Миколаївський обласний художній музей імені В. В. Верещагіна

Версія від 21:33, 16 березня 2013, створена DixonDBot (обговорення | внесок) (Додавання/виправлення дати для: Шаблон:Приєднати з; косметичні зміни)

Миколаївський художній музей
імені В. В. Верещагіна
46°58′23″ пн. ш. 31°59′09″ сх. д. / 46.97320000002777363° пн. ш. 31.986000000027779322° сх. д. / 46.97320000002777363; 31.986000000027779322Координати: 46°58′23″ пн. ш. 31°59′09″ сх. д. / 46.97320000002777363° пн. ш. 31.986000000027779322° сх. д. / 46.97320000002777363; 31.986000000027779322
Тип музей
Країна  Україна
Розташування Україна
Адреса Україна,
Миколаїв,
вулиця Велика Морська, 47[1][2]
Засновано 1914
Відкрито 1914[1][2]
Режим роботи з 9:00 до 17:00[2]
Директор Сергій Миколайович Росляков[2]
Сайт vereschagin.com.ua
Миколаївський обласний художній музей імені В. В. Верещагіна. Карта розташування: Україна
Миколаївський обласний художній музей імені В. В. Верещагіна
Миколаївський обласний художній музей імені В. В. Верещагіна (Україна)
Мапа

CMNS: Миколаївський обласний художній музей імені В. В. Верещагіна у Вікісховищі

Миколаївський художній музей імені В. В. Верещагіна — художній музей, розташований у Миколаєві. Знаходиться у будівлі № 47 на вулиці Великій Морській, яке є пам'яткою архітектури другої половини XIX століття.[2]

Історія

Музей засновано 1914 року[1] членами місцевого товариства любителів образотворчих мистецтв у якості пам'ятника художнику Василю Верещагіну. Перша колекція музею була розміщена у колишньому будинку гауптвахти військового відомства та включала твори, які були передані Академією мистецтв, Російським музеєм Олександра III, а також особисті речі, що були надіслані вдовою В. В. Верещагіна — Лідією Василівною.[2]

Після Жовтневої революції зібрання поповнилося творами з націоналізованих приватних колекцій, картинами Р. Г. Судковського (переданими 1924 року з Очакова братом художника), творами радянських майстрів, які надійшли із Всеукраїнського комітету у справах мистецтв.[2]

Напередодні Радянсько-німецької війни колекція музею налічувала майже тисячу творів. У роки німецької окупації музей було розграбовано.[2]

Відновлення почалося одразу після звільнення міста. 1945 року музей відновив свою роботу у невеликій старовинній садибі. Було знайдено деякі твори В. В. Верещагіна, його особисті речі, роботи І. К. Айвазовського, Р. Г. Судковського, М. М. Антокольського та інших художників. Велику допомогу у формуванні післявоєнної колекції надали Київський музей російського мистецтва, Київський музей західного та східного мистецтва, Одеський художній музей.[2]

Протягом 1970 — 1980 років колекція музею регулярно поповнювалася за рахунок надходжень з дирекції художніх виставок Міністерства культури СРСР, УРСР, Спілки художників СРСР, УРСР та інших організацій, а також з приватних колекцій.[2]

У 1980 — 1990 роках особливу увагу при поповненні музею була приділена художнім традиціям краю. Отримувалися роботи найстаріших миколаївських художників Д. К. Крайнєва, Р. С. Соколовського, С. М. Старчеус, В. І. Фірсова та інших. Останнім часом художній музей імені В. В. Верещагіна володіє найбільшою та найповнішою колекцією робіт сучасних миколаївських художників М. А. Ряснянського, В. І. Золотухіна, Д. А. Антонюка, О. П. Завгороднього, М. Ф. Бережного, І. Я. Булавицький, С. Ф. Сенкевич, Н. А. Мандріковой-Дончик, В. С. Покосенко.[2]

1986 року музей переїхав у новий будинок. У його залах на другому та третьому поверхах розгорнулася експозиція вітчизняного мистецтва, яка включає твори живопису, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, графіки. В окремому залі музею експонуються твори західноєвропейського мистецтва.[2]

2002 року музей було відзначено золотою медаллю Російської академії мистецтв та Благодійного фонду збереження спадщини В. В. Верещагіна за реставрацію творів художника, збереження та популяризацію творчості майстра.[2]

28 липня 2009 року рішенням президії Академії мистецтв України музей було нагороджено срібною медаллю за пропаганду мистецтва, заслуги в естетичному вихованні молодого покоління і у зв'язку з 95-річчям з дня заснування.[3]

Примітки

Посилання