у 1996 р. під назвою «Баллады и лирика»)
  • 1994 — Садистские куплеты (перевиданий в 1996 р. під назвою «Маленький мальчик и другие пионерские куплеты», ремастеринг и видання на CD в 2004 р.)
  • 1994 — Девятый бред (ремастеринг и перевидання на CD в 2005)
  • 1995 — Кабздец китайскому самолёту (ремастеринг и перевидання на CD в 2006 і 2009 рр. під назвою «Наш паровоз, или Кытайцы не летают»)
  • 1995 — Спящая красавица — часть 1
  • 1997 — Спящая красавица — часть 2
  • 1997 — Зэ бэст, твою мать!
  • 1997 — Профессор Бибизинский и «Китайский размер тапок»
  • 1998 — Золушка
  • 1998 — Куликовская битва
  • 1998 — Бульбец «Титанику»
  • 1998 — Аленький цветочек
  • 1999 — Секс по телефону (перевиданий з бонусами в 2011)
  • 1999 — СОЮЗ популярных пародий 717
  • 1999 — Сказка о царе Салтане — 1
  • 2000 — СОЮЗ популярных пародий 828
  • 2000 — Вечный кайф
  • 2000 — СОЮЗ популярных пародий 1000
  • 2001 — Приключения Красной шапочки
  • 2001 — СОЮЗ популярных пародий 3003
  • 2001 — Гаечный ключ для крейсера «Авроры»
  • 2001 — СОЮЗ популярных пародий 2002
  • 2002 — Сказка о царе Салтане — 2
  • 2002 — СОЮЗ популярных пародий 6006
  • 2002 — Пошли все на…
  • 2002 — СОЮЗ популярных пародий 4004
  • 2003 — Сосни, попса!
  • 2003 — СОЮЗ популярных пародий 7007
  • 2003 — От окраин до Кремля
  • 2004 — СОЮЗ популярных пародий 8800
  • 2004 — Муха-ссыкатуха
  • 2004 — Бульбулятор
  • 2004 — СОЮЗ популярных пародий 9900
  • 2004 — С симфоническим оркестром
  • 2005 — СОЮЗ популярных пародий ХХХ — холодная двадцатка
  • 2005 — СОЮЗ популярных пародий 1 000 000
  • 2005 — СОЮЗ популярных пародий 5 000 000
  • 2006 — Трилогия русского панк-рока
  • 2006 — СОЮЗ популярных пародий 16 000 000
  • 2006 — 46-й альбом
  • 2007 — СОЮЗ популярных пародий «Жареная тридцатка»
  • 2007 — Дискотека ефрейтора Сруля
  • 2007 — Баллады. 2 часть
  • 2008 — ЖеZZZть
  • 2008 — Керосин
  • 2009 — Дефолт
  • 2010 — Демотиваторы (Сингл)
  • 2010 — Баллады (BEST)
  • 2010 — СОЮЗ популярных пародий 2010 (видання на CD в 2012)
  • 2012 — 21.12.2012 (видання на CD в 2013)

Паралельні пародійні проектиРедагувати

  • 2003 — Верка Смердючка — Ат-лич-на!
  • 2003 — Верка Смердючка — Всё о'кей!
  • 2003 — Вибрация перца — ЛЕНИНГРАДский синдром
  • 2004 — Верка Смердючка — Поединок года
  • 2004 — Верка Смердючка — Буде зараз кирогаз
  • 2004 — Верка Смердючка — Ноги в пляс
  • 2004 — Руки в брюки — Рекомендации лучших дискотек
  • 2005 — Crazy F. Dog — (Cool Booms)
  • 2005 — Верка Смердючка — Мы танцюем гопака
  • 2005 — Серёнька — Харлей-Дэвидсон
  • 2006 — Верка Смердючка — Хопцы, танцы-максиманцы
  • 2013 — Симфоническая музыка — Shovellica (The Symphony Of The Shovel) (очікується, йде збір коштів на запис альбому) (видання на CD в 2013)

MP3Редагувати

  • 2001 — Золотая коллекция. Часть 1
  • 2001 — Золотая коллекция. Часть 2
  • 2004 — Золотая коллекция. Часть 3
  • 2005 — Укуренная коллекция. Часть 1
  • 2005 — Укуренная коллекция. Часть 2
  • 2006 — Укуренная коллекция. Часть 3
  • 2006 — Аццкие сказки
  • 2007 — Раритетное MP3
  • 2007 — Укуренная коллекция. Часть 4
  • 2008 — Неизданное редкое в MP3
  • 2009 — Неизданные партитуры для тромбона
  • 2009 — ВсеСОЮЗная коллекция

Невидане та неномерні альбоми (збірки та раритетні записи поза офіційною дискографією)Редагувати

  • 1989 — Рок-опера «Красная плесень» (офіційно не виданий)
  • 1990 — Красная плесень (невидані записи початку 90-х рр.)
  • 1991 — Приквел «Красной плесени», или А-ля первый альбом (офіційно не виданий)
  • 1995 — Дадуда («Опера без крыши», допис к альбому «Спящая красавица — часть 1»)
  • 1998 — Зе бест, б..Яя! 2-ой раз
  • 1998 — Песни под укурку
  • 2007 — Альбом № 10
  • 2008 — Неизданный бред
  • 2008 — Федот Стрелец. Часть 1
  • 2009 — Федот Стрелец. Часть 2
  • 2009 — Евгений Онегин
  • 2009 — Неизданные ноты к баяну
  • 2010 — Неизданное
  • 2010 — Минуса
  • 2010 — Ремиксы
  • 2010 — Каверы
  • 2010 — Ночь коротка
  • 2011 — Бонус
  • 2012 — Золотые баллады (Golden Ballads) 2012

DVDРедагувати

  • 2001 — СОЮЗ 3003 (вийшов також на VHS)
  • 2005 — Панки грязи не боятся
  • 2008 — Аленький цветочек (недознятий відеоматеріал)

Інтернет-релізиРедагувати

  • 2008 — Патриотический The Best
  • 2009 — Баллады. The Best. Часть 3

Цікаві фактиРедагувати

  • Незважаючи на те, що лідер групи «Красная плесень» живе в Криму, він різко негативно ставиться до твердження про те, що його гурт вважається українським[5].
  • Французька дослідниця російського панку, професор соціальної антропології Сорбонни Елен Піаже вважає «Красную плесень» абсолютним феноменом російського та світового панку, її беззмінного лідера і автора всіх композицій Павла Яцини — другим Хармсом. Багато французьких славістів називають написаний Яциною текст для мюзиклу «Попелюшка» однією з вершин російської словесності 1990-х рр[6].

Дивіться такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Состав группы на сегодняшний день. Архів оригіналу за 25 червень 2010. Процитовано 9 липень 2013. 
  2. Красная плесень. Состав. Архів оригіналу за 7 липень 2013. Процитовано 9 липень 2013. 
  3. Красная плесень (альбомы). Архів оригіналу за 7 липень 2013. Процитовано 9 липень 2013. 
  4. «Красная плесень»: «Хочется, чтобы россияне продолжали читать книги» (російською). Тайга.Инфо. 2012-6-6. 
  5. Разгневанное интервью Яцыны Павла по национальному вопросу
  6. «Панки не умрут никогда». Архів оригіналу за 14 грудень 2013. Процитовано 14 грудень 2013. 

ПосиланняРедагувати