Брянське
Бря́нське (до 1944 року — Кочкар-Елі, крим. Qoçqar Eli, рос. Брянское) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Плодівській сільській раді. Розташоване на півночі району. Історична назва села Кочкар-Елі, означає в перекладі з кримськотатарського «бараняча місцевість» (qoçqar — баран, el — місцевість, край).
| село Брянське | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Бахчисарайський район |
| Рада | Плодівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01020350020055481 |
| Облікова картка | Брянське |
| Основні дані | |
| Населення | 902 |
| Поштовий індекс | 98411 |
| Телефонний код | +380 6554 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 44°51′59″ пн. ш. 33°48′13″ сх. д. / 44.86639° пн. ш. 33.80361° сх. д.Координати: 44°51′59″ пн. ш. 33°48′13″ сх. д. / 44.86639° пн. ш. 33.80361° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Плодове, вул. Леніна 58 |
| Карта | |
  Брянське | |
 Брянське | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія ред.
Брянське розташоване в північно-західній частині району, у нижній течії річки Альми, на лівому схилі долини, у гирлі маловодої балки Сакав. До Бахчисараю і Сімферополя відстань від села по Альмінській долині приблизно однакова — близько 32 кілометрів, через піднесеність Яшлав Зовнішнього пасма Кримських гір до райцентру — 23 км; залізнична станція Поштова за 15 кілометрів.
Сусіднє село Каштани практично на іншому березі річки, Дорожнє — в 700 метрах вище по долині. До берега моря (село Піщане) близько 18 кілометрів. Висота над рівнем моря 81 м[1].
Історія ред.
Недалеко від села, на правому березі балки Сакав, розташований пізньоскіфський могильник «Заяче», що представляє великий некрополь з різними типами похоронних споруд: ґрунтових могил і склепів в скельних печерах[2].
Кримське ханство ред.
Документальних згадок Кочкар-елі часів Кримського ханства доки не виявлене, з Камерального Опису Криму 1784 року відомо, що село входило в Бакчисарайське каймаканство Бакчесарайського кадилику[3].
Російська імперія ред.
Після приєднання Криму до Російської імперії 8 лютого 1784 року, село було приписане до Сімферопольському повіту Таврійської області[4]. Після Павлівських реформ, з 1792 по 1802 рік, входила в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[5]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії[6], Кочкар-елі адміністративно включили до складу Актачинської волості Сімферопольського повіту.
У Відомостях про усі селища, у що Сімферопольському повіті. 1805 року в селі записані 15 дворів, у яких проживало 58 кримських татар[7]. На карті 1817 року село вже не позначене[8].
У 1829 року, після волосної реформи, Кочкар-елі приписали до Мангушської волості того ж повіту[9]. На карті 1842 року село позначили умовним знаком «мале село (менше 5 будинків)»[10] — мабуть, скорочення населення пов'язане з неодноразовими еміграціями в XIX столітті кримських татар в Османську Туреччину[11] .
Зростання населення відмічене до 1865 року — в складеному за результатами VIII ревізії «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 р». у Кочкар-елі записані 19 дворів, 98 жителів і мечеть[12], на карті 1865 року — 15 дворів[13].
У опублікованих в Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889р результатах Х ревізії 1887 року в селі проживало 146 жителів в 32 дворах[14] (на карті 1890 року — 30 дворів з кримськотатарським населенням[15]).
Після земської реформи 1890 року[16] село віднесли до Тав-Бадракської волості. Згідно з «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1892 рік», у селі Кочкар-ель, що входило у Біюк-Яшлавське сільську громаду, було 95 жителів, на власній землі, в 16 домогосподарствах[17].
За Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1900 рік в селі проживало 105 жителів в 18 дворах[18].
У «Статистичному довіднику Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск шостий Сімферопольський повіт, 1915 р». Кочкар-Ель записаний вже як село[19].
За новим адміністративним поділом, згідно з переписом 1926 року, Коджук-елі відносився до Бій-елінської сільради Сімферопольського району[20], населення було 243 жителі, а до початку війни наближалося до трьох сотень. До 1940 року сіло, разом з сільрадою, перепідпорядкували Бахчисарайському району[21].
Після звільнення Криму, по Постанові ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року[22], усі кримські татари були депортовані в Середню Азію, а в спорожнілі будинки завезли переселенців з Орловської і Брянської областей[23].
18 травня 1948 року, Кочкар-Елі перейменували у Брянське[24].
Україна ред.
У серпень 1954 року була ліквідована Брянська сільрада і приєднана до Плодовської сільської ради[25]. На початку 1960-х років до Брянського приєднали сусіднє село Балки[26].
Динаміка чисельності населення ред.
Примітки ред.
- ↑ Погода в селі Брянське. Архів оригіналу за 15 жовтня 2011. Процитовано 28 липня 2011.
- ↑ Поселення: топографія, типи і фортифікація поселень. Архів оригіналу за 7 липня 2015. Процитовано 28 липня 2011.
- ↑ Камеральний Опис Криму л. А. Архів оригіналу за 29 червня 2015. Процитовано 28 липня 2011.
- ↑ Адміністративно-територіальне ділення Криму[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Крим 1783–1998 рр., стор. 122. Указ Павла I Сенату про нове розділення держави на губернії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 липня 2011.
- ↑ Крим 1783–1998 рр., стор. 124. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 липня 2011.
- ↑ ИТУАК, т.26, стр.86 Лашков Ф. Ф. Історичний нарис Кримсько-татарського землеволодіння. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 28 липня 2011.
- ↑ «Військова топографічна карта півострова Крим . 1817-го року»[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ «Відомість про казенні волості Таврійської губернії» від 31 серпня 1829 року
- ↑ «Топографічна карта півострова Крим, л. VII,.Съемка полковн. Бетева і подолк. Оберга. 1842 р.»[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Сейдаметов Э. Х. Еміграція кримських татар в XIX–XX вв (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 липня 2013. Процитовано 30 липня 2013.
- ↑ Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 р.стор. 17.
- ↑ Захід.gif «Карта Таврійської губернії за рекогносцируванню, 1865 року, лист 12»[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Пам'ятна книга Таврійської губернії 1889 р.[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Карта Криму 1892 р. Азек-Булганак[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Веселовський. Історія земства (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 січня 2012. Процитовано 28 липня 2011.
- ↑ 1892. Календар і Пам'ятна книжка Таврійської губернії на 1892 рік, стор. 70. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 28 липня 2011.
- ↑ Календар і Пам'ятна книжка Таврійської губернії на 1900 рік. стор. 126. Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 28 липня 2011.
- ↑ Крим 1783–1998 рр., стор. 268. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 липня 2011.
- ↑ Крим 1783–1998 рр., стор. 348. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 липня 2011.
- ↑ РРФСР — 1940 р. стор. 388. Архів оригіналу за 16 жовтня 2011. Процитовано 28 липня 2011.
- ↑ Постанова № ГОКО-5859 від 11 травня 1944 р. Архів оригіналу за 2 червня 2010. Процитовано 28 липня 2011.
- ↑ 1944.html Про переселення колгоспників в райони Криму[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Указ Президії Верховного Совєта РРФСР від 18 травня 1948 року. Архів оригіналу за 8 жовтня 2010. Процитовано 28 липня 2011.
- ↑ Село Плодове[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Кримська обл. — 1968 р. стр.115. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 28 липня 2011.
Посилання ред.
- Брянське на сайті Верховної Ради України[недоступне посилання з червня 2019]
- Брянське на картах [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Бахчисарайський район. Карта: старі і нові назви