Каркінітський заказник

Каркінітський заказник (рос. Каркинитский заказник) - орнітологічний заказник національного значення, розміщений у східній акваторії Каркінітської затоки АР Крим. Найбільший за площею заказник АР Крим. Створений на основі Постанови Кабінету міністрів УРСР від 11 січня 1978 за №43.

Каркінітський заказник (розділ)

Каркінітська затока Каркінітська затока
45°55′30″ пн. ш. 33°31′30″ сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Україна Каркінітська затока АР Крим.
Найближче місто	Красноперекопськ
Площа	27.646 га
Засновано	11 січня 1978
Оператор	Кримський природній заповідник
Каркінітський заказник (Автономна Республіка Крим)
Каркінітський заказник у Вікісховищі

Загальні відомості

Побережжя Каркінітської затоки

Землекористувачем території є Кримський природний заповідник. Заказник розміщений вздовж теренів Красноперекопського і Роздольненського районів АР Крим. Заказник створили з метою збереження орнітологічного комплексу та болотистих угідь крайньої східної частини чорноморської Каркінітської затоки, що обмежені з сходу мисом Картзак та із заходу Бакальською косою, шістьма Лебединими островами. На Лебединих островах розташований орнітологічний заповідник (філія Кримського природнього заповідника) категорії МСОП Іа суворого режиму (9.612 га), на Бакальській косі регіональний ландшафтний парк категорії МСОП — V (Охоронюваний ландшафт) (1.520 га). Терени заказника відносяться до ІВА-територій, що важливі для збереження видової різноманітності птахів. Разом з Джарилгацьким національним природнім парком водно-болотяні угіддя Каркінітського заказника площею в 87.000 га отримали міжнародний статус згідно Рамсарської конвенції.

Площа заказника становить 27.646 гектар. Більше 75% його площі займає акваторія Каркінітської затоки глибиною 1-4 м і островів. Сухопутня ділянка заказника у 2,5 км розміщена біля села Курганне (Биюк-Кишкара). На решті узбережжя рисові чеки, виноградники впритул підходять до узбережжя, майже не залишаючи вільних теренів. Берег розчленовано численими косами, мілководними заливами, лиманами. До зони заказника найближчими є селища Портове, Курганне, Рисове.

Характеристика

Найбільша глибина Каркінітської затоки у східній частині становить до 10 метрів, але на теренах заказника не перевищує 4 метрів. На теренах заказника біля берега глибина незначна і мілководдя сприяє розвитку поживних речовин, фітопланктону, зоопланктону, водоростей, рослин, різних видів тварин, що у свою чергу забезпечує харчуванням значні кількості птахів, адже через регіон Каркінітського заказника проходить великий міграційний шлях птахів Євразії, забезпечуючи велике різноманіття фауністичних комплексів.

Значна частина теренів заказника з прибережною і галофітною рослинністю належать до переліку біотипів Natura 2000, що охороняються згідно Директиви 92/43/EEC. До таких відносяться постійно покриті водою піщані мілини (№1110), естуарії з спільнотами водорослів Zostera spp, Ruppia maritima, Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud., Potamogeton spp., Scirpus spp. (No1130); однорічною рослинністю берегової лінії класу Cakiletea maritimae (No 1210); спільноти Salicornia (Солонець) і однорічних рослин класу Thero-Salicornietea на піщано-ілистих ґрунтах (No1310); внутрішні засолені луги з Puccinellia distans (Jacq.) Parl., Juncus gerardii Loisel., Halimione pedunculata (L.) Aellen, Elytrigia repens (L.) Nevski, Carex distans L., Salicornia spp., Suaeda spp., Tripolium vulgare NeesTripolium vulgare Nees (англ.) та інші (No1340).

З дев'яти герпетовидів 7 видів плазунів і 2 видів земноводних мають охоронний статус - згідно Червоної Книги України 2, Бернської конвенції (Bern) 6, Європейський червоний список (ERL) 8. З 17 видів ссавців у ERL внесено Фоцена звичайна, до списку Bern 7 видів, Боннської конвенції (Bonn) 6 видів, ЧКУ 5 видів. Серед птахів охороняється 176 видів: у списку ERL занесено 81 вид, списку Bern – 162 видів, списку Bonn – 55 видів, ЧКУ – 52 види.

Флора

На теренах заповідника виявлено 100 видів рослин, 8 видів лишайників, 75 видів макрофітів. З них аспарагус (Asparagus littoralis Steven) входить до Європейського Червоного списку, камка морська (Zostera marina) охороняється згідно Бернської конвенції. До Червоної книги України занесено: морківниця прибережна (Astrodaucus littoralis (M.Bieb.) Drude), катран Стевена (Crambe steveniana Rupr.), мачок жовтий (Glaucium flavum Crantz),

