Бої за Слов'янськ (1917)
Захоплення Слов'янська — військова операція більшовицької Червоної гвардії у грудні 1917 впродовж Першої Українсько-радянської війни.
Захоплення Слов'янська | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Українсько-більшовицьке протистояння на Донбасі | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
РСФРР | УНР | ||||||
Командувачі | |||||||
Рудольф Сіверс | |||||||
Військові формування | |||||||
Північна летюча група | Чорний курінь гайдамаків | ||||||
Військові сили | |||||||
300 осіб | 200 осіб |
Історія
Наприкінці 1917 року міська дума Слов'янська визнала владу Української Центральної Ради. Для підтримання громадського порядку та оборони міста тут розмістився загін чорний курінь гайдамаків, чисельність якого становила 200 козаків.
8 (21) грудня 1917 року московська червона гвардія під командуванням Антонова-Овсієнка без офіційного оголошення війни вторглася на територію Української Народної Республіки. Однією зі першочергових задач для Антонова-Овсієнка в Україні зводилася до утворення збройного з'єднання зі московськими загонами Червоної гвардії Донбасу, таким чином обірвавши зв'язок України з Доном. Посеред їхнього шляху лежав Слов'янськ, який захищав нечисленний курінь гайдамаків.
Антонов-Овсієнко, опісля прибуття до Харкова, визначив найголовніше завдання для червоного війська:
Шляхом збройного обходу Північно-Донецької залізниці за лінією "Лозова - Слов'янськ" нам слід розчистити шлях до Юзівки. |
Центральний ревком Донбасу, опісля наказу Антонова-Овсієнка, мав встановити зв'язок зі Слов'янськом через Костянтинівку та Дружківку задля подальшого постачання зброї тим диверсантам, які підривали українську владу там, куди рухалося червоне військо. [1]
18 грудня до Харкова прибули посилені загони Московських червоноармійців на чолі з Єгоровим. Антонов-Овсієнко призначив його командиром усіма червоними силами, які розташовувалися у Лозовій. У додатку також йшла мова про те, що Єгоров, після заняття Лозової, мав зайняти Слов'янськ силами двох рот. Того ж дня Лозову було зайнято без бою, та Муравйов, на допомогу Єгорову надіслав до Лозової залишки Тверського революційного загону.
Про це Муравйов писав:
"Негайно пошліть їх і накажіть їм зайняти Слов'янськ, надайте їм сто чоловік своїх червоноармійців, аби за будь-яку ціну зайняти Слов'янськ та закріпитися там."[2] |
Опісля захоплення більшовиками Павлограда силами бронепоїзда Зайцева (з групи Єгорова), Антонов-Овсієнко наказав йому розвинути наступ на південь - до Катеринославу та Криму, та послав загін Рудольфа Сіверса для заняття Слов'янська.[3]
19 грудня 1917 року, після короткого бою загін московських червоноармійців (300 бійців) вибив гайдамаків з міста, встановивши зв'язок з ревкомами та більшовицькою владою у Юзівці.[4]
Примітки
- ↑ Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 1. Стр 59
- ↑ Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 1. Стр 74
- ↑ Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 1. Стр 75
- ↑ Великая октябрьская социалистическая революция и победа советской власти на Украине Октябрь 1917г — февраль 1918. 1982,960 стр Стр.543
Джерела
- Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Том 1. — М.: Высший военный редакционный совет, 1924. — 271 с.;