ДОТ № 385 (КиУР)

Координати: 50°23′47″ пн. ш. 30°13′46″ сх. д. / 50.39639° пн. ш. 30.22944° сх. д. / 50.39639; 30.22944

ДОТ № 385 — довготривала оборонна точка, що входила до складу першої лінії оборони Київського укріпленого району та відноситься до класу кулеметний капонір (КК) для ведення флангового вогню у двох протилежних напрямках. Ця унікальна споруда не має аналогів у всьому КиУР.

Файл:DOT 385 KiUR.jpg

ДОТ № 385 (КиУР). Вид на нижній напівкапонір. Над ним тильна частина верхнього напівкапоніру. Орільйони по боках врізані у старовинний вал та підтримують його від обсипання.

Історія будівництва

ДОТ № 385 у системі оборони 20-го БРО КиУР

Капонір побудовано у 1932-му році у глибині оборони за індивідуальним проектом. Він входить до складу 20-го батальйонного района оборони, що прикривав район села Білогородка. Як і більшість оборонних споруд КК розташовано серед житлових будинків села^[1].

Унікальність полягає у тому, що цю двохповерхову вогневу точку врізано у земляний вал старовинного городища. Перший поверх - у підніжжя валу - це напівкапонір з 2 амбразурами для станкових кулеметів. Другий поверх дещо виглядав над валом та був другим напівкапоніром, але лише з 1 амбразурою для станкового кулемета. Нижній напівкапонір контролював своїм вогнем північну околицю села, а верхній - центр Білогородки. Споруда належить до типу «М3». Тобто споруда могла витримати 1 пряме влучаня 122-мм гаубиці^[1].

Служба

З початком війни проти Німеччини гарнізон самої оборонної точки складався з бійців 193-го окремого кулеметного батальйону КиУР. ДОТ № 385 разом із іншими оборонними спорудами 20-го батальйонного района оборони забезбечив надійне прикриття Білогородки. Завдяки цьому радянська сторона створила східніше Білогородки сильне артилерийське угруповання, яке постійно вело небезпечний фланкуючий вогонь по німецьких військах, що наступали на ділянці Віта-Поштова - Хотів - Конча-Заспа з метою захопити Київ, і цим сприяло відбиттю першого штурму КиУР та міста Київ. А супротивник у свою чергу не наважувався штурмувати ділянку 20-го БРО. Таким чином будівництво 20-го БРО, і зокрема капоніру № 385, повністю виправдолося. Під час другого штурму КиУР, що розпочався 16 вересня 1941 року, КК № 385 не мав бойового контакту із супротивником. Вдень 18 вересня війська 37-ї армії Південно-Західного фронту розпочали за наказом відхід з КиУРа та міста Київ. Гарнізони ДОТ КиУР належали до останніх, хто відходив на лівий берег Дніпра. Вдень 19 вересня передові загони 71-ї піхотної дивізії німців зайняли територію 20-го БРО без бою, затримуючи лише дезертирів-червоноармійців та перебіжчиків^[2].

Сьогодення

ДОТ № 385 знаходиться у напівзруйнованому стані.

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б А. В. Кайнаран, А. Л. Крещанов, А. Г. Кузяк, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район 1928—1941. — ПП Видавництво «Волинь», 2011. — 356 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-136-4
↑ А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны. — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1

[kiur-1-1] а ^б А. В. Кайнаран, А. Л. Крещанов, А. Г. Кузяк, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район 1928—1941. — ПП Видавництво «Волинь», 2011. — 356 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-136-4

[KiUR-2-2] А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны. — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1

[1]

[2]