Відкрити головне меню

Ернст Ро́берт Ку́рціус (нім. Ernst Robert Curtius; 14 квітня 1886(18860414), Танн (Ельзас, Німецька імперія; нині — у французькому департаменті Верхній Рейн) — 19 квітня 1956, Рим) — німецький філолог, перекладач, фахівець з романських літератур. Внук історика і археолога Ернста Курціуса (18141896).

Ернст Роберт Курціус
нім. Ernst Robert Curtius
Народився 14 квітня 1886(1886-04-14)[1][2][…]
Танн[1]
Помер 19 квітня 1956(1956-04-19)[1][2][…] (70 років)
Рим, Італія[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина[4]
Діяльність мовознавець, перекладач, викладач університету, літературний критик, письменник, romanist
Alma mater Боннський університет, Гумбольдтський університет Берліна і Страсбурзький університет
Відомі учні Otto Brendel[d]
Володіє мовами німецька[2]
Заклад Боннський університет, Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла і Марбурзький університет
Членство Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей, Medieval Academy of America[d] і Баварська академія наук
Нагороди

Зміст

БіографіяРедагувати

Син прусського чиновника та швейцарської аристократки, нащадок вихідців з вільного міста Любека. Народився в Ельзасі. Навчався в Кольмарі та Стразбурзі. Захистив дисертацію в Бонні (1913), потім викладав у Марбурзькому та Гайдельберзькому університеті. В 19291951 роках викладав неолатинскую літературу в Боннському універстеті. На рубежі 1920-1930-х років між ним і Карлом Маннгеймом відбулася гостра дискусія про «інтелігенцію, що вільно ширяє» та про межі соціології знання.

ТворчістьРедагувати

Орієнтиром для Курціуса завжди залишався Гете як втілення європейського духу, його універсалізм, відкритість, зв'язок з минулим. Водночас він постійно цікавився актуальним письменством, підтримував контакти з сучасними письменниками: писав про Пруста і Джойса, перекладав Т. С. Еліота, Андре Жіда, Гільєна, був знайомий з Стефаном Георге, Томасом Манном, Максом Шелером, Жаном-Полем Сартром, листувався з Максом Ріхнером, Андре Жідом, Валері Ларбо та іншими. Був близький до дослідницької стратегії Абі Варбурга, довгі роки обмінювався листами з його асистенткою Гертрудою Бінг.

Magnum opusРедагувати

1948 року опублікував свою головну працю «Європейська література і латинське Середньовіччя», присвячену античним мотивам (топосам) європейської культури. Цю працю було перекладено багатьма мовами й вона давно стала класикою гуманітаристики. Науковий підхід Курціуса в німецькій філології розвинувся в цілий напрям досліджень топосів («Toposforschung»).

Вибрані праціРедагувати

  • «Die literarischen Wegbereiter des neuen Frankreich» (1919)
  • «Balzac» (1923)
  • «James Joyce und sein Ulysses» (1929)
  • Die Französische Kultur (1931)
  • «Deutscher Geist in Gefahr» (1932)
  • «Europäische Literatur und lateinisches Mittelalter» (1948, англ.пер. 1953)
  • «Kritische Essays zur europäischen Literatur» (1950)
  • «Marcel Proust» (1952)
  • «Französischer Geist im 20. Jahrhundert» (1952)
  • «Gesammelte aufsätze zur Romanischen Philologie» (1960)
  • «Büchertagebuch» (1960)
  • «Elemente der Bildung» aus dem Nachlass herausgegeben von Ernst-Peter Wieckenberg und Barbara Picht, Beck, München 2017, ISBN 978-3-406-69760-9.
Дискусія Курціуса з Маннгаймом
  • Curtius: Soziologie – und ihre Grenzen. In: Volker Meja und Nico Stehr (Hrsg.): Der Streit um die Wissenssoziologie. 2. Band: Rezeption und Kritik der Wissenssoziologie. Frankfurt 1982, S. 417–426. Zuerst erschienen in: Neue Schweizer Rundschau 22 (Oktober 1929), S. 727–736.
  • Karl Mannheim: Zur Problematik der Soziologie in Deutschland. In dsb.: Wissenssoziologie. Auswahl aus dem Werk, eingeleit. und hrsg. von Kurt H. Wolff, Berlin 1964, S. 614–624. Zuerst erschienen in: Neue Schweizer Rundschau 22 (November 1929), S. 820–829.

Українські перекладиРедагувати

  • Курціус Ернст Роберт. Європейська література і латинське середньовіччя. З німецької переклав Анатолій Онишко. – Л.: Літопис, 2007.

ВизнанняРедагувати

Почесний доктор Сорбонни. 1984 року в Бонні була заснована премія Ернста Роберта Курціуса за есеїстику.

ЛітератураРедагувати

  • «Hoeges D.» Kontroverse am Abgrund: Ernst Robert Curtius und Karl Mannheim: intellektuelle und «freischwebende Intelligenz» in der Weimarer Republik. — Frankfurt/Main: Fischer Taschenbuch Verlag, 1994.
  • «Jacquemard-de Gemeaux Chr.» Ernst Robert Curtius (1886—1956): origines et cheminements d'un esprit européen. — Bern: P. Lang, 1998.
  • «Thönnissen K.» Ethos und Methode: zur Bestimmung der Metaliteratur nach Ernst Robert Curtius. — Aachen: Aquamarine, 2001.
  • «Gumbrecht H. U.» Vom Leben und Sterben der grossen Romanisten: Karl Vossler, Ernst Robert Curtius, Leo Spitzer, Erich Auerbach, Werner Krauss. — München: Hanser, 2002.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати