Вікіпедія

Маргарет Сенгер

американська феміністка і просвітителька

Маргарет Гіггінс Сенгер (зустрічаються також варіанти транскрипції Зангер, Санджер, Сенджер) Слі (англ. Margaret Higgins Sanger Slee; 14 вересня 1879 — 6 вересня 1966) — американська активістка, засновниця «Американської ліги контролю над народжуваністю» (англ. American Birth Control League). Сенгер відкрила в США першу клініку, яка займалася контролем народжуваності, і заснувала «Міжнародну асоціацію планування сім'ї». Активна прихильниця і пропагандистка контрацепції, негативної євгеніки та ідей контролю над народжуваністю. Зробила внесок у знаковий судовий розгляд у Верховному суді США, який легалізував контрацепцію в США. Її молодість пройшла в Нью-Йорку, де вона співпрацювала з такими громадськими діячами, як Ептон Сінклер і Емма Голдман. У 1914 році вона виступила проти абортів, що здійснюються в домашніх умовах, і почала публікуватися в щомісячній газеті «Жіночий бунт» (The Woman Rebel), в якій вона вперше використала термін «контроль народжуваності».

Маргарет Сенгер
Ім'я при народженні англ. Margaret Louise Higgins
Народилася 14 вересня 1879(1879-09-14)[1][2][…]
Корнінг, Стубен, Нью-Йорк, США[4]
Померла 6 вересня 1966(1966-09-06)[1][2][…] (86 років)
Тусон, Аризона, США
·серцева недостатність
Поховання Грін-Вудський цвинтар
Країна  США
Діяльність медична сестра, sex columnist, активістка, профспілкова діячка, активістка за права жінок, кінорежисерка, письменниця, вихователька
Галузь reformismd і контрацепція
Alma mater Claverack Colleged
Брати, сестри Ethel Byrned
Нагороди
IMDb ID 0762676

У 1916 році Сенгер відкрила першу в США клініку із регулювання народжуваності, що призвело до її арешту за поширення інформації про контрацепцію. Її наступні виступи отримали величезну підтримку у суспільстві. Сенгер вважала, що оскільки жінки стали займати рівне становище в суспільстві з чоловіками, вони у змозі самі ухвалювати рішення про народження дітей.

У 1921 році Сенгер заснувала «Американську лігу контролю над народжуваністю» (American Birth Control League), яка згодом стала називатися «Американською федерацією планування сім'ї» (Planned Parenthood Federation of America). У Нью-Йорку Сенгер відкрила першу клініку з контролю народжуваності, де були жіночі лікарі усіх спеціальностей, а також клініку в Гарлемі, персонал якої був повністю набраний з афроамериканців. У 1929 році вона сформувала Національний комітет Федерального законодавства з регулювання народжуваності (National Committee on Federal Legislation for Birth Control), що послужило відправною точкою для початку її спроб легалізувати регулювання народжуваності в США. З 1952 по 1959 рік Сенгер була президентом Міжнародної федерації планування сім'ї. Сенгер померла в 1966 році, отримавши широку популярність як засновниця сучасного руху контролю над народжуваністю.

Біографія ред.

Молодість ред.

 
Сенгер із синами Грантом і Стюартом, близько 1919 р.

Маргарет Гіггінс народилася в Конінгу, штат Нью-Йорк. Мати Маргарет, Анна Персел Гіггінс була переконаною католичкою. 18 раз вона була вагітною (11 народжених дітей) протягом 22 років[5] перед тим, як померла у віці 45 років від туберкульозу і раку шийки матки.[6] Батько Маргарет, Майкл Геннесі Гіггінс, був атеїстом і активістом руху за рівноправність жінок і безкоштовну народну освіту.[7] Маргарет була шостою з одинадцяти дітей,[8] і провела більшу частину своєї юності, допомагаючи матері по домашньому господарству і у вихованні її молодших братів і сестер. Сестри Маргарет сплачували за її навчання у Коледжі Клейверіка, при пансіоні Клейверіка, штат Нью-Йорк протягом двох років.[9] Вона повернулася додому у 1896 році на прохання її батька для догляду за хворою матір'ю, яка померла 31 березня 1899 року.[10] Наприкінці століття мати одного з її друзів з Клаверіка запропонувала їй працювати в госпіталі в Уайт Плейнс, передмісті Нью-Йорка.[11] У 1902 році Маргарет Гіггінс вийшла заміж за архітектора Вільяма Сенгера і переїхала з ним до Нью-Йорку.[12] Маргарет Сенгер заразилася туберкульозом у результаті догляду за своєю хворою матір'ю і під час роботи в госпіталі, і Сенгери переїхали в Саранак, штат Нью-Йорк.[13]

Громадська діяльність ред.

У 1912 році, після того, як їхній будинок у Гастингсі-на-Гудзоні згорів, сім'я Сенгерів знову переїхала до Нью-Йорку, де Маргарет почала працювати медсестрою в Іст-Сайді на Мангеттені. Маргарет і Вільям занурились у радикальну богемну культуру, котра процвітала у Гринвіч-Віллидж,[14] і були залучені до середовища місцевих інтелектуалів, артистів та активістів, таких як Джон Рід, Ептон Сінклер, Мебел Додж і Емма Голдман.[14] Натхненна таким оточенням, вона написала серії статей зі статевої гігієни, які мали назву «Що повинна знати кожна мати» і «Що повинна знати кожна дівчина» для соціалістичного журналу «Нью-Йоркський заклик» (New York Call)[note 1].[15]

 
Перший випуск журналу Жіночий бунт (The Woman Rebel), Лютий 1914

З 1914 року Сенгер почала випускати газету «Жіночий бунт» (The Woman Rebel), газету на восьми сторінках, яка пропагує контрацепцію, використовуючи слоган «Ні богів, ні панів» («No Gods, No Masters»).[16][note 1] Сенгер, співпрацюючи з друзями-анархістами, увела термін «контроль над народжуваністю» (birth control) як більш щиру альтернативу евфемізму «обмеження сім'ї» (family limitation) і оголосила, що «кожна жінка повинна стати абсолютною господинею свого тіла».[17] Однією з цілей видання «Жіночого бунту» було викликати суспільний резонанс проти законів, що забороняють поширення інформації про контрацепцію.[18] Сенгер також хотіла опублікувати книгу, яка безпосередньо розповість про методи контрацепції (на відміну від «Жіночого бунту», де контрацепція обговорювалася опосередковано), інформація про яких була зібрана переважно з європейських видань, і опублікувала памфлет «Обмеження сім'ї» (Family Limitation), прямо порушивши «закони Комстока».[19] «Закони Комстока» забороняли пересилання поштою матеріалів, що містять інформацію, визнану непристойною. До такої відносилася, зокрема, інформація про протизаплідні засоби, самі протизаплідні засоби і інформація про аборти.[20]

Її мета була досягнута, коли вона була засуджена в серпні 1914 року, але обвинувачувачі зосередили свою увагу на статтях «Жіночого бунту», де Сенгер більше писала про політичні вбивства і шлюби, ніж про контрацепцію.[21] Побоюючись бути ув'язненою, де вона втратила б можливості боротися за контроль над народжуваністю, вона переїхала до Англії під чужим ім'ям Берта Ватсон задля запобігання арешту.[22] Поки Сенгер жила у Європі, її чоловік поширював копії «Обмеження сім'ї» (Family Limitation), будучи на посаді нелегального поштового службовця, у результаті чого був поміщений до в'язниці на 30 діб.[14] За час відсутності Сенгер у США, на батьківщині, росла її підтримка, і в жовтні 1915 вона повернулася у Штати.[23] Відомий адвокат Клеренс Дерроу запропонував виступити на захист Сенгер безкоштовно, та, побоюючись тиску громадськості, уряд припинив переслідування на початку 1916.[24]

Рух за регулювання народжуваності. ред.

 
Сторінка з газети Обмеження сім'ї (Family Limitation), 1917 рік видання, опис маткового ковпачка.

У Європі був більш ліберальний погляд на контрацепцію, ніж у США, і коли Сенгер відвідала Голландську клініку з контролю народжуваності в 1915 році, вивчаючи діафрагму, вона переконалася, що це більш ефективний засіб контрацепції, ніж супозиторії, і у неї народилася ідея, що вона могла б поширювати їх на території США. Діафрагм не було в США, і Сенгер зі своїми прибічниками почала їх імпортувати з Європи, порушуючи закони.[14]

У 1916 році Сенгер опублікувала статтю «Що повинна знати кожна дівчина» (What Every Girl Should Know), яка зачіпала такі теми, як менструація і сексуальність. У 1917 році вона почала публікувати щомісячне видання «Огляд контролю над народжуваністю» (The Birth Control Review).[note 2]

16 жовтня 1916 року Сенгер відкрила клініку планування сім'ї та контролю над народжуваністю на вулиці Амбой 46 у передмісті Браунсвіль у Брукліні, першу у своєму роді на території США.[25] Через дев'ять днів після відкриття клініки Сенгер була заарештована за порушення законів штату Нью-Йорк, що забороняв поширення контрацептивів. Суд відбувся в січні 1917 року.[26] Вона була засуджена, і суддя запропонував винести більш м'який вирок, якщо вона дасть обіцянку не порушувати закон знову, на що Сенгер відповіла: «Я не можу поважати закон, який існує сьогодні».[27] Вона була засуджена до 30 днів виправних робіт. Перша апеляція була відхилена, другий суд відбувся в 1918 році, і рух по контролю над народжуваністю здобув перемогу, коли суддя Нью-Йоркського Апеляційного суду Фридерик Крейн видав закон, що дозволяє лікарям приписувати контрацепцію.[28] Показовість, якою був оточений арешт Сенгер, її суд, повторний розгляд справи, сприяли підвищенню активності руху з контролю над народжуваністю. Рух здобув підтримку безлічі добровольців, які підтримали Сенгер і стали для неї надійною підтримкою у майбутньому.[29]

Сенгер віддалилася від свого чоловіка в 1913 році, офіційне розлучення відбулося в 1921 році.[30] Під час розриву стосунків із чоловіком вона мала зв'язки з Еллісом Гевлоком і Г. Велзом.[31] У 1922 році Сенгер вийшла заміж за нафтового магната Ноа Слі (Noah Slee) і залишалася в цьому шлюбі до 1943 року. Капітал Слі допоміг Сенгер здійснювати свою діяльність.[32]

Американська Ліга контролю над народжуваністю. ред.

 
Сенгер публікувала Огляд контролю над народжуваністю (Birth Control Review) з 1917 по 1929.[note 3]

У 1921 році Сенгер заснувала Американську Лігу контролю над народжуваністю (American Birth Control League) з метою розширення числа своїх прибічників, включаючи середній клас.[33] Основоположними принципами Американської Ліги контролю над народжуваністю були наступні:[34]

Ми хочемо, щоб діти 1) були зачаті з коханням; 2) народжені матір'ю по усвідомленому бажанню; 3) для їх народження були б забезпечені умови здорової спадковості. Таким чином, ми стоїмо за те, що кожна жінка повинна володіти силою і свободою запобігти зачаттю, за винятком випадків, коли ці умови будуть задоволені.

Після того, як Сенгер виявила, що закон звільнив лікарів від заборони на поширення контрацепції для жінок, якщо вона запропонована за медичними показаннями, у 1923 році вона заснувала Клінічне Дослідницьке Бюро (Clinical Research Bureau), використовуючи дану лазівку у законі.[35] Клінічне Дослідницьке Бюро стало першою легальною клінікою з регулювання народжуваності в США, і воно було повністю укомплектовано жіночим персоналом лікарів і соціальних працівників.[36] Клініка отримувала фінансування від сім'ї Рокфеллерів, які продовжували фінансування справи Сенгер протягом десятиліття, проте робили це анонімно, щоб уникнути соціального вибуху проти їх прізвища.[37] У 1922 році Сенгер здійснила поїздки до Китаю, Кореї і Японії. Згодом, працюючи з Перл Бак, відкрила клініку планування сім'ї у Шанхаї.[38] Сенгер відвідувала Японію шість разів, співпрацюючи з японською феміністкою Като Шидзю, просуваючи ідею регулювання народжуваності.[39]

У 1926 році Сенгер читає лекцію з контролю над народжуваністю для жіночого відділення Ку-клукс-клану в Сілвер-Лейк (Silver Lake), штат Нью-Джерсі. Вона згадує цю подію, як «один з найбільш химерних експериментів, своїх виступів» і додає, що вона використовувала тільки «найпростіші терміни, зрозумілі навіть дитині». Виступ Сенгер було добре сприйнято групою, і в результаті «були отримані пропозиції від дюжини подібних груп».[40]

У 1928 році виник конфлікт у керівництві руху з регулювання народжуваності, який привів Сенгер до відмови від посади президента Американського Бюро регулювання народжуваності і, перебуваючи на посаді голови Клінічного Дослідницького Бюро, вона перейменувала його в Клінічне Дослідницьке Бюро з регулювання народжуваності, було покладено початок розколу в русі, який тривав аж до 1938 року.[41]

Сенгер багато працювала з громадськістю. Починаючи з 1916 року, вона часто виступала в церквах, жіночих клубах, будинках, театрах — для робітників, священнослужителів, лібералів, соціалістів, вчених і жінок — представниць вищого класу.[42]

У 1920-х роках вона написала кілька книг, які мали загальнонаціональне значення для просування ідеї регулювання народжуваності. Між 1920 і 1926 роками був проданий тираж у 567000 примірників книг «Жінка і нова раса» (Woman and the New Race) та «Поворот цивілізації» (The Pivot of Civilization).[43]

Ера планування сім'ї ред.

У 1929 році Сенгер заснувала Національний Комітет федерального законодавства з контролю над народжуваністю в цілях лобіювання в законодавстві скасування обмежень на контрацепцію.[44] Ця спроба зазнала невдачі. Тоді Сенгер у 1932 році замовила діафрагму в Японії з метою провокувати вирішальну битву в судах. Діафрагма була конфіскована урядом США, і подальша тяжба Сенгер до законодавства призвела в 1936 році до рішення суду, який скасував закон Комстока, що забороняв лікарям використовувати контрацептиви.[45] Ця перемога в суді послужила причиною того, що в 1937 році Американська Медична Асоціація прийняла контрацепцію у якості звичайної медичної послуги і ключового компонента програми медичної школи.[46]

 
Клінічне Дослідницьке Бюро регулювання народжуваності, яким керувала Сенгер з 1930 по 1973 рік.

Ця перемога в суді в 1936 році була кульмінацією у боротьбі Сенгер за контроль над народжуваністю і дала їй можливість у віці 50 років переїхати до Тусона, штат Аризона, де вона вже намагалася грати менш важливу роль у русі за контроль над народжуваністю. Всупереч своїм намірам, вона залишалася в активі руху до 1950-х років.

У 1937 році Сенгер стає головою щойно створеної Американської ради з контролю над народжуваністю (Birth Control Council of America) і намагається згладити розкол між Американським Бюро з контролю над народжуваністю і Клінічним Дослідницьким Бюро з контролю над народжуваністю.[47] Її спроба увінчалася успіхом, і дві організації об'єдналися в 1939 році як Американська Федерація з контролю над народжуваністю (Birth Control Federation of America).[48][note 4] Незважаючи на те, що Сенгер продовжила роботу на посаді президента, вона більше не мала тієї влади, яку мала в роки зародження руху, і в 1942 році більш консервативні сили організації перейменували її в Американську Федерацію Планування Сім'ї (Parenthood Federation of America). Назва, проти якої Сенгер заперечувала, як проти занадто евфемістичної.[49]

У 1946 році Сенгер заснувала Міжнародний Комітет Планування Сім'ї (International Committee on Planned Parenthood), у 1956 році перетворений у Міжнародну Асоціацію Планування Сім'ї, яка незабаром стала найбільшою у світі міжнародною неурядовою організацією з планування сім'ї. Сенгер була першим президентом організації і займала цю посаду до 80-річного віку.[50] На початку 1950-х Сенгер схвалила філантропа Кетрін Мак-Комік у її намірі субсидувати біолога Грегорі Пінкуса для розробки протизаплідних пігулок.[51]

Спадок Сенгер ред.

Сенгер померла в 1966 році від гострої серцевої недостатності в Туксоні, штат Аризона, у віці 86 років, у рік, відзначений піком її 50-річної кар'єри: Верховний Суд США у справі Грісвольда проти Коннектикуту легалізував контроль над народжуваністю.[note 5] Сенгер похована в Фішкіллі, поруч зі своєю сестрою Нана Гіггінс і своїм другим чоловіком Ноа Слі.[52]

 
Площа Маргарет Сенгер, на перетині Мотт Стріт і Блікер стріт

Історія Сенгер була написана багатьма біографами, серед яких біографія, написана Девідом Кеннеді (David Kennedy) у 1970 році, за яку була присуджена премія. Було знято кілька фільмів, включаючи «Вибір серця: Історія Маргарет Сенгер».[53] Праці Сенгер зберігаються в двох університетах[54] і Коледжі Сміта.[55] Уряд й інші організації увічнили ім'я Сенгер назвою її ім'ям декількох об'єктів, таких як житловий комплекс Університету Стоуні-Брук, читальний зал бібліотеки Коледжу Веллеслі (Wellesley College's),[56] і сквер Маргарет Сенгер у Грінвіч-Віллідж у Нью-Йорку.[57] У 1993 році клініка Маргарет Сенгер (Margaret Sanger Clinic), де вона почала надавати послуги з контролю над народжуваністю в Нью-Йорку в середині ХХ століття, була відзначена Національною Парковою службою як національна пам'ятка.[58] У 1966 році Міжнародна Асоціація Планування Сім'ї стала присуджувати щорічну премію імені Маргарет Сенгер «особистості, що відзначилася і визнана лідером у боротьбі за репродуктивне здоров'я та репродуктивні права». Премією були нагороджені Джон Д. Рокфеллер III, Кетрін Хепберн, Джейн Фонда, Гілларі Клінтон і Тед Тернер.[59].

Рух За Право на Життя часто звинувачує Сенгер за ставлення до здоров'я матері і критикує її погляди на расу, аборти та євгеніку.[60][61][note 6]

Погляди та думки ред.

Сексуальність ред.

Під час подорожі Європою у 1914 році Сенгер познайомилася з Гевлоком Еллісом (Havelock Ellis), психологом, який написав багато робіт про сексуальність.[62] Під впливом Елліс, Сенгер відкинула погляд Фрейда на сексуальність в обмін на погляд Елліса, який вважав, що сексуальність — це потужна сила, яка звільняє. Це дало Сенгер ще один аргумент на підтримку контролю над народжуваністю: жінкам необхідно реалізовувати найважливішу психологічну потребу в задоволенні сексуальних бажань, не побоюючись небажаної вагітності.[63] Сенгер також вірила в те, що сексуальність буде обговорюватися з більшою відкритістю.[64]

Євгеніка ред.

Сенгер вважала, що і контроль над народжуваністю, і пропаганда євгеніки «ведуть расу по шляху знищення неповноцінних» («assist the race toward the elimination of the unfit»).[65] Сенгер була прихильницею негативної євгеніки, соціальної філософії, яка заявляє, що спадкові риси людини можуть бути поліпшені через соціальне втручання. Сенгер пропонувала вирішувати проблеми євгеніки через жорстку імміграційну політику, вільне використання методів контролю над народжуваністю, повне право на планування сім'ї для вільно-розумних і обов'язкову сегрегацію або стерилізацію для розумово відсталих.[66][67] У книзі «Поворот цивілізації» (The Pivot of Civilization) Сенгер виступає за насильницьке запобігання народження потомства у «явно недоумкуватих».[68] Виступаючи на підтримку негативної євгеніки, Сенгер стверджує, що сама по собі євгеніка не ефективна, і тільки за допомогою встановлення контролю над народжуваністю може досягти своїх цілей.[69][70]

Сенгер також вважала, що жителі бідних районів, «які, згідно зі своєю тваринною природою, розмножуються, як кролики, і скоро могли б перейти межі своїх районів або територій, і тоді заразити кращі елементи суспільства хворобами і нижчими генами», повинні підлягати природному відбору.[71]

Служби по материнству для жінок у злиденних районах шкідливі для суспільства і для раси. Милосердя тільки й робить, що подовжує злиденність непристосованих

— Маргарет Сенгер, The Pivot of Civilization, 1922.

Поряд з політикою євгеніки, Сенгер підтримувала жорстку імміграційну політику. У «Плані миру» («A Plan for Peace») вона запропонувала створити в Конгресі департамент, який займається проблемами населення. Вона також пропонувала, щоб імміграційна політика виключила «цей стан, відомий як такий, що приносить збиток життєздатності раси», а також стерилізацію і сегрегацію для людей, хворих невиліковними спадковими захворюваннями.[66][67][72]

Раса ред.

 
W. E. B. Du Bois, член правління клініки Сенгер у Гарлемі.[73]

Сенгер вважала, що світлошкіра раса має перевагу над «кольоровими» расами, пропонуючи примусову стерилізацію для тих, кого вважала непридатними для відтворення. Наприклад, у своєму журналі «Огляд контролю над народжуваністю» за квітень 1933 року вона присвятила цілий випуск стерилізації. Причому «непридатними для відтворення» вважалися не тільки представники певних рас і національностей (негри, євреї, іммігранти з Південної Європи, слов'яни), а й особи з «низьким коефіцієнтом розумового розвитку».[74] У 1929 році Джеймс Х. Хаберт, чорношкірий соціальний працівник і лідер Нью-Йоркської Міської Ліги (Urban League) попросив Сенгер відкрити клініку в Гарлемі.[75]

У 1930 році Сенгер, використавши кошти фонду Джуліуса Розенвальда, відкрила клініку, укомплектовану афроамериканськими лікарями. Клінікою керувала дорадча колегія з п'ятнадцяти членів, які були афроамериканськими лікарями, медсестрами, клерками, журналістами і соціальними працівниками. Клініка рекламувалася в афроамериканській пресі і в афроамериканських церквах.[76]

З 1939 по 1942 роки Сенгер була почесним делегатом на «Birth Control Federation of America», граючи керівну роль, поряд з Мері Ласкер (Mary Lasker) і Кларенс Гамбла (Clarence Gamble), беручи участь у «Чорному Проєкті» (Negro Project) — спробі встановити контроль над народжуваністю для бідних афроамериканців.[77] Для його здійснення було залучено кілька чорношкірих священників, які їздили по півдню США і проповідували контроль над народжуваністю серед афроамериканців.[78]

Аборти ред.

Сенгер була прихильницею планування сім'ї будь-якими методами, що дуже докладно описується в її книзі «Woman and the New Race». Сенгер прямо пише: «Наймилосердніше, що велика сім'я може зробити для свого немовляти — це вбити його».[79] Вона зазначає, що аборти є більш шкідливими для здоров'я матері, ніж контрацепція, але вважає, що жінка повинна здійснювати будь-які заходи, щоб обмежити кількість своїх дітей заради свого прагнення до свободи і заради захисту вже наявних дітей.[80]

Праці ред.

Книги і памфлети
Періодичні видання
  • The Woman Rebel — Seven issues published monthly from March 1914 to August 1914. Sanger was publisher and editor.
  • Birth Control Review — Published monthly from February 1917 to 1940. Sanger was Editor until 1929 року, when she resigned from the ABCL.[82] Not to be confused with Birth Control News, published by the London-based Society for Constructive Birth Control and Racial Progress.
Збірники та антології
  • Sanger, Margaret, The selected papers of Margaret Sanger, Volume 1: The Woman Rebel, 1900—1928, Esther Katz, Cathy Moran Hajo, Peter Engelman (Eds.), University of Illinois Press, 2003
  • Sanger, Margaret, The selected papers of Margaret Sanger, Volume 2: Birth Control Comes of Age, 1928—1939, Esther Katz, Cathy Moran Hajo, Peter Engelman (Eds.), University of Illinois Press, 2007
  • Sanger, Margaret, The selected papers of Margaret Sanger, Volume 3: The Politics of Planned Parenthood, 1939—1966, Esther Katz, Cathy Moran Hajo, Peter Engelman (Eds.), University of Illinois Press 2010
  • Праці Маргарет Сенгер у проекті «Гутенберг»
  • The Margaret Sanger Papers at Smith College [Архівовано 27 травня 2011 у Wayback Machine.]
  • The Margaret Sanger Papers Project at New York [Архівовано 3 жовтня 2019 у Wayback Machine.] University
  • McElderry, Michael J. (1976). Margaret Sanger: A Register of Her Papers in the Library of Congress. Manuscript Division, Library of Congress. Архів оригіналу за 3 квітня 2005. Процитовано 30 березня 2009.
  • Correspondence between Sanger and McCormick, from The Pill documentary movie; supplementary material, PBS, American Experience (producers). online [Архівовано 28 лютого 2017 у Wayback Machine.].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Слоган „Ні богів, ні панів“ вперше був використаний на транспаранті Індустріальними робітниками світу під час забастовки працівників текстильної фабрики в Лоуренсі в 1912 році
  2. ↑ Перше видання „Огляду контролю над народжуваністю“ (Birth Control Review) було опубліковане у лютому 1917 року
  3. ↑ Заголовок внизу сторінки цього видання читається так: „Чому вона завжди повинна благати даремно? 'Ви ж медсестра — Ви можете мені розповісти? Для користі дітей — допоможіть мені!'“
  4. ↑ Дата об'єднання організацій зареєстрована в 1938 році (не 1939) в: O'Conner, Karen, Gender and Women's Leadership: A Reference Handbook, p 743. O'Conner cites Gordon (1976)
  5. ↑ В 1965 році судом був скасований один із законів про контрацепцію — закон Комстока в Коннектикуті й Массачусетсі. Але Грісвольд виступав тільки проти закона, який стосується шлюбних стосунків. Пізніше, у справі Грісвольда проти Бейрда (1972 г), Грісвольд торкнувся також людей, які не перебувають у шлюбних стосунках.
  6. ↑ Типові публікації пролайф-руху: Franks, Angela, Margaret Sanger's eugenic legacy: the control of female fertility, McFarland, 2005

Джерела ред.

  1. ↑ а б в SNAC — 2010.
  2. ↑ а б в FemBio database
  3. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 946.
  5. ↑ Cox, p 4; Steinem, Gloria (13 квітня 1998). Time's 100 Most Important People of the Century: Margaret Sanger. Time. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 9 березня 2020.
  6. ↑ Buchanan, p 121
  7. ↑ Rosalind Rosenberg, Divided lives: American women in the twentieth century, p 82; Sanger, Autobiography, p 13.
  8. ↑ Cooper, James L.; Cooper, Sheila M. The Roots of American Feminist Thought. — Alvin and Bacon, 1973. — С. 219.
  9. ↑ Baker, p 23
  10. ↑ The selected papers, Vol 1, p 4
  11. ↑ The selected papers, Vol 1, pp 4-5
  12. ↑ Baker, pp 33-36
  13. ↑ Baker, p 33-38
  14. ↑ а б в г Chesler, Ellen. Woman of valor: Margaret Sanger and the birth control movement in America. — New York : Simon Schuster, 1992. — ISBN 0-671-60088-5.
  15. ↑ Blanchard, Revolutionary sparks: freedom of expression in modern America , p 50. Baker, p 69. Coates p 49
  16. ↑ Kennedy, pp 1,22.
  17. ↑ Engelman, Peter C, „Margaret Sanger“, article in Encyclopedia of leadership, Volume 4, George R. Goethals, et al (Eds), SAGE, 2004, p 1382
    Engelman cites facsimile edited by Alex Baskin, Woman Rebel, New York: Archives of Social History, 1976. Facsimile of original.
  18. ↑ McCann 2010 pp 750-1
  19. ↑ Engelman p 34; Rosenbaum, p 252
  20. ↑ «Аморальність». Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 17 лютого 2012.
  21. ↑ Engelman, p 43
  22. ↑ Baker, p 89
  23. ↑ Kennedy, David M.[en]. 3 // Birth Control in America. — Yale University Press, 1970. — С. 77. — ISBN 0300014953.
  24. ↑ Sanger, Autobiography, pp 183-9
  25. ↑ Selected Papers, vol 1, p 199
    Baker, p 115
  26. ↑ Engelman, p 101
  27. ↑ Cox, p 65
  28. ↑ Engelman, pp 101-3
  29. ↑ McCann 2010, p 751
  30. ↑ Cox, p 76
  31. ↑ Chesler, pp 182, 186
  32. ↑ Cohen, p 64
  33. ↑ Freedman, Estelle B., The essential feminist reader, Random House Digital, Inc., 2007 p 211.
  34. ↑ What it is, How it works, What it will do», The Proceedings of the First American Birth Control Conference, Nov 11,12 1921, pp 207-8
    The Birth Control Review, Vol V. Num 12, December 1921, Margaret Sanger (Ed), p 18.
    Sanger, Pivot of Civilization, 2001 reprint edited by Michael W. Perry, p 409
    These principles were adopted at the first meeting of the ABCL in late 1921
  35. ↑ Baker, p 196
  36. ↑ Baker, pp 196—197
    The Selected Papers, Vol 2, p 54
  37. ↑ Chesler, pp 277, 293, 558

    Harr, John Ensor; Johnson, Peter J. The Rockefeller Century: Three Generations of America's Greatest Family (англ.). — New York : Charles Scribner and Sons, 1988. — С. 191, 461—62. — crucial, anonymous Rockefeller grants to the Clinical Research Bureau and support for population control
  38. ↑ Cohen, pp 64-5
  39. ↑ Baker, p 275
    Katō, Shidzue, Facing two ways: the story of my life, Stanford University Press, 1984, p xxviii
    D'Itri, Patricia Ward, Cross currents in the international women's movement, 1848—1948, Popular Press, 1999pp 163—167
  40. ↑ Sanger, Margaret. Margaret Sanger, An Autobiography. — New York : W. W. Norton[en], 1938. — С. 361, 366—7.
  41. ↑ McCann (1994), pp 177-8

    MSPP > About > Birth Control Organizations > Birth Control Clinical Research Bureau. Nyu.edu. 18 жовтня 2005. Архів оригіналу за 2 червня 2010. Процитовано 7 жовтня 2009.
  42. ↑ Sanger, Margaret. The Autobiography of Margaret Sanger. — Courier Dover Publications, 2004. — С. 366. — ISBN 0486434923.
  43. ↑ Baker p 161
    Cohen, p 63
  44. ↑ NYU Margaret Sanger Papers Project «National Committee on Federal Legislation on Birth Control» [Архівовано 14 вересня 2013 у Wayback Machine.]
  45. ↑ Rose, Melody, Abortion: a documentary and reference guide, ABC-CLIO, 2008, p 29
  46. ↑ «Biographical Note», Smith College, Margaret Sangers Papers. Архів оригіналу за 12 вересня 2006. Процитовано 9 березня 2020.
  47. ↑ NYU Margaret Sanger Papers Project «Birth Control Council of America» [Архівовано 22 вересня 2013 у Wayback Machine.]
  48. ↑ The Margaret Sanger Papers (2010 [last update]). MSPP > About > Birth Control Organizations > PPFA. nyu.edu. Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 17 жовтня 2011.
  49. ↑ Chesler, p 393
    NYU [Архівовано 2012-10-17 у Wayback Machine.]
  50. ↑ Ford, Lynne E., Encyclopedia of women and American politics, p 406
    Esser-Stuart, Joan E., «Margaret Higgins Sanger», in Encyclopedia of social welfare history in North America, Herrick, John and Stuart, Paul (Eds), SAGE, 2005 p 323
  51. ↑ Engelman, Peter, «McCormick, Katharine Dexter», in Encyclopedia of Birth Control, Vern L. Bullough (Ed.), ABC-CLIO, 2001, pp 170-1
    Marc A. Fritz, Leon Speroff, Clinical Gynecologic Endocrinology and Infertility, Lippincott Williams & Wilkins, 2010, pp 959—960
  52. ↑ Baker, p 307
  53. ↑ Choices of the Heart: The Margaret Sanger Story (1995). IMDb. 8 березня 1995. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 29 липня 2009.]
  54. ↑ Нью-Йоркскім Університеті. Архів оригіналу за 3 жовтня 2019. Процитовано 9 березня 2020.
  55. ↑ Smith College collection web site. Архів оригіналу за 27 травня 2011. Процитовано 9 березня 2020.
  56. ↑ Friends of the Library Newsletter
  57. ↑ Kayton, Bruce. Radical Walking Tours of New York City. — New York : Seven Stories Press[en], 2003. — С. 111. — ISBN 1583225544.
  58. ↑ National Historic Landmark Program. Архів оригіналу за 18 березня 2012. Процитовано 17 лютого 2012.
  59. ↑ Rockefeller 3d Wins Sanger Award. New York Times. Архів оригіналу за 6 листопада 2012. Процитовано 14 лютого 2011.

    «Planned Parenthood Salutes Visionary Leaders in the Fight for Reproductive Freedom.» Press release in Business Wire 29 Mar. 2003: 5006. General OneFile. Web. 11 Feb. 2011.

    Lozano, Juan (27 березня 2009). Clinton champions women's rights worldwide. Houston Chronicle. Архів оригіналу за 28 червня 2011. Процитовано 14 лютого 2011.
  60. ↑ Marshall, Robert G.[en]; Donovan, Chuck. Donovan, Chuck. Blessed Are the Barren: The Social Policy of Planned Parenthood (англ.). — Fort Collins, CO : Ignatius Press[en], 1991. — ISBN 0898703530; ISBN 978-0-89870-353-5.
  61. ↑ Minority Anti-Abortion Movement Gains Steam. NPR. 24 вересня 2007. Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 17 січня 2009.
  62. ↑ Cox, p 55
  63. ↑ Chesler
    Kennedy, p 127
  64. ↑ Chesler, pp 13-14
  65. ↑ Engelman, p. 132.
  66. ↑ а б Porter, N. S.; Bothne N.; Leonard, J. Public Policy Issues Research Trends / Evans, S. J. — Nova Science, 2008. — С. 126. — ISBN 9781600218736.
  67. ↑ а б «The Sanger-Hitler Equation» [Архівовано 21 вересня 2011 у Wayback Machine.], Margaret Sanger Papers Project Newsletter, #32, Winter 2002/3. New York University Department of History
  68. ↑ Sanger, Pivot, p. 181; quoted in Charles Valenza: «Was Margaret Sanger a Racist?» Family Planning Perspectives, January-February 1985, p. 44.
  69. ↑ Franks, A. Margaret Sanger's eugenic legacy: the control of female fertility (англ.). — 1971. — С. 49. — ISBN 978-0-7864-2011-7.
  70. ↑ Freedman, E. B. The essential feminist reader. — Modern Library[en], 2007. — С. 211.
  71. ↑ Sanger, M. «The Pivot of Civilization», 1922. Архів оригіналу за 7 вересня 2019. Процитовано 9 березня 2020.
  72. ↑ Sanger, «A Plan For Peace», Birth Control Review, April 1932, p. 106. Online [Архівовано 5 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
  73. ↑ Baker, p 200
  74. ↑ E. Drogin, Margaret Sanger, Father of Modern Society CUL Publications, 1980, Section 1, p. 18-24
  75. ↑ Hajo, p. 85
  76. ↑ Hajo, p. 85

    From Planned Parenthood: The Truth about Margaret Sanger. Planned Parenthood Federation of America. Архів оригіналу за 13 червня 2010. Процитовано 17 лютого 2012.:
  77. ↑ Engelman, p 175

    Birth Control Federation of America [Архівовано 1 грудня 2008 у Wayback Machine.], The Margaret Sanger Papers Project

     // Margaret Sanger Papers Project Newsletter : journal. — Margaret Sanger Papers Project, 2002. — No. 28. — (11). Процитовано 2009-01-25.
  78. ↑ «Smear n Fear», New York University, History Department, Margaret Sanger Papers Project, 2010, br/> // Margaret Sanger Papers Project Newsletter : journal. — Margaret Sanger Papers Project, 2002. — No. 28. — (11). Процитовано 2009-01-25.
  79. ↑ «Woman and the New Race», V. The Wickedness of Creating Large Families. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 9 березня 2020.
  80. ↑ «Woman and the New Race», X. Contraceptives or Abortion?. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 9 березня 2020.
  81. ↑ Coates, p 48
    Hoolihan, Christopher (2004), An Annotated Catalogue of the Edward C. Atwater Collection of American Popular Medicine and Health Reform, Vol 2 (M-Z), University Rochester Press, p 299
  82. ↑ «Birth Control Review», Margaret Sanger Papers Project, NYU. Архів оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 17 лютого 2012.

Бібліографія ред.

  • Baker, Jeah H. (2011), Margaret Sanger: A Life of Passion, Macmillan
  • Buchanan, Paul D. (2009), American Women's Rights Movement: A Chronology of Events and of Opportunities from 1600 to 2008, Branden Books
  • Chesler, Ellen. Woman of valor: Margaret Sanger and the birth control movement in America (англ.). — New York : Simon Schuster, 1992. — ISBN 0-671-60088-5.
  • Coates, Patricia Walsh (2008), Margaret Sanger and the origin of the birth control movement , 1910—1930: the concept of women's sexual autonomy, Edwin Mellen Press, 2008
  • Cohen, Warren I. (2009), Profiles in humanity: the battle for peace, freedom, equality, and human rights, Rowman & Littlefield
  • Coigney, Virginia (1969), Margaret Sanger: rebel with a cause, Doubleday
  • Cox, Vicki. Margaret Sanger: Rebel For Women's Rights. — Chelsea House Publications[en], 2004. — ISBN 0791080307.
  • Engelman, Peter C. (2011), A History of the Birth Control Movement in America, ABC-CLIO, ISBN 978-0-313-36509-6
  • Franks, Angela (2005), Margaret Sanger's eugenic legacy: the control of female fertility, McFarland
  • Gordon, Linda. Woman's Body, Woman's Right: A Social History of Birth Control in America (англ.). — New York: Grossman Publishers, 1976.
  • Gray, Madeline. Margaret Sanger: A Biography of the Champion of Birth Control (англ.). — New York City, NY : Richard Marek Publishers, 1979. — ISBN 0-399-90019-5.
  • Hajo, Cathy Moran (2010), Birth Control on Main Street: Organizing Clinics in the United States, 1916—1939, University of Illinois Press ISBN 978-0-252-03536-4
  • Kennedy, David[en]. Birth Control in America: The Career of Margaret Sanger (англ.). — Yale University Press, 1970.
  • Lader, Lawrence (1955), The Margaret Sanger Story and the Fight For Birth Control, Doubleday. Reprinted in Westport, Connecticut: Greenwood Press, 1975 ISBN 978-0-8371-7076-3.
  • Lader, Lawrence and Meltzer, Milton (1969), Margaret Sanger: pioneer of birth control, Crowell
  • McCann, Carole Ruth (1994), Birth control politics in the United States, 1916—1945, Cornell University Press
  • McCann, Carole Ruth (2010), «Women as Leaders in the Contraceptive Movement», in Gender and Women's Leadership: A Reference Handbook, Karen O'Connor (Ed), SAGE
  • Rosenbaum, Judith (2010), «The Call to Action: Margaret Sanger, the Brownsville Jewish Women, and Political Activism», in Gender and Jewish History, Marion A. Kaplan, Deborah Dash Moore (Eds), Indiana University Press, 2010 року.
  • Viney, Wayne; King, D. A. A history of psychology: ideas and context (англ.). — Boston : Allyn and Bacon[en], 2003. — ISBN 0-205-33582-9.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маргарет_Сенгер&oldid=41202239