Оділон Редон
Редон Оділон (фр. Odilon Redon), повне ім'я Бертран Жан Редон (20 квітня 1840, Бордо — 6 липня 1916, Париж) - французький художник, графік та художній критик. Оділон вважається одним з засновників течії символізму в живописі та предтечією пізніших художніх течій, таких як : експресіонізм, сюрреалізм та навіть дадаїзм. Відомий своїми роботами вугіллям "чорнотами", а також малюнками пастеллю та маслом, які завоювали йому славу визначного колориста. Не зважаючи на те, що Редон Оділон був сучасником імпресіонізму та приймав участь в останній виставці імпресіоністів, він протиставляє себе цьому руху в живописі і реалізму Золя в літературі. На відміну від останніх він не прагне зобразити реальність такою як вона є, а натомість звертається до містики та підсвідомого.
Біографія
20 квітня 1840 року в місті Бордо, Аквітанія народився Бертран Жан Редон (названий Оділоном на честь матері), другий син в сім'ї підприємця та землевласника Бертрана Редона та креолки французького походження Марі-Оділь Геран. Його батьки познайомились в Америці, куди збіднілий буржуа Бертран Редон вирушив у пошуках багатства, до Франції подружжя повернулось за декілька тижнів до народження Оділона. Всі троє синів Редонів присвятили себе мистецтву, старший брат - Гастон Редон став успішним архітектором, а молодший Ернест - музикантом.
У ранньому віці через хворобливість батьки передають Оділона на утримання до дядька та виховательки в сімейне помістя Пейрельбад посеред виноградних полів (Лістрак-Медок) в Аквітанії, де він покинутий батьками проводить своє дитинство.
— так пізніше опише цей період свого життя Редон Оділон у своєму автобіографічному творі "Собі самому".«... Я пам'ятаю себе сумним та слабким. Пам'ятаю себе споглядачем, що знаходив задоволення в тиші. Дитиною, я шукав тіні: згадую як любив ховатись за великими завісами, в темних закутках будинку, в кімнаті, де я грався. А коли виходив на вулицю, на природу, як мене зачаровувало небо! І пізніше, не можу точно сказати коли, бо ви завжди ставились до мене як до неповноцінного, я проводив години, ба навіть цілі дні прислухаючись до землі в цих безлюдних місцинах, слідкував за хмарами, які пролітали та за їх миттєвими змінами. Не було й місяця, щоб я не відчував відрази до будь-яких фізичних навантажень.»
Пейрельбад стає для Оділона одночсано і в'язницею, і місцем де зароджуються його містичні переживання, навіяні оповідками тутешніх жителів та природою цього краю.
В 7 років він побував у Парижі та відвідав деяки з Паризьких музеїв, його дуже вразили драматичні сцени з картин, побачених у музеях Парижа.
В 11 років Оділон повертається в Бордо, де він вперше пішов в школу.Схоластичне навчання в школі, викликало в Оділона почуття пригніченості та суму.
В 15 років років Оділон починає брати уроки малювання у Станісласа Горена, де опановує техніку акварелі, завдяки Горену Оділон знайомиться з роботами Мілле, Каміля Коро, символіста Гюстава Моро та Делакруа та копіює їх під час художніх виставок у Бордо.
В 17 років Оділон зав'язує дружбу з ботаніком, наглядачем ботанічного саду Бордо, Арманом Клаво. Ця людина зі слів самого Редона мала глибокий вплив на розвиток його смаків та поглядів. Арман не зважаючи на свою бідність мав чудову колекцію книжок з літератури. Він познайомив Оділона з творами Едгара По, Флобера, " Квітами зла" Бодлера, розповідав йому про свої захоплення Шекспіром порівннючи його майстерність з майстерністю Делакруа, а також відкрив для Оділона природничі науки та теорію Дарвіна.
Але 1862 Редон покидає Бордо і вирушає в Париж, де під впливом свого батька починає вивчати архітектуру. І хоча Оділону так і не вдалось скласти іспит, завдяки цим архітектурним студіям він значно покращив свою техніку малювання. Також в Парижі Оділон бере академічні уроки живопису, але дуже швидко розуміє, що йому не підходить таке навчання.
По поверненні до Бордо Оділон Редон підпадає під вплив художника-протосимволіста Родольфа Брездана, який стає його другом та вчителем Саме Брездан заохочує його до графічних малюнків та літографії та створення фантасмагоричних малюнків. 1865 Оділон разом з Брезданом створює серію з 12 офортів.
1870 несподівано для родичів та друзів Оділон записується в армію з початком Франко-прусської війни та приймає участь у бойових діях.
Чорноти (les noirs)
Після закінчення Франко-прусської війни та розгрому Комуни Редон починає малювати "чорноти" (малюнки вугіллям).В цей період життя Редон захоплюється чорним кольором.
— за словами самого художника.«Чорний колір вимагає поважного ставлення, ніщо не може звульгаризувати його. Він не радує око, і не пробуджує чутливість. Він краще за палітру кольорів слугує для передачі духовного.»
Техніка малюнків вугіллям заснована на захопленні Редона грою світла й темряви Рембрандта та технікою сфумато Леонардо да Вінчі. На цих малюнках Редон зображає містичних темних створінь, химер з людською подобою очі, підвішені у просторі , рослин з очима або людськими головами що зринають з підсвідомості або створенні маренням художника. Закриті простори або грати зображенні на малюнках вказують на глибокий вплив спогадів з дитинства в Пейрельбаді. Настрій цього періоду в основному відповідає настроям так званого fin de siecle (кінець століття), що характеризується загальним песимізмом та розчаруванням у Франції.
Малюнки вуглем довго залишались без уваги, допоки вони не були опубліковані в альбомах літографій 1879. Всього було надруковано 12 таких альбомів. Деякі з них стали ілюстраціями до творів таких письменників як Едгара По та Бодлера, але ці малюнки не мають прямих відсилок до тексту, а скоріше є враженнями самого Оділона від прочитаного. Один з альбомів присвячений Гойя.Оділон захоплюється дияволічними створіннями Гоя, а також серією офортів Капрічос. Іншим джерелом натхнення Редона були його захоплення дарвінізмом та мікробіологією, привиті йому Арманом Клаво, висвітленні в альбомі Les origines, де Оділон зображує мікроби та інші мікроорганізми, а також розмірковує над походженням людини. Останній альбом з серії опублікований 1891 Оділон присвячує Арману Клаво.
-
Дух-наглядач за водами. 1878, вугілля; Художній інститут Чикаго. -
Око-повітряна куля. 1878, вугілля,альбом "Едгару По"; Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк). -
Павук, що плаче. 1881,вугілля; приватна колекція, Нідерланди. -
Павук,що сміється. 1881,вугілля; Лувр, Париж. -
Людина-кактус. 1881,вугілля; колекція Іана Вуднера, Нью-Йорк. -
Ворон. 1882,альбом "Едгару По";Національна Галерея Канади, Оттава -
Химера. 1883,вугілля; Музей Креллер-Мюллер, Оттерло, Нідерланди -
Болотяна квітка з альбому присвяченому Гоя. 1885,вугілля; Національна бібліотека Франції, Париж
Кольоровий період
1880 року Оділон одружується на креольці Каміль Фольт з острова Реюньйон, з якою він познайомився в салоні. Цей шлюб виявився дуже щасливим, Каміль вірно допомагає своєму чоловіку у його роботі і 1886 у них народжується син Жан, але того ж року він помирає, що занурює художника в депресію, допоки у подружжя не зявляється другий син Арї 1889.
Починаючи з 1890 року відбувається поступовий перехід художника до кольору, однією з перших кольорових робіт вважається малюнок маслом "Закриті очі" (1890), який був написаний під враженням від смерті Армана Клаво. 1892 з'являэться інша кольорова робота "Золота клітка" з кобальтовим зображенням профілю жінки на золотому фоні, що нагадує візантійську ікону. Ця робота була розкритикована на салоні 1894, але була дуже позитивно сприйнята групою Nabis. І нарешті 1895 зявляється робота, що завоювала публічний успіх - це "Букет квітів", намальований маслом. В цій як і в подальших роботах Оділона відчувається вплив Гогена та японізму.
Після 1899 року Оділон повністю покидає малювання вугіллям. На зміну темним створінням та переживанням приходить відчуття спокою та загадкові мотиви взяті з буддизму, християнства, греко-романської міфології та творів Шекспіра. Також на його зображеннях з'являються букети квітів та мушлі.
На картині Циклоп автор зображує страшного циклопа Поліфема нещасно закоханого в морську німфу Галатею, яку не одразу видно на картині, бо вона заховалась в буйній рослинності від цього чудовиська. В цій роботі Оділон поєднав образ страховиська з періоду чорнот та міфологічну тематику нового періоду. Захоплений грецькою міфологією Редон також зображає на своїх картинах Пегаса, колісницю Аполона, народження Венери та інші сюжети грецьких міфів.
Картина Будда висвітлює зацікавлення Редона в індійській поезії та будизмі, яке йому привив його друг Арман Клаво. Композиція цієї роботи передає гармонію речей в природі та медеатативний стан, Будда зображений з піднятою лівою рукою,складеною в в'якх'яну-мудру знак проповіді.
В 1903 Редон був шокований звісткою про самогубство свого друга Гогена на Таїті. Цій людині він присвячує декілька своїх робіт.
Під кінець життя Редон здобуває довгоочікуване визнання.1903 він був нагороджений Орденом Почесного Легіону, 1904 ціла зала була присвячена художнику на Осінньому салоні, а 1913 Редон виставляє свої роботи на щорічній Арсенальній виставці в Нью-йорку, і таким чином здобуває славу в Америці.
Останні роки свого життя Оділон проводить в місті Бьєвр, малюючи пастеллю, маслом та аквареллю. 1916 року Редон Оділон помирає, залишивши картину "Діва" незакінченою.
-
Декоративне панно, 1902 -
Святий Себастіан, 1910; масло, Національна художня галерея, Вашингтон -
Жовта шаль -
Квітчасті хмари, 1903; пастель, Художній інститут Чикаго -
Сіта -
Будда, 1905; пастель -
Золота клітка, 1892; масло з позолотою, Британський музей -
Циклоп, 1892; масло, Музей Креллер-Мюллер, Оттерло, Нідерланди -
Закриті очі 1890; масло, Музей д'Орсе, Париж -
Букет -
Святий Іоан -
Мушля, 1912; пастель -
Колісниця Аполона -
Парсіфаль -
Пегас
.jpg)
Редон Оділон та його сучасники
Редон Оділон мав багато прихильників як в художніх так і в літературних колах того часу. Завдяки своєму альбому літографій присвяченому Едгару По (1882) він знайомиться з Генакеном та Гюйсменом, які представляють його Малларме.
У 1884 він разом з іншими художниками приймає участь у заснуванні Салону незалежних. А 1886 року на останній виставці імпресіоністів знайомиться з Гогеном. Після відходу Гогена, Редон фактично очолює групу Набі (Nabis), молоде покоління художників захоплюється його роботами, один з учасників групи Моріс Дені називає його "Маларме серед художників".
Також завдяки своїм роботам у кольорі, він отримує визнання Матісса та Боннара.
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Оділон Редон |
- Odilonredon.net, сайт присвячений Редону Оділону.
- rmn.fr/redon/sections/, виставка робіт з різних періодів творчості Редона Оділона в Великому палаці.
- gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k25758t/f9.image, сайт з оригіналом тексту "Собі самому" Редона Оділона.
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
- ↑ http://www.moma.org/collection/works/12004
- ↑ http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aedf5c0284355b8b4a2a
- ↑ https://ihoi.org/app/photopro.sk/ihoi_icono/home
- ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/437378
- ↑ http://kmska.be/collection/work/data/9oqtm5
- ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/redon-odilon-1
- ↑ https://americanart.si.edu/collections/search/artist/?id=3974
- ↑ Femme dans les fleurs
- ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/21452