Матьє Амальрік
Матьє Амальрі́к (англ. Mathieu Amalric; нар. 25 жовтня 1965, Нейї-сюр-Сен, Франція) — французький актор, кінорежисер та сценарист. Двічі лауреат премії «Сезар» за найкращу чоловічу роль (2004 і 2007). Відомий за ролями у фільмах: «Квант милосердя», «Ворог держави №1: Легенда», «Мюнхен», «Скафандр і метелик», «Венера в хутрі»[6]. Призер Каннського кінофестивалю за постановку стрічки «Турне»[7] 
.
| Матьє Амальрік | |
|---|---|
| Mathieu Amalric | |
 | |
| Дата народження | 25 жовтня 1965[1][2][…] (58 років) |
| Місце народження | Неї-сюр-Сен, Франція[1][4][5] |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | актор, режисер, сценарист |
| Роки активності | 1984 — наш час |
| IMDb | ID 0023832 |
| Автограф |
 |
| Нагороди та премії | |
|
Сезар (1996, 2004, 2008) Приз Каннського кінофестивалю за найкращу режисуру (2010) | |
 Матьє Амальрік у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Матьє Амальрік народився 25 жовтня 1965 року у французькому передмісті Парижа Нейї-сюр-Сен. Його батько Жак Амальрік[fr] працював редактором в газеті Libération, a мати Ніколь Занд літературним критиком в газеті Le Monde. Матьє не чистокровний француз, хоч і народився у Франції, його мати — єврейка, що втекла з батьками з Польщі напередодні Другої світової війни.
У дитинстві він провів кілька років (з 1970-го по 1973-й) у Вашингтоні, куди його батько був направлений як іноземний журналіст, а з 1973-го по 1977-й — у Москві[6][8].
У юному віці цікавився літературою і східними мовами. У своєму першому фільмі «Фаворити Місяця», взяв участь випадково, на цьому наполіг друг сім'ї Отар Іоселіані[9]. Після першої ролі, він починає мріяти лише про кіно і намагається поступити в кіношколу IDHEC. При вступі зазнає невдачі, пред'явивши комісії свою короткометражку, зняту на 8 мм. плівку, але намірів зайнятися режисурою не полишає[9]. Випадково вдається влаштуватися на роботу кухарем, у відому кінокомпанію продюсера Пало Бранко[en] — Gemini Films. Незабаром він вже асистент у кількох режисерів та знімається в епізодичних ролях.
На початку 1990-х знімає короткометражні стрічки, але популярним так і не стає. Познайомившись з відомим режисером Арно Деплешеном, у 1995 році отримує свою першу велику роль у фільмі «Вартовий[fr]». Через два роки Амальріка нагороджено премією «Сезар», за роль у фільмі «Як я обговорював... (моє сексуальне життя)»[9], в категорії «Найкращий чоловічий дебют», а після удачі на Каннському фестивалі стає відомим, французьким актором, але в основному для вузьких кіл. Незважаючи на акторську популярність, він не покидає режисуру і в цьому ж році знімає свій перший, повнометражний фільм «Їж свій суп[fr]»[9]. В подальшій його кар'єрі низка маловідомих фільмів, а у 2001 році він як режисер знімає дружину, відому акторку Жанну Балібар у фільмі «Уїмблдон»[6], сценарій до якого був написаний разом з Паскалем Ферраном. Французькі критики досить високо оцінили обидві його роботи.
Міжнародна кар'єра матьє Амальріка почалася у 2005 році з невеликої ролі у фільмі Стівена Спілберга «Мюнхен», уперше йому запропонували можливість зніматися в іноземному фільмі. У 2008 році він отримав другу премію «Сезар» за фільм «Скафандр і метелик», у тій же номінації. У цьому фільмі він грає письменника, повністю паралізованого після інсульту. Але найбільшу зарубіжну роль головного лиходія Домініка Гріна він зіграв у фільмі про Джеймс Бонда «Квант милосердя». Через зйомки у цьому фільмі Амальрік не зміг приїхати на вручення йому премії «Сезар».
У 2010 році Матьє як режисер представляє свій новий фільм «Турне», за який згодом був нагороджений в Каннах як найкращий режисер.
У 2012 ріку взяв участь у фільмі «Джиммі Пікар», за цю роль був номінований на премію Каннського відеофестивалю. У 2013 році знявся у Романа Полянського у фільмі «Венера в хутрі», де в останню мить замінив виконавця головної ролі Луї Гарреля.
Приватне життя ред.
