ДОТ № 410 (КиУР)

Координати: 50°26′49″ пн. ш. 30°14′08″ сх. д. / 50.4469861° пн. ш. 30.2356778° сх. д. / 50.4469861; 30.2356778

ДОТ № 410 — довготривала оборонна точка, що входила до складу першої лінії оборони Київського укріпленого району. ДОТ розташовано під мостом житомирської траси через річку Ірпінь.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ДОТ № 410 (КиУР)

Історія будівництва ред.

ДОТ № 410 належить до класу кулеметний капонір (КК) для ведення флангового вогню у двох протилежних напрямках. Цю одноповерхову споруду побудовано у 1930 році. Вона належить до типу «М1». Тобто споруда могла витримати 1 пряме влучання 203-мм гаубиці. У ДОТ розташовані 2 амбразури для станкових кулеметів. Також є 1 амбразура для ручного кулемета для оборони входу. Станкові кулемети знаходилися у єдиному казематі. Капонір був винесений вперед відносно позицій укріпрайону на берег річки Ірпінь прямо під міст для ведення вогню вздовж річки. Його вбудували у торець шосейного насипу.^[1]

Служба ред.

ДОТ № 410 у системі оборони 3-го БРО КиУР

Гарнізон складався із військовослужбовців 193-го окремого кулеметного батальйону КиУР. Організаційно ДОТ входив до складу 3-го батальйонного району оборони (БРО) КиУРа, що прикривав безпосередньо Берестейське шосе (Житомирське шосе).^[1] Берестейське шосе було найбільш танконебезпечним для міста Київ. Тому з початком Німецько-радянської війни на даній ділянці споруджена велика кількість польових укріплень, позицій для мінометів, протитанкових та польових гармат.^[2]

Гарнізон цього ДОТ одними із перших взяв участь в обороні Києва. У період 11—13 липня 1941 року відносно невеликі німецькі моторизовані загони та розвідка намагалися на цій ділянці перейти річку Ірпінь. Але ворога вдалося зупинити. Скоріш за все гарнізон ДОТ № 410 лише спостерігав за цими подіями, аби не видавати своєї позиції невеликим силам супротивника, яких могли затримати передові пости та польові укріплення КиУР. Потім настала відносно спокійна фаза позиційної війни^[2].

Під час другого штурму КиУР, що розпочався 16 вересня 1941 року, ДОТ № 410 не мав бойового контакту із супротивником. Вдень 18 вересня війська 37-ї армії Південно-Західного фронту розпочинають за наказом відхід з КиУР та міста Київ. Гарнізони ДОТ КиУР належали до останніх, хто відходив на лівий берег Дніпра, серед них був і гарнізон ДОТ № 410. Удень 19 вересня передові загони 71-ї піхотної дивізії німців зайняли територію 3-го БРО без бою, затримуючи лише дезертирів-червоноармійців та перебіжчиків.^[2]

Сьогодення ред.

ДОТ повністю вмуровано в опору мосту. У приміщеннях капоніра збереглося частково вентиляційне обладнання та елементи системи охолодження кулеметів (станом на 2011 рік).

Галерея ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ ^а ^б А. В. Кайнаран, А. Л. Крещанов, А. Г. Кузяк, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район 1928—1941. — ПП Видавництво «Волинь», 2011. — 356 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-136-4
↑ ^а ^б ^в А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны. — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1

[kiur-1-1] а ^б А. В. Кайнаран, А. Л. Крещанов, А. Г. Кузяк, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район 1928—1941. — ПП Видавництво «Волинь», 2011. — 356 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-136-4

[KiUR-2-2] а ^б ^в А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны. — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1

[1]

[2]