Музей медальєра Юхима Харабета
Музе́й медальє́ра Юхи́ма Харабе́та — новий за тематикою музейний заклад на теренах України і меморіал відомого медальєра Юхима Харабета (м. Маріуполь).
Музей медальєра Юхима Харабета  | |
|---|---|
 | |
| 47°05′31″ пн. ш. 37°32′34″ сх. д. / 47.09202500002777469° пн. ш. 37.54279300002777831° сх. д.Координати: 47°05′31″ пн. ш. 37°32′34″ сх. д. / 47.09202500002777469° пн. ш. 37.54279300002777831° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Країна |
 Україна |
| Розташування |
Україна Маріуполь, пр. Металургів, 25 |
| Адреса | проспект Металургів, 25, Маріуполь, Донецька область, Україна |
| Засновано | відкритий у січні 2006 р. |
  Музей медальєра Юхима Харабета (Україна) | |
 | |
В квітні 2022 року російські загарбники вивезли з окупованого Маріуполя унікальну колекцію Юхима Харабета[1].
Історія створення ред.
Ініціативна група ред.
Відомий в Україні медальєр Ю. Харабет помер 8 березня 2004 р. Відразу постало питання про збереження витворів мистецтва автора і увічнення його пам'яті. На відміну про створення Картинної галереї в місті Маріуполь, де є цікава збірка живопису, питання не розглядали 50 років, щоб покинути, а перевели в реалізацію швидко.
Створили ініціативну групу, яка активно сприяла створенню меморіалу (Галина Ліхачова з міськради, Бараннік Сергій Олексійович, заслужений художник України, акторка Світлана Отченашенко, дружина померлого, Ірина Волкова, голова міського центру імені Куїнджи).
Приміщення ред.
Брак нових приміщень для музеїв — загальна біда усіх міст України, незважаючи на наявність і старих будівель, і можливість пристосування їх під музейні заклади, і потребу в цьому в суспільстві.
Брак коштів спонукав ініціативну групу обмежитися пристосуванням для музею колишньої лифтерної з додатковим приміщенням поряд із Центром імені Куїнджи. Це дало можливість швидко відремонтувати приміщення. І швидко займатися формуванням фонду, не чекаючи нагоди отримати нову будівлю під музей (можна й не дочекатися, як це сталося зі створенням в місті картинної галереї).
Місто швидко отримало вузьке, але затишне приміщення під невеликий меморіал мініатюрного за розмірами медальєрного мистецтва. Загальна площа музею — 60 м².
Біда в іншому. Ю. Харабет не був тільки медальєром, він створював екслібриси, ескізи дипломів, квитків запрошень і двох монументів. Вони важливо розширювали характеристики творчості майстра, але не укладались в монографічну концепцію музею медальєрного мистецтва.
Формування фондів ред.
З цим було трохи легше, бо час і люди не встигли розпорошити мистецьке надбання майстра. Звістка про створення музею згуртувала ініціаторів і заохочених осіб. Музей отримав важливі внески від дружини митця, народної акторки України, Світлани Отченашенко, приятелів митця, прихильників його мистецтва. Фонд відразу збагатився його завершеними медалями, ескізами в кераміці, фотографіями, навіть шматком обшивки космічного корабля «Буран» з медаллю роботи Ю.Харабета, присвяченою запуску цього космічного об'єкта. Є твори, яких не бачила громада, бо вони зберігались у майстерні медальєра.
Експозиція ред.
Маріупольська спілка художників України урахувала рекомендації і досвід міжнародних виставок. І підготувала ескізи музейного обладнання для експозиції саме медалей. Створені стелажі і шафи з металу, дерева, скла. Додали оксамит саме фісташкового кольору та прозорі підставки з пластмас.
Експонати чистили від бруду, вкривали патиною. Реставрацію виконали художники за фахом — Віктор Узбек, Олександр Шпак, Юрій Шевяков.
Різноманітність матеріалів і розмірів медалей, додатки фото і ескізів майстра розбавили монотонність експозиції і досить добре репрезентували творчість Ю.Харабета. В січні 2006 року новий музей відчинив двері для відвідин.
Музей налічує понад 700 експонатів, розміщених на 16 стендах[2] ю
До складу експозиції входять державні нагороди («Почесна відзнака Президента України», герб, прапор, церемоніальний знак міського голови Маріуполя), пам’ятні знаки, медальєрні і емблематичні серії пов’язані з іменами діячів науки і культури, славетними героями Другої світової війни, героями підкорення Космосу, спортивними досягненнями і призовими медалями міжнародних турнірів та ін.[3]
Неповний перелік пам'ятних медалей Ю. Харабета ред.
- Ювілейна медаль на честь 100-річчя Азовського морського пароплавства, 1971
- «Джузеппе Гарібальді»
- «Оперний співак Анатолій Солов'яненко»
- «Альберт Ейнштейн. 1879—1853»
- «Меморіал І. Ю. Рєпіна. Республіканська виставка портрету, м. Чугуїв», 1974
- «Костянтин Симонов. Залишаюсь військовим письменником.», 1975
- «XVII століть Олімпійським іграм. 776 рік до н. е. — 1976 р.»
- «Академік К. Х. Казміріді», 1999
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Осадча, Яна (21 квітня 2022). Росіяни вивезли з музею у Маріуполі унікальну колекцію медальєрного мистецтва. Життя: Українська правда. Архів оригіналу за 23 квітня 2022. Процитовано 25 квітня 2022.
- ↑ Музей медальєрного мистецтва ім. Єфима Харабета. 22 січня 2022. Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 17 квітня 2022.
- ↑ Музей медальєрного мистецтва імені Юхима Вікторовича Харабета. Центр сучасного мистецтва і культури ім. Куїнджи. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 17 квітня 2022.
Джерела ред.
- Кузминская, С. Медаль на ладони : [в Мариуполе состоялось открытие музея медальерного искусства имени Ефима Харабета] / С. Кузминская // Ильичевец. — 2005. — 29 дек. — (Новый музей). — (рос.)
- Саенко Р. Художник-медальер Е. В. Харабет : [мариупольский художник, автор более 500 медалей, плакеток, скульптурных композиций, панно] / Рена Саенко // Мариуполь — мой любимый город… — Мариуполь, 2010. — С. 287—293. — (рос.)