Кундзіч Олексій Леонардович
| Олексій Кундзіч | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
9 (22) квітня 1904 Павлівка | |||
| Помер |
20 червня 1964 (60 років) Ялта | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Громадянство |
 СРСР | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | прозаїк, перекладач, перекладознавець | |||
| Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна | |||
| Заклад | ХНУ імені В. Н. Каразіна | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | з 1926 | |||
| Жанр | роман | |||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||
|
| ||||
Кундзіч Олексій Леонардович (9 (22) квітня 1904, Павлівка — 20 червня 1964, Ялта) — український радянський письменник, перекладач і перекладознавець.
Біографія ред.
Народився 9 (22 квітня) 1904 року в селі Павлівці (тепер Калинівського району Вінницької області) в селянській родині. Навчався на Вищих педагогічних курсах у Вінниці, у 1921–1925 роках — у Кам'янець-Подільськім інституті народної освіти. У 1926 році закінчив Харківський інститут народної освіти. Належав до літературної організації «Молодняк»[1]. Виступав як перекладач, публіцист, літературний критик, теоретик художнього перекладу. Учасник німецько-радянської війни.
Жив у Києві. Помер 20 червня 1964 року. Поховано в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1). Пам'ятник на похованні встановлено 1965 року, скульптор К. А. Кузнецов[2].
Творчість ред.
Брав участь у підготовці «Українсько-російського словника» (т. 1—6, 1953–1963). Основні праці з питань мовної культури та перекладознавства:
- «Дієзи в ключі!»,
- «Переклад і літературна мова»,
- «Деякі питання перекладу творів Л. М. Толстого»,
- «Питання залишається актуальними» та інші.
Вони вміщені в посмертних збірниках літературно-критичних праць Кундзіча:
- «Дієзи в ключі!» (1965),
- «Слово і образ» (1966),
- «Творчі проблеми перекладу» (1973).
Переклав українською мовою роман «Війна і мир» Льва Толстого,[3] окремі твори М. Лермонтова, М. Горького, Л. Леонова тощо.
Вшанування пам'яті ред.
.jpg)
19 жовтня 1971 року в Києві, на фасаді будинку Роліту по вулиці Леніна (нині Богдана Хмельницького), 68, в 1954–1964 роках жив і працював Олексій Кундзіч, установлено гранітну меморіальну дошку (барельєф; скульптор Н. М. Дерегус)[4].
Примітки ред.
- ↑ Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
- ↑ Кузнецов Ксанфий Андреевич [Изоматериал]: лич. дело чл. Союза художников УССР. — К., [б. и], 1950–1984. — 121 с. // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України: ф. 581, оп. 2, спр. 648. (рос.)
- ↑ У виданнях перекладу «Війни і мир» 1950-х років прізвище вказане як Кундзич.
- ↑ Захоплюючий Київ[недоступне посилання з липня 2019]
Література ред.
- Кундзіч О. Л. «Гіпс», 1926.
- Ставицька Л. О. Кундзіч Олексій Леонардович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
- Живий Олексій Кундзіч. — K., 1977. — 301 с.
- Поліщук В. «Наше діло — ламати межі». «Слово і час», 1991, № 11.
- Буженко Л. Шкіци до наукової біографії Олексія Кундзіча. Дитинство, вінницький та кам'янецький етапи життя // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: Зб. наук. праць. — К., 2007. — Вип. 15. — С. 150–158.
- «Кундзіча можна знищити безперешкодно…» // Цалик С. М., Селігей П. О. Таємниці письменницьких шухляд: Детективна історія української літератури. — К.: Наш час, 2010. — С. 280–297.
Посилання ред.
- Кундзіч О. Червоною дорогою : оповідання / Олексій Кундзіч. — Вид. 3-тє доповн. — Харків ; Київ : Молодий більшовик, 1931. – 180 с. [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Кундзіч О. Село Вовче : оповідання / Олексій Кундзіч. — Харків : Держ. вид-во України, 1927. – 78, 1 с. [Архівовано 10 червня 2020 у Wayback Machine.]
- Кундзіч О. Новелі / Олексій Кундзіч. — Харків : Держ. вид-во України, 1929. – 288, 3 с. [Архівовано 10 червня 2020 у Wayback Machine.]
- [[https://web.archive.org/web/20200610105628/https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=12060 Архівовано 10 червня 2020 у Wayback Machine.] Кундзіч О. Моцарт і ботокуди : роман / Олексій Кундзіч. —[Б. м. : Держ. літ. вид-во, 1935. – 145, 2 с.]
- Кундзіч О. Кола йде до Коломиї / Олексій Кундзіч. — Київ : Держ. літ. вид-во, 1941. – 190 с. [Архівовано 10 червня 2020 у Wayback Machine.]
- Кундзіч О. Вибрані новелі / Олексій Кундзіч. — Харків : Рух, 1932. – 219 с. [Архівовано 10 червня 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про українського письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |