A7V

Sturmpanzerwagen A7V
Sturmpanzerwagen A7V
	; Піздня репліка танку A7V «Вотан» під час бойових дій в Австралії
Тип	важкий танк; Схема: Симетрична, з центральним розташуванням МТЗ
Історія використання
На озброєнні	1918—1919
Оператори
Війни	Перша світова війна
Історія виробництва
Розробник	Джозеф Фолльмер
Виробник	Німеччина, Daimler-Motoren-Gesellschaft (DMG)
Виготовлення	1917–1918
Виготовлена; кількість	20
Характеристики
Вага	30 т.
Довжина	7305 мм
Ширина	3060 мм
Висота	3300 мм
Обслуга	18
	----
Калібр	нарізна, 57-мм гармата Максима-Норденфельда
Приціл	оптико-механічний
	----
Броня	сталева катана; Лоб: 30 мм/град, низ: 20 мм/град; Борт: 20 мм/град; Дах: 15 мм; Днище: 15 мм
Головне; озброєння	боєкомплект: 180
Другорядне; озброєння	5 × 7,92-мм MG-08, ~15000 куль
Двигун	«Daimler», рядний, карбюраторний, 4-циліндровий, рідинного охолодження.; 2 × 100 (при 800—900 об/хв)
Питома потужність	6,67
Підвіска	Блокована, на гвинтових пружинах; тиск на ґрунт: 0,6 кг/см²
Дорожній просвіт	200 мм
Швидкість	шосе: 10-12 км/год
Прохідність	підйом: 18°; стінка: 0,455 м; рів: 2,2 м; брід: 0,8 м
	----
	A7V у Вікісховищі

Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 19 листопада 2014, заснована на цій версії.

A7V (також Sturmpanzerwagen A7V, в буквальному перекладі з нім. — штурмова броньована машина A7V) - німецький важкий танк часів Першої світової війни. Перший серійний танк Німецької імперії. Випущений в 1917-1918 роках малої серією в 20 машин. Обмежено застосовувався у бойових діях заключного періоду Першої світової війни.

Історія створення

15 вересня 1916 р. на Соммі англійці вперше застосували таку зброю, як танк. Незважаючи на успіхи англійців, німецьке командування спочатку концентрувалося не на розгортанні проектування власних танків, а на організації протитанкової оборони. Однак вже до листопада німецьким генералам стало ясно, що Троїстому союзу необхідні власні танки. Для розробки цих машин рішенням Військового міністерства кайзерівської Німеччини 13 листопада була створена технічна комісія під керівництвом генерала Фрідріхса, в яку входили представники збройних сил та відомих німецьких фірм, зокрема, «Даймлер», «Бенц», NAG, «Опель», «Брас унд Херштейнт »і австрійського відділення« Холт-Катерпіллер ». За рішенням комісії головним конструктором танка був призначений 46-річний капітан Йозеф Фольмер, який мав великий досвід розробки автомобілів різних типів, а у військовому відомстві успішно вів роботи з підвищення прохідності вантажівок. В його групу увійшло близько сорока інженерів.

Panzerwagen A7V

Спочатку німці запозичували англійську назву "Tank", потім з'явилися "Paпzerwagen", "Panzerkraftwagen" та "Kampfwagen". А 22 вересня 1918 р., тобто незадовго до закінчення війни, офіційно був затверджений термін "Sturmpanzerwagen". Погляди Військового міністерства та вищого командування на призначення цієї машини значно розходилися. Скептицизм командування відносно танків і небажання витрачати кошти даремно породили рішення про розробку універсального шасі. 15 листопада сформулювали вимоги до гусеничного самохідного шасі, яке можна було б використовувати для танка і трактора або вантажівки. При цьому машина повинна була розвивати швидкість до 12 км/год, долати рови шириною 1,5 м і підйоми крутизною 30 °. Аналогічна ситуація спострігалася і в Італії на шляху створення важкого танка "Фіат-2000". Лише до кінця 20-х років остаточно стало ясно - створити повноцінний танк на шасі трактора або використовувати танк як трактор неможливо.

16 січня 1917 р. в Берлін-Марієнфельді був продемонстрований макет шасі та дерев'яний макет бронекорпуса. 20 січня Військове міністерство підготувало замовлення на будівлю 100 шасі. При цьому передбачалося, що заброньовано буде тільки 10 з них. Перший прототип танка - робоче шасі з макетом бронекорпуса продемонстрували в Берлін-Марієнфельді 30 квітня, а 14 травня він був показаний на ходу в Ставці Головного командування у Майнці, при цьому для більшої правдоподібності машину завантажили баластом масою 10 т. Прототип А7V випробовувався паралельно з напівгусеничним "Марієнвагеном II". Крім того, свою пропозицію "бойової артилерійської машини" K.D.1 представила й фірма "Крупа". Але Головним командуванням за результатами випробувань був обраний А7V.

Випробування A7V, що проводилися навесні та влітку 1917 року, виявили ряд технічних недоліків в системі охолодження двигунів, в трансмісії, в напрямних ryceничного ходу. Їхнє виправлення помітно затягнуло роботи. До того ж позначався зростаючий дефіцит матеріалів. Будівлю першого серійного А7V завершили лише до кінця жовтня 1917 року. Ще до закінчення виробництва , 19 червня танк продемонстрували в Марієнфельді кайзеру Вільгельму II.

Танк був названий на честь 7-го транспортного відділу Військового міністерства. До вересня 1918 р. Німеччині вдалося випустити всього 20 таких танків (хоча планувалося виробництво не менше 100 машин), так що серйозного бойового значення німецькі танки не мали. Для порівняння: Франція за роки війни випустила 3997 танків всіх типів, а Англія - 2905. Більшість танків серії отримувало власні імена - «Мефісто», «Вотан», «Ізольда» та ін., Танки надходили на озброєння 1-го, 2-го та 3-го танкових відділень.

Участь різних фірм у розробці та виробництві A7V

Фірма	Роль
"Крупп", Ессен	виробництво бронеплит
"Рьохлінг", Диллінген	виробництво бронеплит
"Адлер", Франкфурт	розробка та виробництво трансмісії
"Даймлер",Берлін-Марієнфельд	розробка та виробництво двигунів, збірка готових танків
"Леб". Шарлоттенбург	збірка танків
"Бюссінг", Брауншвейг	збірка вузлів та агрегатів
"Ланц"	збірка вузлів та агрегатів
"Стеффенс унд Нолле", Берлін	збірка механізмів управління, бронювання.
Зброярня у Шпандау	озброєння
"Нутцфарцейге АГ" (NAG)	участь в розробці
"Бенц"	участь в розробці
Відділення"Холт-Катерпіллер" в Будапешті	колеса
"Оберурсел"	радіатори
"Бош"	карбюратор, електрооборудування

Конструкція

Танк був спроектований по найбільш часто використовуваній в той період компонувальній схемі з поздовжньою симетрією. Він створювався на базі трактора Holt, Ходова частина A7V була виконана по типу трактора «Холт», масивний броньовий корпус встановлювався на прямокутної коробчатій рамі, в рух цього монстра приводили два 100-сильних карбюраторних двигуна «Даймлер». Через надмірну вагу машина була надто повільною та слабопрохідною, але при цьому добре броньованою. Броня захищала екіпаж не лише від бронебійних куль, а й від осколків осколково-фугасних снарядів артилерії. Екіпаж був досить великий - 18 осіб - і повинен був обслуговувати численне озброєння.

Серед головних недоліків A7V: дуже погане бачення (на відстані до 10 метрів вперед водій нічого не бачив), велика галасливість, висока температура (до 60 ° C) і загазованість всередині самого танка (під час маршу екіпаж сидів на даху), а також великі габарити, які робили його легкою мішенню для артилерії. Кут горизонтального обстрілу 57-мм гармати становив всього 50 градусів, що навіть менше, ніж у англійського Mk. 1.

Розташування командира та механіка-водія у піднятій рубці забезпечувало їм непоганий огляд місцевості, однак сильно ускладнювало спостереження за дорогою безпосередньо перед танком. Механік-водій бачив місцевість тільки довжиною 9 м поперед машини. Тому в управлінні йому допомагали механіки, що спостерігали за місцевістю через лючки в бортах. На відміну від англійських важких танків (до появи Мк V), всю фізичну роботу з управління машиною механік-водій виконував один, причому вона була легша та простіша, ніж у англійських колег. Два механіка брали участь в управлінні тільки "очима та голосом".

Великі розміри, і особливо висота танка, робили його добре видимою мішенню для артилерії. За величезні розміри, неповороткість, моторошну жару всередині та відчайдушно димівші двигуни німецькі солдати прозвали A7V «важкою похідною кухнею». Вентиляція танка, як і на перших англійських і французьких машинах, виявилася незадовільною. За відомостями одного механіка-водія А7V, температура всередині корпусу під час бою досягала + 86 ° С - мабуть, тут не обійшлося без перебільшення. На марші екіпажі воліли розміщатися на даху танка.

Екіпаж танка включав в себе командира танка, водія, двох механіків, розташованих спереду та ззаду від капота, дванадцяти кулеметників, навідника знаряддя та заряджаючого. Водій танка та командир розташовувалися на даху капота, для спостереження за полем бою над ними була влаштована нерухома рубка, на всю ширину даху. Для зручності транспортування рубка виконана розбірною з п'яти плит броні. У стінках рубки обладнані оглядові щілини, регульовані по висоті заслінками. У стінках корпусу виконані двостулкові лючки для спостереження та ведення вогню з особистої зброї. Посадка екіпажа в танк здійснюється через великі одностулкові двері в передній частині бортів корпусу.

Тумбова установка гармати Максима-Норденфельдта

Стандартні 7,92-мм кулемети MG.08 (системи Максима) кріпилися на вертлюжних установках з напівциліндричними масками й гвинтовими механізмами вертикального наведення. Кут горизонтального наведення кулемета становив ± 45 °. Розрахунок кожного кулемета складався з двох чоловік - помилка, якої уникли французи при розробці легкого танка "Рено". Кулеметники поміщалися на приклепаних до підлоги сидіннях з низькою спинкою. Коробка зі стрічкою на 250 патронів кріпилася на сидіння стрільця. Танк міг возити з собою 40 - 60 стрічок, тобто 10 - 15 тисяч патронів. У бортах корпусу та дверях були лючки з бронезаслонками для стрільби з особистої зброї екіпажу, яка включала ручний кулемет, карабіни, пістолети, ручні гранати і навіть один вогнемет. Таким чином, екіпаж танка озброювався подібно гарнізону форту, але на практиці це не цілком дотримувалося (принаймні, жоден танк вогнемета не отримав).

Як показав бойовий досвід, велика кількість озброєння та слабка підготовка екіпажів приводили до того, що кулеметники заважали артилеристам і навпаки. Взагалі ж невдачі, які спіткали німецькі танки згодом, слід віднести не тільки на рахунок недоліків конструкції, але і на рахунок нечисленності машин та ступеня навченості їхніх екіпажів - у німців просто не було часу та можливості провести належне навчання.

Модернізації та модифікації

A7V (корпуси фірми «Крупп») - борти броньового корпусу зібрані з п'яти броньових плит.
A7V (корпуси фірми «Рьохлін») - борти броньового корпусу утворені суцільнолитими броньовими деталями.
Funkwagen - пересувна радіостанція.
Panzerflak - зенітна установка.
Artilleriezugmaschine - артилерійський тягач.
Schützengrabenbagger - траншейний екскаватор.
Überlandwagen - бронетранспортер.
Проект A7V з 77-мм гарматою.

Служба та бойове застосування

Своє бойове хрещення танки A7V пройшли 21 березня 1918 р. в ході контратаки на берегах каналу Сен-Кантен. Перший зустрічний танковий бій в історії стався за участю цих танків 24 квітня цього ж року поблизу Віллер-Бретонне.

Перевернутий танк

Ще до атаки вийшла з ладу машина № 540, а перед боєм виявилося пошкодження головки циліндрів у № 503. Тому у бій вступило лише 13 A7V, розбитих на три групи. Перша група включала танки № 526, 527 і 560 й діяла з 228-ою піхотною дивізією; друга (танки № 501, 505, 506, 507, 541 і 562) - з 4-ою гвардійською дивізією; третя (танки № 525, 542, 561 і 504) - з 77-ою резервною дивізією. Відповідно до обраної тактики танки були спрямовані на важливий тактичний пункт: перша група рухалася безпосередньо на село, друга - уздовж її південної околиці, третя - на розташоване поблизу село Каші. Танк № 506 («Мефісто») застряг на місцевості, але решту 12, очистивши населений пункт від англійських підрозділів, просунулися до Каші та лісу Аббе.

Тут три A7V зустрілися з несподівно з'явившимися трьома англійськими Мк IV. Перший в історії танковий бій носив характер зустрічного і для обох сторін був раптовим. Англійці виявилися у невигідному становищі: з трьох машин дві були кулеметними, а екіпажі були виснажені тривалим перебуванням в протигазах - їх позиції напередодні обстріляли хімічними снарядами. Таким чином, британці поступалися німцям у вогневій потужності, бронюванні та працездатності екіпажів. Проте вже в цьому зіткненні позначилися такі фактори, як маневреність танків, досвід та злагодженість екіпажів. Бій проходив біля позицій англійської піхоти й на очах у німецької артилерії, але вони не прийняли в ньому участі. Німецькі артилеристи побоювалися вразити своїх, а англійські піхотинці просто не мали будь-яких протитанкових засобів. Хоча кулеметні Мк IV, отримавши великі пробоїни, змушені були незабаром відійти в тил, гарматний танк продовжував вести вогонь. Німецькі машини зупинилися невдало - бій фактично вів тільки один з них (№ 561, «Нікс»), стріляючи з місця з гармат і кулеметів, в тому числі - бронебійними кулями. На відміну від німецьких, англійський танк постійно маневрував і, зробивши декілька пострілів з ходу, перейшов до ведення вогню з коротких зупинок. Після трьох влучень у A7V був пошкоджений масляний радіатор. Користуючись тим, що «англійцю» розірвало гусеницю, він зміг відійти на невелику відстань, після чого екіпаж покинув його. Два інших відійшли. Це дало підставу англійцям справедливо вважати себе переможцями у першій танковій сутичці.

Перевернутий танк A7V"Ельфріді" у бою при Віллер-Бретонне

Частина танків другої групи зупинилася біля першої лінії англійських окопів за селом та відійшла назад. Слідом за цим англійські танки з австралійською піхотою відбили село. У той ж день східніше Каші один A7V № 525 («Зігфрід») зустрівся з сімома середніми англійськими Мк А «Уїппет» - ці бойові машини вперше вступили тоді в бій. Ведучи вогонь з місця, разом з артилерією 4-ої гвардійської дивізії, «Зігфрід» підбив один Мк А (ще три підбили артилеристи) і пошкодив три. Німці втратили в той день три машини - № 506 (був витягнутий австрійської піхотою 14 червня), 542 та підбитий 561. Досить успішно діяли № 505 і 507. Цей бій одразу виявив ще одну можливість танка - використання його в якості ефективного протитанкового засобу. Однак більше протягом Першої світової війни танки такої функції не виконували.

Танк A7V у м. Ройє 21 березня 1918 р.

Підбитий A7V № 561 німці вночі евакуювали. Танк № 542 перекинувся, переходячи через воронку, й був покинутий екіпажем. 15 травня англійці відтягнули його двома Мк IV тієї ж роти «А» першого батальйону за допомогою солдат французької 37-ої марокканської дивізії.

Захоплений танк ніс ім'я «Ельфріді», через що в союзницькій літературі танки A7V йменувалися також «танками типу Ельфріді». Машину уважно вивчали в тилу, її випробовували французькі та англійські екіпажі. На думку союзників, «німці в своїй моделі повторили велику кількість конструктивних помилок та механічних недоліків, запозичених ними у перших англійських та французьких танків», точніше треба було б сказати, що німці врахували багато з недоліків перших танків союзників, але водночас зробили чимало власних помилок. Англійці відзначали гарне бронювання A7V спереду, ззаду і з бортів при слабкому захисті даху (послабленому вентиляційними гратами). Крім того, «заслінки отворів у вежі, гарматний щит, кулеметні маски та щілини між плитами ... були дуже вразливими для осколків, рушничних та кулеметних куль». І, звичайно, відзначалася низька прохідність машини - про це свідчив уже сам факт перекидання танка.