Перебував у шлюбі з Жанною Балібар (розлученні з початку 2000-х років). Має двох дітей — синів П'єра та Антуана[10].
Вибіркова фільмографія ред.
Актор ред.
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1984 | ф | Фаворити Місяця | Les favoris de la lune | Жюльєн |
| 1992 | ф | Вартовий[fr] | La sentinelle | |
| 1992 | ф | Полювання на метеликів | La chasse aux papillons | |
| 1994 | ф | Лист для Л. | Lettre pour L. | |
| 1996 | ф | Щоденник спокусника | Le journal du seducteur | Себастьєн |
| 1996 | ф | Як я обговорював... (моє сексуальне життя) | Comment je me suis disput?...(ma vie sexuelle) | Paul Dedalus |
| 1997 | ф | Генеалогія злочину | Genealogies d'un crime | Paul Dedalus |
| 1998 | ф | У нас мало друзів | On a tres peu d'amis | Іван |
| 1998 | ф | Тільки Бог мене бачить | Dieu seul me voit | Atchoum |
| 1998 | ф | Аліса та Мартен | Alice et Martin | Бенжамін Саваньяк |
| 1998 | ф | Кінець серпня, початок вересня | Fin aoet, debut septembre | Габріель |
| 1999 | ф | Істина у вині | Adieu, plancher des vaches | п'яниця в барі |
| 2004 | ф | Королі та королева | Rois et reine | Ісмаель Вюйяр |
| 2005 | ф | Вуса | La Moustache | Serge Schaeffe |
| 2005 | ф | Мюнхен | Munich | Луї |
| 2006 | ф | Марія-Антуанетта | Marie-Antoinette | Людина в кулі |
| 2006 | ф | Коли я був співаком | Quand j'etais chanteur | Брюно |
| 2006 | ф | Велика квартира | Le Grand Appartement | Мартен |
| 2007 | ф | Мішу з Д'Обера | Michou d'Auber | Жак |
| 2007 | ф | Кадрове питання | La Question humaine | Сімон |
| 2007 | ф | Скафандр і метелик | Le Scaphandre et le papillon | Жан-До |
| 2007 | ф | Сон попередньої ночі | Actrices | Дені |
| 2007 | ф | Історія Рішара О. | L’Histoire de Richard O. | Рішар О. |
| 2008 | ф | Сімейна таємниця | Un secret | François Grimbert à 37 ans |
| 2008 | ф | Різдвяна казка | Un conte de Noël | Henri their middle child |
| 2008 | ф | На війні | De la guerre | Бертран |
| 2008 | ф | Квант милосердя | Quantum of Solace | Моріс Грін |
| 2008 | ф | Ворог держави № 1 | L'instinct de mort | Франсуа Бессе |
| 2008 | ф | Ворог держави №1: Легенда | L'ennemi public n°1 | Франсуа Бессе |
| 2009 | ф | Обличчя | Visages | людина в заростях кущів |
| 2009 | ф | Лавка Версальського парку | Bancs publics (Versailles rive droite) | батько з коляскою |
| 2009 | ф | Останній романтик планети Земля | Les derniers jours du monde | Робінсон |
| 2009 | ф | Бур'яни | Les Herbes folles | Bernard de Bordeaux |
| 2010 | ф | Неймовірні пригоди Адель Блан-Сек | Les aventures extraordinaires Adele Blanc-Sec | Дьєлеве |
| 2010 | ф | Турне | Tournée | Йоахім Занд |
| 2011 | ф | Курча з чорносливом | Poulet aux prunes | Нассер Алі-Кхан |
| 2012 | ф | Ви ще нічого не бачили | Vous n'avez encore rien vu | Матьє Амальрік / месьє Анрі |
| 2012 | ф | Камілла роздвоюється | Camille redouble | Le prof de français sadique |
| 2012 | ф | Космополіс | Cosmopolis | Андре Петреску |
| 2012 | ф | Вигрібні ями | Les gouffres | Жорж |
| 2012 | ф | Лінії Велінгтона | Linhas de Wellington | Barão Marbot |
| 2013 | ф | Джиммі Пікар | Jimmy P. | Жорж Девере |
| 2013 | ф | Венера в хутрі | La Vénus à la fourrure | Томас |
| 2013 | ф | Любов — це ідеальний злочин | L'amour est un crime parfait | |
| 2014 | ф | Готель «Гранд Будапешт» | The Grand Budapest Hotel | Серж |
| 2014 | ф | Зупинись, бо я продовжу | ||
| 2016 | ф | Три спогади моєї юності | Trois souvenirs de ma jeunesse | дорослий Поль |
| 2017 | ф | Барбара | Barbara | Ів Занд |
| 2017 | ф | Привиди Ісмаєля | Les fantômes d'Ismaël | Ісмаєль Віллар |
| 2018 | ф | Ван Гог. На порозі вічності | At Eternity's Gate | лікар Поль Гаше |
| 2018 | ф | Щасливі невдахи | Le Grand Bain | Бертран |
| 2019 | ф | Звук металу | Sound of Metal | Річард Бергер |
| 2021 | ф | Французький вісник | The French Dispatch | міліціонер |
| 2021 | ф | Кисень | Oxygen | M.I.L.O. |
Режисер ред.
- 1990 — «Sans rires» / Sans rires (короткометражка)
- 1993 — «Les yeux au plafond» / Les yeux au plafond (короткометражка, сценарист)
- 1997 — «Їж свій суп[fr]» / Mange ta soupe (сценарист)
- 2001 — «Стадіон Уїмблдон» / Le stade de Wimbledon (сценарист)
- 2003 — «Держава» / La chose publique (телевізійний, сценарист)
- 2004 — «14,58 euro» / 14,58 euro (короткометражка)
- 2007 — «Laissez-les grandir ici!» / Laissez-les grandir ici! (короткометражка)
- 2007 — «Deux cages sans oiseaux» / Deux cages sans oiseaux (короткометражка)
- 2010 — «Турне» / Tournée (сценарист)
- 2010 — «Комічна ілюзія» / L'illusion comique (телевізійний)
- 2012 — «Hopper Stories» / Hopper Stories (короткометражка, сценарист)
- 2014 — «Синя кімната» / La Chambre bleue
- 2017 — «Барбара» / Barbara
Нагороди і номінації ред.
| Рік | Категорія | Номінант | Результат | |
|---|---|---|---|---|
| Премія «Сезар» | ||||
| 1997 | Найперспективніший актор | Як я обговорював... (моє сексуальне життя) | Перемога | |
| 2005 | Найкраща чоловіча роль | Королі і королева | Перемога | |
| 2008 | Найкраща чоловіча роль | Скафандр і метелик | Перемога | |
| 2011 | Найкращий фільм | Турне | Номінація | |
| Найкраща режисерська робота | Номінація | |||
| Найкращий сценарій | Номінація | |||
| 2015 | Найкращий адаптований сценарій | Синя кімната | Номінація | |
| 2018 | Найкращий фільм | Барбара | Номінація | |
| Найкраща режисерська робота | Номінація | |||
| Найкращий сценарій | Номінація | |||
| Премія «Люм'єр» | ||||
| 2005 | Найкращий актор | Королі і королева | Перемога | |
| 2008 | Найкращий актор | Скафандр і метелик | Перемога | |
| 2018 | Найкращий фільм | Барбара | Номінація | |
| Найкращий режисер | Номінація | |||
| Каннський кінофестиваль | ||||
| 2010 | Золота пальмова гілка | Турне | Номінація | |
| Найкращий режисер | Перемога | |||
| Приз ФІПРЕССІ | Перемога | |||
| 2014 | Приз Un Certain Regard | Синя кімната | Номінація | |
| Золота зірка французького кіно (Étoile d'Or) | ||||
| 2005 | Найкращий актор | Королі і королева | Перемога | |
| 2008 | Скафандр і метелик | Перемога | ||
Примітки ред.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #136785190 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ http://www.aveleyman.com/OnThisDay.aspx?OTDMonth=10&OTDDay=25&OTDYear=2010
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ http://explore.bfi.org.uk/4ce2bb1bb2fb8
- ↑ http://www.jamesbondmm.co.uk/bond-villains/mathieu-amalric
- ↑ а б в Біографія Матьє Амальріка. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 18 квітня 2015.
- ↑ Фільм отримав Приз Каннського фестивалю 2010 року за "Найкращу режисуру" та приз FIPRESCI. Архів оригіналу за 16 квітня 2014. Процитовано 18 квітня 2015.
- ↑ Афиша-Кино. Архів оригіналу за 14 червня 2013. Процитовано 18 квітня 2015.
- ↑ а б в г p 809 Матьє Амальрік на АфишаКино. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 18 квітня 2015.
- ↑ Toupie or not to be [Архівовано 11 грудня 2011 у Wayback Machine.] par Sabrina Champenois dans Libération, 24 жовтня 2011.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Матьє Амальрік |
- Матьє Амальрік на сайті IMDb (англ.)
- Матьє Амальрік [Архівовано 18 квітня 2015 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné