Енцефаліт Сент-Луїс
Енцефаліт Сент-Луїс (англ. St. Louis encephalitis) — арбовірусний енцефаліт, який переносять комарі.
| Енцефаліт Сент-Луїс | |
|---|---|
_virus_EM_PHIL_1871_lores.JPG) | |
| Спеціальність | інфекційні хвороби |
| Симптоми | гарячка, головний біль, міалгія, запаморочення, нудота, блювання, менінгеальні симптоми, кома[1] і сплутаність свідомості[d][1] |
| Причини | St. Louis encephalitis virusd |
| Метод діагностики | фізикальне обстеження, люмбальна пункція, ІФА, ПЛР і реакція нейтралізації |
| Ведення | діуретики і нейропротекціяd |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | 1C86 |
| МКХ-10 | A83.3 |
| DiseasesDB | 29860 |
| MeSH | D004674 |
 Saint Louis encephalitis у Вікісховищі | |
Збудник хвороби входить до переліку патогенів, що можуть бути використані як біологічна зброя[2][3].
Актуальність ред.
Поширений у США (Техас, Нью-Джерсі, Флорида), в Карибському регіоні, в Бразилії, Колумбії, Аргентині, Суринамі, Мексиці, Панамі, в Республіці Тринідад і Тобаго, на Ямайці.
Етіологія ред.
| Saint Louis Encephalitis virus | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Вірус енцефаліту Сент-Луїс при електронній мікроскопії (чорні цятки)
| ||||||||
| Класифікація вірусів | ||||||||
| ||||||||
Посилання
| ||||||||
|
Збудник — флавівірус групи В родини тогавірусів екологічної групи арбовірусів. Асоційований з енцефалітом. Добре переносить заморожування, висушування і перебування в гліцерині. Швидко руйнується при нагріванні вище 56 °C. Має антигенну спорідненість зі збудниками японського енцефаліту і гарячки Західного Нілу.
Епідеміологічні особливості ред.
Джерело інфекції — дикі птахи (горобці, блакитні сойки і голуби) і, меншою мірою, ссавці. Механізм передачі інфекції — трансмісивний. Переносники — комарі Culex pipiens, quinque fasciatus. Характерна сезонність — з липня по вересень з збільшенням захворюваності в серпні та на початку вересня. Хворіють особи переважно старше 35 років.
Патогенез ред.
Вхідні ворота — шкіра. Звідти вірус поширюється по організму гематогенним шляхом, уражає внутрішні органи, але особливо інтенсивне розмноження йде в центральній нервовій системі. Пошкоджуються клітини кори великих півкуль головного мозку, базальних гангліїв, варолієвого мосту, середнього, довгастого і спинного мозку. Виникають серйозні зміни нервових клітин аж до їхньої загибелі, нейронофагія, розростання нейроглії. Формуються набряк, повнокров'я судин, дрібні крововиливи, периваскулярна вогнищева і дифузна інфільтрація лімфоїдними і плазматичними клітинами, рідше — поліморфноядерними лейкоцитами, місцями утворюються ділянки некрозу сірої та білої речовини. Виражені також гіперемія, набряк і клітинна інфільтрація (переважно лімфоцитами) мозкових оболон. Характерним є набряк і некроз епітелію канальців нирок.
Клінічні ознаки ред.
Інкубаційний період триває від 4 до 21 дня, в середньому — 10–15 днів. Хвороба починається гостро, нерідко блискавично. З'являються виражена загальна слабкість, головний біль, біль у м'язах. Температура тіла підвищується до 40–41°С і тримається на високих цифрах упродовж 7–10 днів, утворюючи постійну гарячку. Характерні запаморочення, нудота, блювання. На 2–3-й день виявляються менінгеальні та загальномозкові симптоми. Виникає серозний менінгіт або енцефаліт.
Діагностика ред.
Ґрунтується на оцінці клінічних даних, анамнезу та епідеміологічних особливостях. Підтвердження вірогідне при:
- 4-кратному збільшенні титру антитіл в реакції нейтралізації (РН), гальмування гемаглютинації (РГГА) або реакції зв'язування комплементу (РЗК) в парних сироватках;
- ізоляції вірусу на культурі клітин;
- виявленні вірусної РНК у полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР) в тканині, крові або спинномозковій рідини;
- виявленні антитіл класу IgM в імуноферментному аналізі (ІФА).
Лікування ред.
Етіотропна терапія не розроблена, лікування проводиться патогенетичними засобами (протинабрякові, нейропротективні).
Профілактика ред.
Вакцина проти збудника нині не розроблена. Проводяться захисні дії проти укусів комарів в ендемічних районах (репеленти, антимоскітні сітки та завіси, захисна одежа тощо).
Примітки ред.
- ↑ а б Disease Ontology — 2016.
- ↑ Croddy, Eric C. and Hart, C. Perez-Armendariz J., Chemical and Biological Warfare, (Google Books), Springer, 2002, pp. 30-31, ISBN 0387950761 (англ.)
- ↑ ANNEX 3: BIOLOGICAL AGENTS (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 лютого 2017. Процитовано 13 грудня 2018.
Джерела ред.
- Інфекційні хвороби: енциклопедичний довідник / за ред. Крамарьова С. О., Голубовської О. А. — К.: ТОВ «Гармонія», 2-е видання доповнене та перероблене. 2019. — 712 с. ISBN 978-966-2165-52-4 (Крамарьов С. О., Голубовська О. А., Шкурба А. В. та ін.) / С. 255—256.
- Charurut Somboonwit, Fariba M Donovan, Joseph T Katta St. Louis Encephalitis Updated: Apr 16, 2015 Medscape. Drugs & Diseases. Infectious Diseases (Chief Editor: Burke A Cunha) [1] [Архівовано 7 січня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- Halperin JJ. Encephalitis: Diagnosis and Treatment. New York, NY: Informa Healthcare; 2008. (англ.)
Посилання ред.
- Saint Louis Encephalitis for Disease Control and Prevention[недоступне посилання з липня 2019] December 4, 2018 (англ.)