На солонуватому мілководді заливу, лиманів крім різновиддя морської трави зустрічається підводні луки рослинністі класу Ruppietea maritimae J.Tx. занурених прикріплених угрупувань, класів Zannichellion pedicelatae, Charion fragilis, Potamion. По заболоченому периметру рисових чеків, ставків розведення риб, дренажних каналів на помірно засолених заводнених ґрунтах росте очерет (Phragmites cumunis) і супутні рослини класу Phragmiti-Magnocaricetea, що відіграє регуляторну і очисну функції. На суглинках і черепашково-піщаних солончаках у більш піднесених ділянках полинного степу розвинулась характерна рослинність солончаків і солонців класів Salicornietea fruticosae (союз Artemisio santonicae-Puccinellion fominii), Thero-Salicornietea (союз Salicornion prostratae, Thero-Suaedion), на галофітних лугах класів Juncetea maritimi (союз Juncion maritimi), Festuco-Puccinellietea (союзи Artemision santonicae, Astero tripolii-Puccinellion distantis, Salicornio-Puccinellion, Scorzonero-Juncion gerardii, Festucion pseudovinae). Степова рослинність класу Festuco-Brometea займає незначні площі через випасання худоби, людської діяльності. На цих теренах на заміну появилась синантропна рослинність класів Stellarietea mediae, Artemisietea vulgaris, Polygono arenastri-Poëtea annuae.

Псамофітна рослинність на косах, пляжах доволі скупа класу Ammophiletea (союз Elymion gigantei ) та класу Cakiletea maritimae (союзи Cakilion euxinae, Cakilo euxinae-Crambion maritima).

Фауна

У водах заказника зустрічаються три види дельфінів (Дельфін білобокий (Delphinus delphis L.), Афаліна звичайна (Tursiops truncates Mont.), Фоцена звичайна )Phocaena-phocaena L.)) та біля 60 видів риб, декотрі з яких є промисловими видами. Червонокнижними видами є шип (Acipenser nudiventris), білуга (Huso huso), лосось чорноморський (Salmo labrax), морський коник (Hippocampus). Земноводні представлені місцевими видами зеленою жабою (Bufo viridis Laur.) і ящіркою прудкою (Lacerta agilis exigua Eich.). Завдяки системам зрошення появились озерною жабою (Pelophylax ridibundus (Pall.), болотною черепахою (Emys orbicularis (L.) и обыкновенного ужа (Natrix natrix L.). З степових біотипів поширені ящірка кримська (Podarcis tauricus (Pall.), червонокнижні нечисельний полоз жовточеревий (Dolichophis caspius (Gm. & L.) і малопоширена Гадюка степова (Vipera ursini renardi (Chris.)). На Бакальській косі живе ящурка піщана (Eremias arguta Pall.).

Ссавці представлені 14 видами. Поширеними є ласиця (Mustela nivalis L.), Лисиця (Vulpes vulpes L.), єнотовидна собака (Nyctereutes procyonoides Grey), заєць (Lepus europaeus Pall.), пацюком сірим (Rattus norvegicus Berk.), мишами хатніми (Mus musculus), полівки гуртові (Microtus socialis Pall.).Менш чисельними є тхір степовий (Mustela eversmanni), сліпачок степовий (Ellobius talpinus Pall.), великий тушкан (Allactaga jaculus Pall.), нетопир карлик (Pipistrellus pipistrellus), нічниця вусата (Myotis mystacinus Kuhl).

Найбільш чисельними є птахи, яких налічується 274 види. З них тут гніздиться 11.000-17.000 пар 91 виду, зимує 116 видів, з яких 17 осідлих. Через заказник, Лебедині острови, Бакальське озеро пролягає Афро-Євро-Азійський шлях міграції птахів вздовж північно-західного побережжя Криму. Тому завдяки перелітним птахам весною тут перебуває 206 видів птахів і восени 204 види загальною чисельністю до 1.000.000 особин. Затока є місцем скупчення 45 видів птахів загальною чисельністю 15.000-20.000 особин. Серед них найчисельнішими є колонії крижнів (Anas platyrhynchos), лебедів-шипунів (Cygnus olor), лисок (Fulica atra L.).

Джерела

• * В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. «Дикорастущие полезные растения Украины». Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
• Тарина Н.А. Аннотированный список птиц филиала Крымского природного заповедника «Лебяжьи острова» / Н.А. Тарина, С.Ю. Костин // Научные записки природного заповедника «Мыс Мартьян». – Ялта, 2011. – Вып. 2. (рос.)
• Білик Г. І. Рослинність засолених грунтів України, її розвиток, використання та поліпшення. - К.: Вид-во АН УРСР, 1969. - 299 стор.

Посилання

• Н.А. Багрикова, С.Ю. Костин ЭКОЦЕНТР "КАРКИНИТСКИЙ" – ЭЛЕМЕНТ РЕГИОНАЛЬНОЙ ЭКОСЕТИ АР КРЫМ (УКРАИНА)
• Класифікація флористичного районування землі стор. 3, 4
• На территории Крыма запрещено беспокойство, отлов лебедей и прочих птиц (рос.)
• Кримський заповідник і його філіали (рос.)
• Характеристика орнитокомплекса (рос.)
• О Программе формирования региональной экологической сети в Автономной Республике Крым на период до 2015 года (рос.)

Див. також

• Регіональний ландшафтний парк «Бакальська коса»
• Водно-болотні угіддя України
• Рослини Червоної книги України
• Офіційний перелік регіонально рідкісних рослин Криму