Воложин
Воложин (біл. Валожын) — місто в Білорусі, адміністративний центр Воложинського району Мінської області. Розташоване за 75 км на північний захід від Мінська.
| Транслітерація назви | Valožyn | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Основні дані | |||||
| 54°05′ пн. ш. 26°31′ сх. д. / 54.083° пн. ш. 26.517° сх. д.Координати: 54°05′ пн. ш. 26°31′ сх. д. / 54.083° пн. ш. 26.517° сх. д. | |||||
| Країна |
 Білорусь | ||||
| Область | Мінська область | ||||
| Район | Воложинський район | ||||
| Засновано | XIV століття | ||||
| Перша згадка | 14 століття | ||||
| Статус | з 1940 року | ||||
| Населення | 11,4 тис. (2004) | ||||
| Площа | 7,6832 км²[1] | ||||
| Часовий пояс | час у Білорусі | ||||
| Поштовий індекс | 222340 | ||||
| Телефонний код | +375-1772 | ||||
| Висота | 203 м[2] | ||||
| Міста-побратими | Арзамас | ||||
| Транспорт, відстані | |||||
| До Мінська | |||||
| - фізична | 75 км | ||||
| До обласного центру | |||||
| - фізична | 75 км | ||||
  Воложин | |||||
  Воложин Воложин (Білорусь Мінська область) | |||||
 | |||||
 Воложин у Вікісховищі | |||||
Історія ред.
З рукописних джерел відомий з XIV століття. Як приватновласницьке поселення належав Монивидам, Гаштольдам, Слушкам, Радзивіллам, Чорторийським, Тишкевичам.
Наприкінці XVII століття у Воложині був заснований Бернардинський монастир з духовною школою (1681). На початку XIX століття будується комплекс палацових корпусів Тишкевичів з парком, костел з брамою-дзвіниця, синагога, стародавня церква (1866), торгові ряди та ін.
Місто було відоме єшивою, яка існувала до 1897 року. Вона стала прототипом більшості литовських єшив світу.
Місто сильно постраждало під час Першої світової війни, позаяк тут у 1915–1918 роках проходила лінія фронту.
Забудова ред.
Планування Воложину у його центральній частині відрізняється регулярністю. Головна вулиця — нині Радянська — збігається з трасою дороги, яка веде з Мінська в Гродно і Вільнюс і розрізає місто на дві частини. Прямокутна система планування утворюється дублюючим, паралельними (вулиці Радянська, Партизанська та інші) і поперечними (вулиці Кірова, Некрасова та інші) напрямками. Така планувальна організація типова для невеликих поселень, які організовувалися в XIX столітті відповідно до найпростіших геометричних схем.
В даний час від історичної забудови міста зберігся повний фрагмент південної сторони площі Свободи, що включає в себе палацові будівлі Тишкевичів, костел, браму-дзвіницю, окремі житлові будинки (№ 13), залишки парку.
Примітки ред.
Посилання ред.
- Міський портал [Архівовано 4 вересня 2009 у Wayback Machine.]
- Історія та архітектура міста
|
Це незавершена стаття з географії Білорусі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |