Вікіпедія

Абі Варбург

Абі Варбург
нім. Abraham Moritz Warburg
Народився 13 червня 1866(1866-06-13)[1][2][…]
Гамбург, Німецький союз[1]
Помер 26 жовтня 1929(1929-10-26)[1][2][…] (63 роки)
Гамбург, Веймарська республіка, Німецька імперія[1]
·інфаркт міокарда
Поховання Ольсдорфський цвинтар
Країна Німеччина Німеччина
Діяльність мистецтвознавець, викладач університету
Alma mater Боннський університет
Йоганнеумd
Галузь Мистецтвознавство
Заклад Гамбурзький університет
Відомий завдяки: Творець іконології
Рід Warburg familyd[4]
Батько Moritz M. Warburgd[5]
Мати Charlotte Esther Oppenheimd[5]
Брати, сестри Пол Варбург[5]
Макс Варбург
Фелікс Варбург[5]
Fritz M. Warburgd
У шлюбі з Mary Warburgd[5]
Діти Marietta Bradend
Max Adolf Warburgd
Frede Warburgd
CMNS: Абі Варбург у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Варбург.

Абі (Абрахам) Моріц Варбург (нім. Abraham Moritz Warburg, 13 червня 1866, Гамбург — 26 жовтня 1929, Гамбург, Німеччина) — німецький історик мистецтва.

Життєпис ред.

З родини відомих єврейських банкірів, що в XVI ст. перебралися з Італії (Болонья) до Варбурга, Німеччина. Старший з семи дітей Моріца та Шарлотти Варбург. Не став продовжувати родинну справу (спадкоємцем натомість став молодший син сімейства, Макс Варбург, 1867-1946). Його братами були американські фінансисти Пол Варбург та Фелікс Варбург.

Дитинство та юність ред.

Незважаючи на консервативне єврейське виховання та вплив родичів, Варбург з дитинства виступав проти релігійних ритуалів, яких дотримувалась родина. І замість того, щоб робити кар'єру раввина, лікаря або адвоката, почав вивчати історію.

Навчання ред.

У 1886 році почав вивчати археологію та історію мистецтв, а також медицину, психологію, історію релігії в Бонні, Мюнхені, Страсбурзі, серед його викладачів були Герман Узенер та Карл Лампрехт. Продовжив навчання у Мюнхені та у Страсбурзі, де під керівництвом Губерта Янтішека працював над дисертацією за двома шедеврам Боттічеллі — Народження Венери і Весна.

У 1888-1889 рр. вивчав історію цих картин у Флоренції. Варбурга Абі цікавило використання природничих наук у гуманітарній сфері.

Завершив і видав дисертацію у 1893 р. По закінченні докторантури, Варбург протягом двох семестрів навчався на медичному факультеті Берлінського університету, де відвідував лекції з психології.

У 1893-1895 працював у Флоренції.

Подорож до США ред.

Наприкінці 1895 р. його брат Пол одружився у Нью-Йорку, і Абі використав цю нагоду для подорожі в США. Протягом зими він побував у Колорадо, Нью-Мексико та Пасадені. Повернувшись до Пуебло навесні, Варбург зустрічався з антропологами Джеймсом Муні та Френком Гамільтоном Кашингом у Смітсонівському інституті. Саме Кашинг надихнув Варбурга на подорож регіонами індіанців пуебло. Важливою частиною подорожі було перебування у резервації племені хопі. Варбург був вражений їхньою культурою, архітектурою, ритуалами, а також мистецтвом династії художників-керамістів Нампейо. Разом із менонітським місіонером Генрі Вотом, Варбург став свідком підготовки до церемонії кінця зими.

Флоренція ред.

У 1897 р. Абі Варбург одружився художницею Марі Герц, яка була дочкою сенатора з Гамбургу. У цьому шлюбі народилось троє дітей: Маріетта (1899—1973 рр.), Макс Адольф (1902—1974 рр.) та Фред (1904—2004). У 1898 р. Варбург із сім'єю оселився у Флоренції. Там серед їхнього оточення були: скульптор Адольф фон Гільдебрандт, поетеса Ізольда Курц, архітектор Герберт Хорн. Під час перебування у Флоренції Варбург досліджував умови життя художників Ренесансу. Робота у Флоренції дала йому змогу у 1899 р. провести серію лекцій, присвячених Леонардо да Вінчі, які мали місце у Кунстхалле у Гамбурзі. На цих лекціях обговорювалась вплив на мистецтво Леонардо творчості римського архітектора Вітрувія. Окрім цього Варбург займався питанням пов'язаності мистецтва Ботічеллі з античним одягом. Жіночий одяг набуває символічного значення у відомому есе Варбурга на прикладі одягу німф та Богородиці на фресці Доменіко Гірляндайо у базиліці Санта-Марія-Новелла.

Повернення до Гамбургу ред.

У 1902 р. Абі Варбург разом із сім'єю повернувся до Гамбургу, де він прочитав серію лекцій, присвячених своїм дослідженням у Флоренції. Не прийняв пропозицію викладати в Університеті Мартіна Лютера у 1912, натомість став членом правління Гамбурзького музею етнології. Окрім цього після 1919 року викладав у Гамбурзькому університеті. Тоді вже з'явилися ознаки психічного захворювання, які позначалися на його викладанні. Він страждав від нападів депресії та шизофренії і у 1921-1924 рр. лікувався в неврологічній клініці Людвіга Бинсвангера у Кройцлінгені. Після виписки з лікарні періодично читав лекції та проводив семінари (у 1924-1929). Помер у 1929 р. від інфаркту міокарда.

У 1909 році заснував бібліотеку видань з історії культури — приватне зібрання, відкрите для дослідників та публіки. У 1921 році воно перетворено його учнями Фріцем Закслем та Гертрудою Бінг в Інститут Абі Варбурга. До Інституту були близькі, серед інших, Ернст Кассірер та Гершем Шолем. У 1934 році Інститут переведений до Лондона і працює при Лондонському університеті.

Атлас Мнемозіни ред.

У грудні 1927 р. Варбург розпочав роботу над працею про культурну пам'ять «Атлас Мнемозіни», який залишився незавершеним [6]. Він складається з 40 дерев'яних панелей, на яких закріплено близько тисячі зображень з книг, журналів та газет. Ці зображення були поділені за такими темами:

  1. Координати пам'яті.
  2. Астрологія та міфологія.
  3. Археологічні моделі.
  4. Міграції античних богів.
  5. Рушії традиції.
  6. Вторгнення античності.
  7. Формула емоцій Діоніса.
  8. Ніке та Фортуна.
  9. Від Музи до Мане.
  10. Дюрер: боги Півночі.
  11. Доба Нептуна.
  12. «Art officiel» і бароко.
  13. Відродження античності.
  14. Класична традиція сьогодення.

В «Атласі…» не було підписів, лише кілька текстів. Ця робота не була завершена через смерть Варбурга у 1929 р.

Наукова діяльність та її значення ред.

Зазнав впливу думки Ніцше та Фрейда. Праці Варбурга вплинули на широке коло історико-гуманітарних дисциплін, багато в чому визначили проблемні та тематичні розробки Ервіна Панофського, Ернста Гомбріха, Френсіса Йейтса, Ернста Роберта Курціуса, Вальтера Беньяміна, дали початок іконології в мистецтвознавчих дослідженнях. В останні роки до його робіт звернулися Карло Гінзбург, Джорджо Агамбен та Жорж Діді-Юберманн.

Визнання ред.

З 1980 в Гамбурзі вручається премія Абі Варбурга, в 1988 її лауреатом став Майкл Баксендолл, в 1992 — Карло Гінзбург.

У 1993 в Гамбурзі заснований другий Інститут Абі Варбурга.

Цитати ред.

  • Бог — у деталях.
  • Сам себе Варбург описував як «Гамбуржець у серці, єврей по крові і флорентієць духом».

Публікації ред.

  • Gesammelte Schriften. Bd.1-2. Leipzig: B.G. Teubner, 1932 (багаторазово доповнювалося і перевидавався)
  • Der bilderatlas Mnemosyne. Berlin: Akademie Verlag, 2000
  • Велике переселення образів. Дослідження з історії та психології відродження античності. СПб: Азбука-Класика, 2008 (рос.)

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #11862914X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б RKDartists
  4. ↑ Архів преси XX століття — 1908.
  5. ↑ а б в г д Kindred Britain
  6. ↑ [1]

Література ред.

  • Gombrich E., Saxl F. Aby Warburg: an intellectual biography. London: The Warburg Institute, 1970 (переизд. 1986)
  • Hoffman W. a.o. Die Menschenrechte des Auges: über Aby Warburg. Frankfurt/Main: Europ äische Verlagsanstalt, 1980
  • Ferretti S. Il demone della memoria. Simbolo e tempo storico in Warburg, Cassirer, Panofsky. Casale Monferrato: Marietti, 1984
  • Schmidt P., Wuttke D. Aby M. Warburg und die Ikonologie. Bamberg: S. Wendel, 1989 (переизд. 1993)
  • Aby Warburg: Akten des internationalen Symposions, Hamburg 1990. Weinheim: VCH, 1991
  • Aby M. Warburg: «ekstatische Nymphe--trauernder Flussgott»: Portrait eines Gelehrten/ Robert Galitz, Brita Reimers, Hrsg. Hamburg: Dölling und Galitz Verlag, 1995
  • Roeck B. Der junge Aby Warburg. München: C.H. Beck, 1997
  • Michaud P.-A. Aby Warburg et l'image en mouvement. Paris: Macula, 1998 (англ.пер. 2004, 2007)
  • Rampley M. The remembrance of things past: on Aby M. Warburg and Walter Benjamin. Wiesbaden: Harrassowitz, 2000
  • Asylum in the library: the method, madness, and magic of Aby M. Warburg. Los Angeles: Fowler Museum of Cultural History, 2001
  • Woodfield R. Art history as cultural history: Warburg's projects. Amsterdam: G+B Arts International, 2001
  • Pinotti A. Memorie del neutro: morfologia dell'immagine in Aby Warburg. Milano: Mimesis, 2001
  • Burucúa J.E. Historia, arte, cultura: de Aby Warburg a Carlo Ginzburg. Buenos Aires: Fondo de Cultura Económica, 2002
  • Didi-Huberman G. L'image survivante: histoire de l'art et temps des fantômes selon Aby Warburg. Paris: Éd. de Minuit, 2002
  • Lo sguardo di Giano: Aby Warburg fra tempo e memoria/Claudia Cieri Via, Pietro Montani (eds.). Torino: Aragno, 2004
  • Cernia Slovin F. Obsessed by art. Aby Warburg: his life and his legacy. Philadelphia: Xlibris, 2006
  • Russell M.A. Between tradition and modernity: Aby Warburg and the public purposes of art in Hamburg, 1896—1918. New York: Berghahn Books, 2007
  • Michels K. Aby Warburg — im Bannkreis der Ideen. München: Beck, 2007
  • Sierek K. Foto, Kino und Computer: Aby Warburg als Medientheoretiker. Hamburg: Philo, 2007
  • Binswanger L. Die unendliche Heilung: Aby Warburgs Krankengeschichte. Zürich; Berlin: Diaphanes, 2007
  • Гомбрих Е. Амбівалентність класичної традиції: психологія культури Абі Варбурга// Новий літературний огляд, 1999, № 39, с.7-23
  • Гінзбург До. Від Варбурга до Гомбріха// Він же. Міфи — емблеми — прикмети. М.: Нове видавництво, 2004, с.51-132

Бібліографія ред.

  • Wuttke D. Aby M.Warburg-Bibliographie 1866 bis 1995. Werk und Wirkung; mit Annotationen. Baden-Baden: Koerner 1998
  • [2]

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Абі_Варбург&oldid=40790752