Вікіпедія

Ернст Роберт Курціус

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Курціус.

Ернст Ро́берт Ку́рціус (нім. Ernst Robert Curtius; 14 квітня 1886(18860414), Танн (Ельзас, Німецька імперія; нині — у французькому департаменті Верхній Рейн) — 19 квітня 1956, Рим) — німецький філолог, перекладач, фахівець з романських літератур. Внук історика і археолога Ернста Курціуса (1814—1896).

Ернст Роберт Курціус
нім. Ernst Robert Curtius
Народився14 квітня 1886(1886-04-14)[1][2][…]
Танн[1]
Помер19 квітня 1956(1956-04-19)[1][2][…] (70 років)
Рим, Італія[1]
Країна Німеччина[4]
Діяльністьмовознавець, перекладач, викладач університету, літературний критик, письменник, романіст, історик літератури
Галузьісторія літератури[5], романістика[5], французька література[5] і medieval Latin literatured[5]
Alma materБоннський університет, HU Berlin і Страсбурзький університет
Відомі учніOtto Brendeld
Знання мовнімецька[2][5]
ЗакладБоннський університет, Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла і Марбурзький університет
ЧленствоШведська королівська академія історії літератури і старожитностей, Американська академія медієвістики[6] і Баварська академія наук
БатькоFriedrich Curtiusd
Брати, сестриOlympia von Weizsäckerd і Greda Pichtd
Нагороди

Біографія

ред.

Син прусського чиновника та швейцарської аристократки, нащадок вихідців з вільного міста Любека. Народився в Ельзасі. Навчався в Кольмарі та Стразбурзі. Захистив дисертацію в Бонні (1913), потім викладав у Марбурзькому та Гайдельберзькому університеті. В 1929—1951 роках викладав неолатинскую літературу в Боннському універстеті. На рубежі 1920-1930-х років між ним і Карлом Маннгеймом відбулася гостра дискусія про «інтелігенцію, що вільно ширяє» та про межі соціології знання.

Творчість

ред.

Орієнтиром для Курціуса завжди залишався Гете як втілення європейського духу, його універсалізм, відкритість, зв'язок з минулим. Водночас він постійно цікавився актуальним письменством, підтримував контакти з сучасними письменниками: писав про Пруста і Джойса, перекладав Т. С. Еліота, Андре Жіда, Гільєна, був знайомий з Стефаном Георге, Томасом Манном, Максом Шелером, Жаном-Полем Сартром, листувався з Максом Ріхнером, Андре Жідом, Валері Ларбо та іншими. Був близький до дослідницької стратегії Абі Варбурга, довгі роки обмінювався листами з його асистенткою Гертрудою Бінг.

Magnum opus

ред.

1948 року опублікував свою головну працю «Європейська література і латинське Середньовіччя», присвячену античним мотивам (топосам) європейської культури. Цю працю було перекладено багатьма мовами й вона давно стала класикою гуманітаристики. Науковий підхід Курціуса в німецькій філології розвинувся в цілий напрям досліджень топосів («Toposforschung»).

Вибрані праці

ред.
  • «Die literarischen Wegbereiter des neuen Frankreich» (1919)
  • «Balzac» (1923)
  • «James Joyce und sein Ulysses» (1929)
  • Die Französische Kultur (1931)
  • «Deutscher Geist in Gefahr» (1932)
  • «Europäische Literatur und lateinisches Mittelalter» (1948, англ.пер. 1953)
  • «Kritische Essays zur europäischen Literatur» (1950)
  • «Marcel Proust» (1952)
  • «Französischer Geist im 20. Jahrhundert» (1952)
  • «Gesammelte aufsätze zur Romanischen Philologie» (1960)
  • «Büchertagebuch» (1960)
  • «Elemente der Bildung» aus dem Nachlass herausgegeben von Ernst-Peter Wieckenberg und Barbara Picht, Beck, München 2017, ISBN 978-3-406-69760-9.
Дискусія Курціуса з Маннгаймом
  • Curtius: Soziologie – und ihre Grenzen. In: Volker Meja und Nico Stehr (Hrsg.): Der Streit um die Wissenssoziologie. 2. Band: Rezeption und Kritik der Wissenssoziologie. Frankfurt 1982, S. 417–426. Zuerst erschienen in: Neue Schweizer Rundschau 22 (Oktober 1929), S. 727–736.
  • Karl Mannheim: Zur Problematik der Soziologie in Deutschland. In dsb.: Wissenssoziologie. Auswahl aus dem Werk, eingeleit. und hrsg. von Kurt H. Wolff, Berlin 1964, S. 614–624. Zuerst erschienen in: Neue Schweizer Rundschau 22 (November 1929), S. 820–829.

Українські переклади

ред.
  • Курціус Ернст Роберт. Європейська література і латинське середньовіччя. З німецької переклав Анатолій Онишко. – Л.: Літопис, 2007.

Визнання

ред.

Почесний доктор Сорбонни. 1984 року в Бонні була заснована премія Ернста Роберта Курціуса за есеїстику.

Література

ред.
  • «Hoeges D.» Kontroverse am Abgrund: Ernst Robert Curtius und Karl Mannheim: intellektuelle und «freischwebende Intelligenz» in der Weimarer Republik. — Frankfurt/Main: Fischer Taschenbuch Verlag, 1994.
  • «Jacquemard-de Gemeaux Chr.» Ernst Robert Curtius (1886—1956): origines et cheminements d'un esprit européen. — Bern: P. Lang, 1998.
  • «Thönnissen K.» Ethos und Methode: zur Bestimmung der Metaliteratur nach Ernst Robert Curtius. — Aachen: Aquamarine, 2001.
  • «Gumbrecht H. U.» Vom Leben und Sterben der grossen Romanisten: Karl Vossler, Ernst Robert Curtius, Leo Spitzer, Erich Auerbach, Werner Krauss. — München: Hanser, 2002.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #118523058 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ LIBRIS — 2012.
  5. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  6. ↑ https://www.medievalacademy.org/page/CompleteCorrFellow

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ернст_Роберт_Курціус&oldid=36231730