Список танків A7V по номерах і назвах

«Мефісто»

# 563 «Вотан»

501 «Гретхен»: зданий на злам в 1919 р.
502: зданий на злам в жовтні 1918 р.
503: зданий на злам в жовтні 1918 р.
504 «Шнук»: загинув у бою 31 серпня 1918 р.
505 «Баден I»: зданий на злам в 1919 р.
506 «Мефісто»: захоплений супротивником 24 квітня 1918 р.(застряг на місцевості)
507 «Циклоп»: зданий на злам в 1919 р.
525 «Зігфрід»: зданий на злам в 1919 р.
526: зданий на злам в 1918 р.
527 «Лотта»: загинув у бою 1 червня 1918 р.
528 "Ханук": звгинув у бою 31 серпня 1918 р.
529 «Нікс II»: захоплений супротивником 31 травня 1918 р.
540 «Хайланд»: зданий на злам в 1919 р.
541: зданий на злам в 1919 р.
542 «Ельфріді»: покинутий екіпажем в бою 24 квітня 1918 р.
543 «Хаген», «Альберт», «Кеніг Вільгельм»: зданий на злам в 1919 р.
560 «Старий Фріц»: загинув у бою 11 жовтня 1918 р.
561 «Нікс»: зданий на злам в 1918 р.

Вцілівші екземпляри

A7V Mephisto (506) знаходиться в Музеї Квінсленда в Брісбені, Австралія. Це єдиний збережений A7V. Так само збереглася гармата одного з A7V, можливо Schnuck (504), і наразі зберігається у Імперському військовому музеї в Манчестері, Великобританія. У 1980 році на основі танка Mephisto був заново створений танк Wotan (563), який був розібраний на металолом в 1919 році. Його копія знаходиться в Німецькому танковому музеї в місті Мунстер, Німеччина.

Галерея

Література

Peter Chamberlain, Chris Ellis: Tanks of World War I. British and German. Arms & Armour Press, London 1967, ISBN 0-85368-012-4.
P.C. Ettighoffer: Deutsche Tanks fahren in die Hölle. Bertelsmann Verlag, Gütersloh 1936 (Spannende Geschichten. Heft 19).
David Fletcher (Hrsg.): Tanks and Trenches, First Hand Accounts of Tank Warfare. Alan Sutton, Stroud 1994, ISBN 0-7524-4936-2.
Kenneth Macksey: Tank versus Tank. Bantam Press, London 1988, ISBN 0-593-01224-0.
Heinrich Kaufhold-Roll: Der deutsche Panzerbau im Ersten Weltkrieg. Biblio-Verlag, Osnabrück 1995, ISBN 3-7648-2448-4 (Wehrtechnik und wissenschaftliche Waffenkunde. Band 10).
Klaus Paprotka: Einsatz der Sturmpanzerwagen A7V. im I. Weltkrieg; Kriegsgeschichtliche Exkursion. In: Das Schwarze Barett, Nachrichtenblatt für Soldaten und Reservisten der Panzer-, Panzerjäger- und Panzeraufklärungstruppe. Nr. 14, 1995.
Wolfgang Schneider, Rainer Strasheim: Deutsche Kampfwagen im 1. Weltkrieg. Podzun-Pallas Verlag GmbH, Friedberg 1988, ISBN 3-7909-0337-X (Das Waffen-Arsenal. Band 112).
Ernst Volckheim: Die deutschen Kampfwagen im Weltkriege. Mittler, Berlin 1923 (Beiheft zum Militär-Wochenblatt, Ausgabe 2/1923).
Wolfgang Funk (Hrsg.), Edelfried Baginski: Sturmpanzerwagen A7V – Vom Urpanzer zum Leopard 2. Bernard & Graefe Verlag, Bonn 2003, ISBN 3-7637-6243-4.
Karsten Richter: Das Zusammenwirken von Panzern und Infanterie im Ersten Weltkrieg. In: Pallasch. Zeitschrift für Militärgeschichte. Heft 18, 2004.
Steven J. Zaloga: German Panzers 1914–18. Osprey, Oxford 2006, ISBN 1-84176-945-2.
Mark Whitmore u. a.: Mephisto, A7V Sturmpanzerwagen 506. A history of the sole surviving First World War German tank. Brisbane, Queensland Museum 1989. ISBN 0-7242-3388-1.
Rainer Strasheim, Max Hundleby: Sturmpanzer A7V – First of the Panzers. Tankograd Publishing, Erlangen 2010, ISBN 978-3-936519-11-2.
Ralf Raths: German Tank Production and Armoured Warfare, 1916-18. In: War & Society, Volume 30, Number 1, March 2011 , S. 24–47(24).

A7V

Зміст