Синяк (Мукачівський район)

село в Закарпатській області, Україна

Синя́к — село в Україні, в Закарпатській області, Мукачівському районі. Входить до складу Чинадіївської селищної громади.

село Синяк
с. Синяк. Вигляд з гори
с. Синяк. Вигляд з гори
с. Синяк. Вигляд з гори
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Мукачівський район
Тер. громада Чинадіївська селищна громада
Код КАТОТТГ UA21040250130083664
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1837
Населення 200
Площа 1,840 км²
Густота населення 110 осіб/км²
Поштовий індекс 89642
Телефонний код +380 3131
Географічні дані
Географічні координати 48°34′41″ пн. ш. 22°51′28″ сх. д. / 48.57806° пн. ш. 22.85778° сх. д. / 48.57806; 22.85778
Середня висота
над рівнем моря
516 м
Водойми Синявка
Місцева влада
Адреса ради 89640, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, смт. Чинадійово, вул. Волошина, 41
Карта
Синяк. Карта розташування: Україна
Синяк
Синяк
Синяк. Карта розташування: Закарпатська область
Синяк
Синяк
Мапа
Мапа

CMNS: Синяк у Вікісховищі

Розташоване у долині річки Матекова (Синявка), у передгір'ї вулканічного хребта Карпат, на висоті 450 м над рівнем моря.

Історія

ред.

У 1837 році виникло серед гір, що відкриваються на північ з долини Латориці, на розташованому й захованому в густому лісі підвищенні під назвою Синяк, поблизу сірчаних джерел і курорту, за часів графа Філіпа Франца фон Шенборн-Бухгейма, назване поселення Синяк (по-угорськи — Кекешфюред (Kékesfüred), по-німецьки — Блаубад (Blaubad)). Поселенці прийшли до нього із Чехії, Нижнього і Верхнього Цaзoвy (чеська: Dolní Cazov, Horní Cazov). У 1843 році колонія зросла уже до 22 родин, які займаються виключно вирубкою і сплавом лісу; як чоловіки, так і жінки, котрі люблять ходити у дерев'яних пантофлях і під час цієї важкої роботи з однаковою вправністю орудують сокирою і пилою. Прізвища родин, які живуть у 24 будинках і кількість людей яких перевищує 130 осіб, наступні: Звірузак, Ярош, Веігерт, Краус, Праєр, Шпанбауер, Ленард, Кіршбауер, Крандл, Шпітценбергер, Пенценштадлер, Піхлер, Шнелер, Вебер і Юнгбауер. Серед них, щоб їм легше жилося, розділено 130 гольдів (1 гольд — 0,57 га — Й. К.) землі, у яку вони засівають небагато жита, але більше всього (саджають) картоплі. Їхня мова особливого звучання, німецька, і їхні звичаї теж давні. Вони, між іншим, уже мають дерев'яну церкву і школу.

Курорт Синяк

ред.

Згадка: в якому згадувалося, що його назвали Синяком за синюватий відтінок, лікувальну воду виявили місцеві вівчарі, коли зрозуміли, що стадо, яка пасеться біля блакитної води Синього болота, ніколи не хворіє, і тоді пастухи, спробувавши воду самостійно, виявили, що вона має цілющу дію і на них. Повідомляючи про чудовий ефект води, охочі оздоровитись також почали відвідувати далекі краєвиди. У санаторно-курортному лікуванні мінеральну воду «Синяк» почали використовувати у 1832 році, коли за розпорядженням адміністрації графського маєтку було збудовано примітивну «купіль», а для обслуговування пацієнтів, які приїжджали сюди, — корчму.

У 1936 році родина графа Шенборна, що мешкала неподалік, відкрила тут курорт, а до 1939 року було створено лікувальні душові-купелі. Пізніше в селі були побудовані готелі та санаторії, в селі також було встановлено підйомник і пробіг.

В історичних документах цілюще джерело «Синявський ключ» вперше згадується в 1783 році. Сьогодні в санаторії «Синяк» лікують захворювання опорно-рухового апарату, кістково-м'язової та нервової системи. Санаторій функціонує на базі Синяцького родовища сульфідних маломінералізованих сульфатно-кальцієвих вод.

Туристичні місця

ред.

В селі розташовано:

  • римо-католицький храм Воздвиження Чесного Хреста (у Вікісховищі):
  • фігура святого отця Піо з італійського міста Сан-Джовані-Ротондо;
  • каплиця-грот;
  • статуя Архангела Михаїла;
  • герб Папи Івана Павла ІІ на стіні храму;
  • статуя Святої Діви бідних, привезена з бельгійського (Banneux), де у 1933 році були явища Діви Марії;
  • гірськолижна траса довжиною 300 м з перепадом висот 50 м.

Також на північ від села розташована місцева пам'ятка природи — Синє озеро.

Населення

ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 686 осіб, з яких 374 чоловіки та 312 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 407 осіб.[2]

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 84,50 %
німецька 13,00 %
угорська 1,00 %
польська 0,50 %
російська 0,50 %
інші 0,50 %

За часткою німців у населенні село посідає 4 місце в Мукачевському районі після сіл Павшино, Кучава і Шенборн.

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]

Посилання

ред.