40-ва бригада тактичної авіації (Україна)

військове формування в місті Васильків; "дух/привид Києва"

40-а ордена Червоного прапора бригада тактичної авіації (в/ч А1789) (скорочено 40 БрТА) — авіаційна бригада Повітряного командування ”Центр” Повітряних Сил Збройних Сил України. Правонаступниця 92-ого Червонопрапорного винищувального полку.

40-а ордена Червоного Прапора бригада тактичної авіації
На службіз червня 1940
КраїнаСРСР СРСР
Україна Україна
НалежністьПовітряне командування «Центр»
Вид Повітряні Сили Збройних Сил України
Тип Винищувальна авіація
Чисельністьбригада
Гарнізон/ШтабA1789, Васильків, Київська область, Україна
Війни/битвиДруга світова війна
Почесні найменуванняНагороди СРСР
Орден Червоного Прапора
Авіація
ВинищувачіІ-153, 4.40 - 1941
І-16, 1940-1941
ЛаГГ-3, 10.41-1942
Ла-5, 10.42-1945
Ла-7, 3.45-1951
Ла-11, 1950-1951
МіГ-15, 1951-1954
МіГ-17, 1954-1962
МіГ-21, 1962-1975
Як-25, 1963
МіГ-23M 1974-1987
МіГ-29, 1987-по цей час
Навчальні літакиМіГ-23УБ
МіГ-29УБ
Л-39 «Альбатрос»

Медіафайли на Вікісховищі

Історія з'єднання

92 винищувальний авіаційний полк (в/ч 35561) був сформований в період з 5 квітня по 16 травня 1940 року в Київському особливому військовому окрузі (м. Умань) на основі однієї ескадрильї 7 вап в складі 4 ескадрилей. У червні був отриманий наказ про присвоєння полку назви 92 винищувальний авіаційний полк (92 вап) і 16 червня 1940 року стало днем його народження. Ввійшов до складу 38-ї винищувальної авіабригади ВПС КОВО. На той час в полку було 284 чоловіка, із них: льотчиків - 74, техніків - 105, механіків - 96, керівного складу -10.

Першим командиром полку був призначений майор Хотелев Йосип Сидорович, донецький шахтар, член партії з 1930 року, бойовий льотчик, захисник Республіканської Іспанії від фашизму. За мужність і героїзм в Іспанії, Й.С. Хотелев був нагороджений орденом Червоного Прапора.

З 28 червня по 9 липня 1940 року особовий склад полку в складі 38 вабр ВПС 5 армії Південного фронту з аеродрому Маркулешти приймає участь у визволенні Бессарабії та північної частини Буковини на літаках І-153.

19 липня 1940 року 38 вабр була переформована в 14 змішану авіадивізію ВПС КОВО.

1 червня 1941 року полк був переданий в 16 змішану авіадивізію ВПС КОВО.

Втрати 92-ого ВАП на аеродромі 22 червня 1941 року склали — 12 І-153 знищені, 20 І-153 пошкоджені.[1] В складі 16 зад ВПС КОВО (з початком війни перетвореної в ВПС Південно-Західного фронту) полк вступив у боротьбу проти фашистської Німеччини і її союзників на літаках І-153 та І-16 з аеродрому Броди. На той час в полку вже було 54 літаки І-153 "Чайка" та 3 літаки І-16.

15 вересня 1941 року полк потрапив в оточення в районі Києва. До 29 вевесня 1941 року льотний склад перелетів з київського «котла» до Харкова, а технічний склад прорвся з боями з оточення в напрямку Харкова.

З 1 жовтня по 12 жовтня 1941 року в 11 запасному авіаполку Північно-Кавказького ВО (м. Ростов-на-Дону) переформований по штату 015/174. А з 15 жовтня по 24 грудня 1941 року в 25 звап Закавказького ВО (м. Аджигабул АзРСР) приступив до перенавчання на винищувачі ЛаГГ-3. А завершив перенавчання на ЛаГГ-3 в період з 28 грудня 1941 року по 24 лютого 1942 року вже в 2 звап Московського ВО (ст. Сейма Горьковської області).

26 лютого 1942 року надійшов у роспорядження командира 3 авіабригади РСВГК.

8 березня 1942 року приступив до виконання бойової роботи на Волховському фронті в складі авіагрупи генерал-лейтенанта Новікова на літаках ЛаГГ-3.

30 березня 1942 року ввійшов до складу 1-ї ударної авіагрупи РСВКГ, що діяла в підпорядкуванні штабу ВПС Волховського фронту.

З 15 квітня по 18 травня 1942 року був доукомплектований в резерві ВПС Волховського фронту (ст. Яхново Ленінградської обл.).

А 18 травня відновив бойову роботу в складі УАГ-1 ВПС Волховського фронту.

31 липня 1942 року ввійшов до складу 278 винищувальної авіадивізії 14 Повітряної армії Волховського фронту.

16 жовтня 1942 року виведений з фронту на доукомлектування і перенавчання.

З 28 жовтня 1942 року по 29 квітня 1943 року знову перенавчається в 2 звап МВО на ст. Сейма вже на літаки Ла-5 і переформовується по штату 015/284 (за рахунок льотного складу 718 вап), що прибув 25 лютого 1943 року).

30 квітня 1943 року ввійшов до складу 279 винищувальної авіадивізії 6 винищувального авіакорпусу Резерва Ставки ВГК.

8 травня 1943 року приступив до бойової роботи в складі 279 вад 6 ВАК 16 Повітряної Армії Центрального фронту на літаках Ла-5. 20 жовтня 1943 року Центральний фронт був переіменований в Білоруський фронт.

5 грудня 1943 року полк здав матеріальну частину в 286 вад і в складі 279 вад вибув в РСВГК (м. Орел) на доукомплектацію.

З 12 грудня 1943 року по 14 травня 1944 року перебував в складі 279 вад і знаходився в РСВГК в Орловському ВО, бойової роботи не вів. Переформований по штату 015/364.

З 15 травня по 12 серпня 1944 року разом з 279 вад перебував в складі 16 ПА 1 Білоруського фронту. В бойових діях участі не брав, до 5 серпня 1944 року залишався Орлі, перебуваючи в резерві 16 ПА.

Отримав літаки Ла-5 у 192 вап, що вибував на переозброєння.

За зразкове виконання бойових завдань командування та проявлені мужність і відвагу у боях з німецько-фашистськими загарбниками при оволодінні містом Будапештом, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 квітня 1945 року 92-й винищувальний авіаційний полк був нагороджений орденом Червоного Прапора.

28 квітня 1945 року 92-му вап був вручений орден Червоного Прапора.

За роки війни полк зробив 11285 бойових вильотів. Льотчики полку в повітряних боях знищили 286 літаків ворога.

У період війни 11 льотчиків полку були удостоєні почесного звання Героя Радянського Союзу, особовому складу було вручено більш 1000 орденів та медалей. Серед Героїв Радянського Союзу представники п'яти національностей, серед нагороджених орденами і медалями - більш 20-ти.

Щорічне свято - 16 червня в ознаменування дня формування частини встановлено Наказом Воєнного Міністра СРСР № 00108 від 8 червня 1950 року.

 
МіГ-29 40-ї БрТА

21 березня 1969 року зазнав катастрофи МіГ-21С 92-го вап.[2]

Частина мала позивний «Призовий».

У 1987 р. 92-й вап отримав літаки МіГ-29 „9-12”. Першу партію в червні отримано з 145-го вап, далі надійшли літаки з 234-го вап (Кубінка). Бортові номери в 145-му вап були синього кольору, їх в 92-му вап замінили на більш яскраві білі.

В 1991 р. літаки 92-го полку отримали емблему – фігуру леопарда („9-12” б/н 01, 03, 09, 11, 14, 15, 22, 23, 26).

Історія підрозділу в складі Зброїних Сил України

Перед розпадом Радянського Союзу на озброєнні полку перебували 39 літаків МіГ-29 та 5 навчально-бойових МіГ-23УБ.

У літаків серії «9-12», що стояли на озброєнні полку, починав стрімко завершуватися ресурс назначений до першого ремонту і тому потрібно було швидко визначитись, що далі робити з цими машинами. Освоювати ремонт цих літаків розпочало державне підприємство Міністерства оборони України — Львівський державний авіаремонтний завод. Характерною зовнішньою особливістю літаків, що проходили ремонт у Львові, був новий камуфляж, хоч і звичайного двохкольорового сіро-зеленого забарвлення. На заводі й змінювалися розпізнавальні знаки з червоних п'ятикутних зірок на синьо-жовті кола.

В січні 1992 року полк був перепідпорядкований 4-й винищувальній авіадивізії Західного району Військ ППО України.

Згідно вимог директиви МОУ від 6-го січня 1993 року 92-й вап з 21 липня по 1 серпня 1993 року передислокували у Васильків на місце розформованого 146-го вап (літав на МіГ-25ПДС). Так з'єднання заступило на захист столиці України. На той час полк мав менше десяти „9-12”, які до кінця року здав в ремонт, отримавши з ЛДАРЗ чотири аналогічні літаки, які раніше належали до 145-го вап (б/н 06 – єдиний, який вже після передислокації отримав фігуру леопарда; 14, 15 і 36).

З 1 січня 1994 року полк входить до складу 49 корпусу ППО Військ ППО України. З 1 жовтня 1994 року полку надано новий умовний номер військової частини - А1789.

З 1 червня 1996 року входить до складу 6 гвардійської винищувальної авіаційної дивізії 14 авіаційного корпусу ВПС України як 207-а авіабаза. Наступного року авіабаза знову переформована в авіаполк і отримала назву 8-й винищувальний авіаційний полк.[3]

У 1998 р. один з МіГ-29 „9-12” (с/н 0390502556, в полку після капремонту з 3.1993) 2-ї ае 92-го полку отримав почесне ім’я „Леонід Биков” з відповідним написом і зображенням нотного стану. Пізніше право на почесне ім'я було передано іншому винищувачу «виріб 9-13» (бортовий номер «білий 70», с/н 2960728174). Ще один літак цього полку (б/н 22, с/н 2960512147) мав зображення акулячої пащі, зябер і очей в носовій частині, а на фальшкілях – силуети кажанів, за що й був прозваний „Бетменом”.

У 2000 р. два МіГ-29 передали Васильківському коледжу (у т.ч. „9-12” б/н 46 з 92-го полку).

З З0 жовтня 2002 року на підставі Директиви Міністра оборони України від 17.07. 2002 року № Д-115/1/07 40 винищувальне авіаційне крило перейменовано в 40 винищувальне авіаційне ордена Червоного Прапора крило.

Наказом Міністра оборони України № 144 від 29.04. 2002 року 16 червня поновлено як річне свято 40 вакр.

Літаки МіГ-29 (9-12) у Василькові востаннє піднімались в повітря у 2001 році, лише в 2003 році один з літаків крила (б/н «06 білий», с/н 2960505534) прибув до аеропорту Жуляни, де став експонатом Державного музею авіації України.

 
Експонат МіГ-29 зі складу 40-го крила. Гепард зображений на винищувачі був емблемою 92-го ВАП

Відповідно до Директиви Головнокомандувача Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України від 25.06.2004 року Д-07 40 винищувальне авіаційне ордена Червоного Прапора крило перейменоване в 40 авіаційну ордена Червоного Прапора бригаду винищувальну.

Відповідно до Директиви МО України від 18 квітня 2007 року №Д-322/1/03 40-ву авіаційну ордена Червоного Прапора бригаду винищувальну перейменовано у 40-у ордена Червоного Прапора бригаду тактичної авіації.

Льотний склад і фахівцям технічно-експлуатаційної частини беруть участь в антитерористичній операції, яка триває на Сході України.[4]

28 серпня 2014 року на авіабазі у Василькові Київської області волонтери групи «Повернися живим» вручили 40-ій та 831-ій винищувальним авіаційним бригадам Повітряних Сил ЗСУ високоточні GPS-навігатори. Активісти закупили 15 навігаторів загальною вартістю близько 450 тисяч гривень.[5]

Аеродроми базування[6]

Командир

  • Хотелев Йосип Сидорович травень 1940 року - серпень 1941 року
  • майор Ячменев Семен Степанович
  • підполковник Саломатін Борис Миколайович
  • Балабан Андрій Устинович 28 грудня 1944 року
  • полковник Валерій Ємець 1996-2004 роки
  • полковник Нагім Мусаєв[7]
  • полковник Іван Миколайович Петренко[8]

Посилання

Примітки

Література

Російською мовою

  • Владимир Анохин, Михаил Быков. Все истребительные авиаполки Сталина. Первая полная энциклопедия. — Яуза-пресс, 2014. — 944 с с. — ISBN 9785699671045.
  • А. В. Павлов, С. В. Войлоков. Истребитель МиГ-29 в строевых частях - история, символика, окраска. — М, 2009. — 224 с.

Шаблон:Російсько-українська війна 2014