Джабір аль-Ахмад аль-Джабер ас-Сабах
Джабір аль-Ахмад аль-Джабер ас-Сабах (араб. جابر الأحمد الجابر الصباح; нар. 29 червня 1926 — пом. 15 січня 2006) — тринадцятий емір Кувейту.
| Джабір аль-Ахмад аль-Джабер ас-Сабах араб. جابر الأحمد الجابر الصباح | |||
 | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 31 грудня 1977 — 15 січня 2006 | |||
| Попередник: | Сабах III | ||
| Наступник: | Саад | ||
| |||
| 27 листопада 1965 — 8 лютого 1978 | |||
| Попередник: | Сабах III | ||
| Наступник: | Саад | ||
| Народження: |
29 червня 1926[1][2] Ель-Кувейт, Кувейт | ||
| Смерть: |
15 січня 2006[3][1][2] (79 років) Ель-Кувейт, Кувейт | ||
| Причина смерті: | геморагічний інсульт | ||
| Поховання: | Ель-Кувейт | ||
| Країна: | Кувейт | ||
| Рід: | Ас-Сабахd | ||
| Батько: | Ахмад аль-Джабір ас-Сабах | ||
| Мати: | Q12200350? | ||
| Діти: | Q12238504? і Salem Jaber Al-Ahmad Al-Sabahd | ||
| Нагороди: |                     | ||
Життєпис ред.
Народився в Ель-Кувейті. Був третім сином еміра Ахмада, належав до династії ас-Сабах, яка править Кувейтом від XVIII століття[4].
Освіту здобував в школах «аль-Мубарякія», «аль-Ахмед» і «аль-Шаркія», згодом приватно навчався релігії, англійської та арабської мов і наук.
У 1949—1959 рр. — працював на посаді директора громадської служби регіону Ахмаді.
У 1959—1961 рр. — керував департаментом фінансів і промисловості в уряді.
У 1961—1965 рр. — перший міністр фінансів і промисловості незалежного Кувейту. Під його керівництвом, завдяки доходам від видобутку нафти, невеличка племінна держава перетворилася на сучасну урбанізовану з одним з найбільших в світі зростанням капіталу. Ввів в обіг першу національну валюту — кувейтський динар.
У 1963—1965 рр. — одночасно заступник прем'єр-міністра.
У 1965—1977 рр. — прем'єр-міністр Кувейту.
У травні 1966 року указом еміра призначений спадкоємцем престолу. 31 грудня 1977 року він успадкував трон свого двоюрідного дядька — 12-го еміра Кувейту Сабаха III, який помер від раку[4].
У 1986 році розпустив Національні збори Кувейту.
2 серпня 1990 року, при вторгненні іракських військ в країну, втік до Саудівської Аравії, де очолив уряд у вигнанні, з резиденцією в розкішному готелі Дахрану. 15 березня 1991 року, після звільнення країни міжнародною військовою коаліцією під патронажем ООН, повернувся і відновився на престолі.
У 1999 році за його пропозицією була ініційована поправка до виборчого закону, що дозволяє жінкам голосувати і займати урядові посади. Проєкт було відхилено Національними зборами й не вносилося знову до 2005 року, поки парламент не дарував жінкам політичні права.
Вніс внесок у створення Ради співробітництва арабських держав Перської затоки, «Фонду майбутніх поколінь» і в об'єднання Північного і Південного Ємену.
У вересні 2000 року, після перенесеного інсульту, вирушив на 4 місяці до Великої Британії для лікування.
15 січня 2006 року він помер від крововиливу в мозок. Його владу успадкував кронпринц Саад аль-Абдулла ас-Салем ас-Сабах. Уряд оголосив про 3-годинне припинення діяльності та про 40-денний траур[4].
Мав багато дружин та понад 40 дітей.
Нагороди та відзнаки ред.
- Лицар великого хреста ордена святого Михайла і святого Георгія (GCMG) — 1979
- Великий хрест ордена Великої зірки Югославія — тисяча дев'ятсот сімдесят дев'ять
- Нашийна стрічка ордена Бадра Саудівська Аравія
- Нашийна стрічка ордена Нілу (Єгипет)
- Нашийна стрічка ордена Хуссейна ібн-Алі (Йорданія)
- Нашийна стрічка ордена Незалежності Тунісу
- Нашийна стрічка ордена незалежності Катар а
- Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону (Франція) — 1989
- Велика орденська стрічка Національного ордена Кедра (Ліван)
- Велика орденська стрічка Цивільного ордена 1-го класу (Оман)
- Велика орденська стрічка ордена Честі 1-го класу (Судан)
- Вища громадянська нагорода Орден Пакистану (Пакистан)
- Велика наплічна стрічка ордена Mugunghwa (Південна Корея)
- Нашийна стрічка вищого ордена Хризантеми (Японія) — 1995
- Зірка 1-го класу республіки (Індонезія)
- Лицар Великого хреста ордена Лазні (GCB) — 1995
- Нашийна стрічка ордена Мухамадії (Марокко) — 2004[4]
Примітки ред.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Munzinger Personen
- ↑ Sheik Jaber al-Ahmad al-Sabah, the Leader of Kuwait for 28 Years, Is Dead at 79 // The New York Times / J. Kahn — Manhattan, NYC: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2006. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
- ↑ а б в г The Royal Ark. Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 2 лютого 2020.