Спендіаров Олександр Опанасович

Олекса́ндр Опана́сович Спендіа́ров (Спендіарян; вірм. Ալեքսանդր Սպենդիարյան; *20 жовтня (1 листопада) 1871(18711101), Каховка, Херсонська губернія, Російська імперія — †7 травня 1928, Єреван, Вірменська РСР, СРСР) — вірменський композитор та диригент, народний артист Вірменії (1926). Молодший брат геолога Леоніда Спендіарова (1869—1897).

Олександр Опанасович Спендіаров
вірм. Ալեքսանդր Սպենդիարյան
A. Spendiaryan 1954t esqiz.jpg
Основна інформація
Дата народження 20 жовтня (1 листопада) 1871(1871-11-01)
Місце народження Каховка, Херсонська губернія, Російська імперія
Дата смерті 7 травня 1928(1928-05-07) (56 років)
Місце смерті Єреван, Вірменська РСР, СРСР
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Національність вірменин
Професія музикант, композитор
Освіта Юридичний факультет Московського державного університетуd, Єреванська державна консерваторія імені Комітаса і Гімназія № 1 ім. К.Д.Ушинського у Сімферополі
Жанри опера
Нагороди
Народний артист Вірменської РСР
CMNS: Файли у Вікісховищі

Учень Кленовського і Римського-Корсакова. Є одним з основоположників вірменської класичної музики (поряд з Комітасом, Тіграном Чухаджяном тощо), талановитий композитор, видатний музично-громадський діяч, вихователь молоді, диригент. За власними словами, матеріал для творчості він черпав з народних наспівів, вірменської поезії, літератури, історії і т. д. Вірність традиціям вірменської народної музики він поєднував з досвідом російської музичної класики.

БіографіяРедагувати

Народився 20 жовтня (1 листопада за новим стилем) 1871 року в містечку Каховка (нині місто Херсонської області України).

Музичні здібності він успадкував від матері, яка добре володіла фортепіано. Багатостороння обдарованість Спендіарова виявилася в ранньому дитинстві, але переважний інтерес до музики виник пізніше. З семи років він починає складати, з дев'яти — навчатися гри на фортепіано і на скрипці. У 1890 році переїхав до Москви, де через п'ять років закінчив юридичний факультет університету.

У 1896 році відбулася вирішальна для Спендіарова зустріч з Н. А. Римським-Корсаковим, який високо оцінив його композиторський талант і ввів його в коло петербурзьких музикантів. У наступні роки Спендіаров створив багато романсів, хорових творів, вокальних творів з оркестром, інструментальних та оркестрових п'єс.

Серед останніх виділяються два зошити «Кримських ескізів» (1903 і 1912) і симфонічна картина «Три пальми» (1905). Спендіаров влаштувався в Криму, зрідка виїжджаючи в Москву, Петербург, Тбілісі, де виступав як диригент. Він зустрічався з найбільшими діячами російської культури — А. П. Чеховим, Л. М. Толстим, Ф. І. Шаляпіним, А. М. Горьким (на текст поеми Горького він написав баладу для баса з оркестром «Рибак і фея», 1902); тісні дружні стосунки зав'язалися у Спендіарова з його вчителем Н. А. Римським-Корсаковим, а також А. К. Глазуновим.

У дитячі роки Спендіаров познайомився з народною музикою Україні і Криму. Записав і обробив безліч українських та кримськотатарських народних пісень. У 1921 році написав «Українську сюїту» і музику до вірша «Заповіт» Т. Г. Шевченко.

Починаючи з другого десятиріччя XX століття посилився його інтерес до вірменського мистецтва. У 1922 році уряд Радянської Вірменії запросив Спендіарова переїхати в Єреван і очолити музичне життя республіки. Цей період ознаменований розквітом композиторської, педагогічної і суспільно-музичної діяльності Спендіарова. Глибоко проникнувши в сутність народної вірменської музики, Спендіаров створив такі видатні твори, як «Єреванські етюди» для оркестру (1925) і оперу «Алмаст» — одне з найкращих творінь вірменського музичного театру. Серед інших творів композитора Концертний вальс (1906) для симфонічного оркестру, «Беда-проповідник» (1907) для голосу з оркестром (удостоєно премії імені М. І. Глінки).

Помер в Єревані 7 травня 1928.

Пам'ятьРедагувати

  • У 1938 році Вірменський театр опери і балету було названо ім'ям Олександра Спендіаряна
  • У 1971 році була випущена поштова марка СРСР, присвячена Спендіарову.
  • У 2000 році була випущена поштова марка Вірменії, присвячена Спендіарову.

Сім'яРедагувати

Дочка Спендіарова Марія Олександрівна була репресована, на початку 1950-х років була художнім керівником самодіяльності ув'язнених в Слюдянці. Згодом написала про свого батька книгу, що вийшла в серії «Життя чудових людей».

Нагороди та званняРедагувати

Головні твориРедагувати

Сценічні твориРедагувати

  • Опера «Алмаст» (лібрето С. Парнок)
  • Балет «Сім дочок короля джинів»

Оркестрова музикаРедагувати

  • Концертний вальс (1906)
  • Концертна увертюра для оркестру
  • Сюїта «Кримські ескізи» для оркестру — перший і другий зошити (1903 і 1905)
  • Симфонічна картина «Три пальми» за Лермонтовим
  • «Єреванські етюди» (1925)

Вокально-симфонічна музикаРедагувати

ІншеРедагувати

  • менует «Berceuse»;
  • романси.

ЛітератураРедагувати

Спендіарова М. А. Спендіаров. — М. «Молода гвардія», 1964. — 208 с. — (ЖЗЛ; Вип. 380). — 65000 екз.

ПосиланняРедагувати