Альдона Литовська
Альдона Литовська, також Альдона Гедимінівна (лит. Aldona), після хрещення — Анна (нар. бл.1309 — пом. 26 травня 1339 — литовська княжна з династії Гедиміновичів, донька великого князя Литовського Гедиміна та полоцької княжни Євни, дружина короля Польщі Казимира III.
| Альдона Литовська | |
|---|---|
| Aldona | |
 | |
| королева-консорт Польщі | |
| Початок правління: | 1333 |
| Кінець правління: | 1339 |
| Коронація: | 25 жовтня 1333 |
| Попередник: | Ядвіґа Болеславівна |
| Наступник: | Адельгейда Гессенська |
| Дата народження: | бл. 1309 |
| Місце народження: | Велике князівство Литовське |
| Країна: | Польщі |
| Дата смерті: | 26 травня 1339 |
| Місце смерті: | Краків, Польське королівство |
| Поховання | катедра святих Станіслава і Вацлава |
| Чоловік: | Казимир III Великий |
| Діти: | Єлизавета, Кунігунда |
| Династія: | Гедиміновичі, П'ясти |
| Батько: | Гедимін |
| Мати: | Євна Полоцька |
Біографія
Альдона народилася близько 1309 року. Мала старших братів: Монвида, Наримунта, Ольгерда, Коріята, Любарта, Кейстута та Євнута й сестер: Марію, Єлизавету та Єуфимію.
У 1316 батько став великим князем Литовським після смерті свого брата Вітеня. За правління Гедиміна більша частина білоруських земель увійшла до складу Великого князівства Литовського. А у 1325 році він уклав союз із королем польським Владиславом I Локетком проти Тевтонського Ордену. Фактично, це було предтечею Кревської та Люблінської унії. Для зміцнення дружніх стосунків Гедимін віддав за сина Локетка свою доньку Альдону. Щоб укласти цей шлюб той відмовився від одруження сина із донькою Яна Люксембурзького. Замість посагу для доньки великий князь Литовський звільнив польських полонених, яких налічувалося 24 тисячі.[1] Наступного року Польща і Литва здійснили спільний військовий похід проти маркграфства Бранденбург.
Литовська княжна прибула до Польщі у першій половині 1325 року у супроводі коронних послів та чималої кількості литовських панів, шляхти та козаків. Всі вони вирізнялися багатим національним убранством.[2]
Наречену кронпринца навчав християнської віри єпископ Нанкер Колда. Нарешті вона прийняла християнство під іменем Анна.[2]
Її весілля із кронпринцем Казимиром відбулося 16 жовтня 1325 у Кракові. Нареченому на той час було 15 років. У подружжя народилося двоє доньок:
- Єлизавета (1326—1361) — дружина герцога Померанії-Вольгаста Богуслава V Великого, мала двох дітей;
- Кунігунда (1335—1357) — дружина курфюрста Бранденбурга та герцога Баварії Людвіга II.
Ян Длугош у своїх хроніках зазначав, що Анна мала високі моральні якості, була милосердною, полюбляла музику, кінну їзду, танці, всілякі розваги, скрізь її супроводжували музиканти. Він навіть припускав, що цимбали, які під час процесій грали перед нею, були частиною якогось язичницького ритуалу. Розваги невістки обурювали прихильницю аскези королеву Ядвігу, тому відносини зі свекрухою складалися досить погано.[3] В той же час її чоловік мав декілька позашлюбних романів. Ймовірно, деякий час Анна жила в Познані, коли Казимир був Великопольським заступником. Невідомо, де вона перебувала під час військових походів чоловіка і що робила під час тяжкої хвороби, коли він перебував під наглядом матері. Тим не менш, з'ясовано, що ніяких політичних амбіцій Анна не мала.[4]
Навесні 1333 року Владислав Локетек помер, і Казимир став королем Польщі. Його з Альдоною коронація відбулася 25 жовтня 1333 року у Вавелі.
Королева Анна й надалі залишалася в тіні. Церква також не визнавала за нею усіх привілеїв. Так, і вона, і її свекруха, королева-матір, мали право брати участь у Службі Божій під час інтердиктів та відвідувати монастирі, однак Анна не могла там харчуватися й ночувати, що дозволялося Ядвізі. Мало відомо про відносини королеви із чоловіком в цей період. Казимир не кинув романтичних пригод, і це послужило причиною до засудження його церквою. Так, у 1338 році краківський єпископ зупинив богослужіння, коли король увійшов до костьолу. Також невідомо про контакти Анни з батьком та сестрами.[3]
Померла королева у Кракові швидко та несподівано. І, за словами Длугоша, страшно. Поховали її у Вавельському катедральному соборі. Королева стала першою жінкою, там похованою.
Примітки
- ↑ Jonynas I. Aldona // Lietuviškoji enciklopedija / Vaclovas Biržiška. — Kaunas: Spaudos Fondas, 1933. — T. I. — стор. 208—211.
- ↑ а б Мачей Стрийковський. Хроніка Польська, Литовська, Жмудська та Всія Русі. Том I [1] (рос.)
- ↑ а б Rudzki E. Polskie królowe. [T.] 1, Żony Piastów i Jagiellonów. — Warszawa: «Novum», 1985. — 301, [3] s.: faks., fot., portr.; 24 cm. Bibliogr. стор. 297-[302].
- ↑ Tęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. — Poznań-Wrocław, 1999. — стор. 234.
Література
- Edvardas Gudavičius. Aldona. Visuotinė lietuvių enciklopedija, T. I (A-Ar). – Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2001. 299 psl.
- Rowell, C. S. (1994). Lithuania Ascending: A Pagan Empire Within East-Central Europe, 1295-1345, Cambridge Studies in Medieval Life and Thought: Fourth Series. Cambridge University Press, 87. ISBN 978-0-521-45011-9.
- Edvardas Gudavičius. Aldona. Lietuvos valdovai (XIII-XVIII a.): enciklopedinis žinynas. red. Vytautas Spečiūnas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. 2004 m. ISBN 5-420-01535-8.
- Tęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. — Poznań-Wrocław: Wydawnictwo Historyczne, 1999. ISBN 83-913563-1-0 — стор. 232—234.
- Jasiński K. Rodowód Piastów małopolskich i kujawskich. — Poznań-Wrocław: Wydawnictwo Historyczne, 2001. ISBN 83-913563-5-3 — стор. 167—168.
- Jonynas I. Aldona // Lietuviškoji enciklopedija / Vaclovas Biržiška. — Kaunas: Spaudos Fondas, 1933. — T. I. — стор. 208—211.
- Henryk Paszkiewicz, w: Polski Słownik Biograficzny. T. 1. Kraków: Polska Akademia Umiejętności – Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935, стор. 58. Reprint: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Kraków 1989, ISBN 8304034840
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альдона Литовська |
- Генеалогія Альдони Литовської (англ.)
- Генеалогія Казимира Великого (англ.)