Синяк (регіональний ландшафтний парк)
Синяк — регіональний ландшафтний парк місцевого значення, що розташований у селі Синяк Мукачівського району Закарпатської області. Створений згідно Рішення Закарпатської обласної ради від 26 травня 2011 року за № 229 "Про створення регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Синяк»[1].
 Околиці села Синяк | |
| 48°34′41″ пн. ш. 22°51′28″ сх. д. / 48.57806000002777580° пн. ш. 22.85778000002778043° сх. д.Координати: 48°34′41″ пн. ш. 22°51′28″ сх. д. / 48.57806000002777580° пн. ш. 22.85778000002778043° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
|---|---|
| Розташування |
Україна Мукачівський район Закарпатська область |
| Найближче місто | Мукачів |
| Площа | 4631,2918 га |
| Засновано | 2011 |
| Оператор | КП "Центр сприяння розвитку туризму "Синяк" |
  Синяк (регіональний ландшафтний парк) (Закарпатська область) | |
 | |
 Синяк у Вікісховищі | |
Загальні відомості
Землекористувачем території є Державне підприємство «Мукачівське державне лісове господарство». Управління парком здійснюватиме комунальне підприємство "Центр сприяння розвитку туризму «Синяк». Кабінет Міністрів України погодив розміщення на теренах ландшафтного регіонального парку туристичного комплексу, як його складової частини. Ландшафтний парк створено задля збереження і відтворення гірських ландшафтів Закарпаття з типовими унікальними природніми та історично-культурними комплексами. Відповідні зони парку нестимуть рекреаційно-оздоровче, освітньо-наукове, природоохоронне регіональне значення.
Площа парку 4.631,2918 гектарів. Площа всесезонного туристичного комплексу «Синяк» 350,0 гектарів[2].
Біля гори Синяк знаходяться джерела сірководневої води, чий синюватий відтінок дав назву місцевості. Вода Синяцького родовища є слабо сульфідною, мало мінералізованою, сульфатною, натрієво-кальцієво-магнієва, слабо лужна.
Опис
.JPG)
Флора
На території Регіонального ландшафтного парку «Синяк» перебуває доволі вразлива екосистема, що потребує захисту. Тут зустрічається 10 видів риб, з яких чотири занесені до Червоної книги України: (2009)прісноводна мінога карпатська (Eudontomyzon danfordi)[3], марена звичайна (Barbus barbus)[4], марена дунайсько-дністровська (Barbus petenyi)[5], минь річковий (Lota lota)[6]. Також види занесені списків Міжнародного союзу охорони природи та Європейського червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі[7]. Чисельність даних біотипів значно зменшилась у ріках внаслідок надмірного вилову та переважно зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів водойм, забруднення води. Наявність їх у ріках ландшафтного парку є свідченням їхньої чистоти.
На теренах ландшафтного парку виявлено 9-13 видів земноводних та рептилій, 5 видів плазунів. Усі ці види охороняються згідно Бернська Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (1979), а тритон карпатський (Lissotriton montandoni (Boulenger, 1880))[8], тритон дунайський (Triturus dobrogicus)[9], кумка червоночерева (Bombina bombina)[10] перебувають у Червоному списку Міжнародного союзу охорони природи (IUCN), Червоної книги хребетних Міжнародного союзу охорони природи (МСОП), Червоної книги України (2009).
Серед ссавців до Червоної книги України занесено 16 видів, зокрема, рясоніжка мала (Neomys anomalus)[11], кіт лісовий (Felis sylvestris)[12], видри (Lutra)[13], підковик малий (Rhinolophus hipposideros)[14], підковик великий (Rhinolophus ferrumequinum)[15], Нічниця довговуха (Myotis)[16], широковух звичайний (Barbastella barbastellus)[17]. На масиві Вулканічного хребта утримують оленя благородного (Cervus elaphus), сарни (Capreolus capreolus).
Фауна
На теренах парку збереглись природні букові, дубові ліси з значною часткою пралісів, грабові діброви, де наявні асоціації з трав'янистих рослин, включених до Червоної книги України, Регіонального червоного списку. Рідкісним типом асоційованості домінантів деревостану на Вигорлат-Гутинському хребті є група липово-дубових лісів (Tilieto argenteae — Quercetum petreae)[18][19] дубом скельним (Quercus petraea) та балканською липою сріблястою (Tilia argentea ), що входить до Зеленої книги України[20]. У підліску трапляється ліщина звичайна (Corylus avellana), бирючина звичайна (Ligustrum vulgare), глід Липського (Crataegus lipskyi), клокичка периста (Staphylea pinnata). Трав'яний ярус середньої густини формують перлівка одноквіткова (Melicа uniflora), переліска багаторічна[21] (Mercurialis perennis), підмаренник запашний (Galium odoratum), осока волосиста (Carех pilosa), плющ звичайний (Hedera helix), поодиноко трапляються копитняк європейський (Asаrum europaeum), молочай кипарисоподібний (Euphorbia cyparissias), зеленчук жовтий (Galeobdolon luteum).
Посилання
Примітки
- ↑ "Про створення регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Синяк»
- ↑ РЕГІОНАЛЬНІ ЛАНДШАФТНІ ПАРКИ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
- ↑ Мінога карпатська Eudontomyzon danfordi Regan, 1911
- ↑ Марена звичайна Barbus barbus (Linnaeus, 1758)
- ↑ Марена дунайсько-дністровська Barbus petenyi Heckel, 1852
- ↑ Минь річковий Lota lota (Linnaeus, 1758)
- ↑ Європейський червоний список тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі / European Red List of Globally Threatened Animals and Plants
- ↑ Тритон карпатський Lissotriton montandoni (Boulenger, 1880)
- ↑ Тритон дунайський Triturus dobrogicus (Kiritzescu, 1903)
- ↑ Кумка жовточерева Bombina (Bombina) variegata (Linnaeus, 1758)
- ↑ Кутора мала Neomys anomalus (Cabrera, 1907)
- ↑ Кіт лісовий Felis sylvestris Schreber, 1777
- ↑ Видра річкова Lutra lutra Linnaeus, 1758
- ↑ Підковоніс малий Rhinolophus hipposideros (Bechstein, 1800)
- ↑ Підковоніс великий Rhinolophus ferrumequinum (Schreber, 1774)
- ↑ Нічниця довговуха Myotis bechsteinii (Kuhl, 1817)
- ↑ Широковух європейський Barbastella barbastellus (Schreber, 1774)
- ↑ 36. Угруповання сріблястолипово — скельнодубових лісів (Tilieto (argenteae) — Quercetа (petraeae))
- ↑ Зелена книга України Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, які підлягають охороні
- ↑ Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране раститетльные сообщества ред. Шеляга-Сосонко Ю. Р. — Київ: Наукова думка, 1987 (рос.)
- ↑ Melica uniflora (Wood Melick) (англ.)