Відкрити головне меню

Аве́т (Альфред) Тертеря́н (вірм. Ավետ Տերտերյան; *29 липня, 1929, Баку — †11 грудня, 1994, Єкатеринбург) — вірменський композитор,педагог, народний артист СРСР і Вірменії.

Тертерян Авет Рубенович
вірм. Ավետ Տերտերյան
Народився 29 липня 1929(1929-07-29)[1]
Баку, Азербайджанська РСР, Закавказька РФСР, СРСР[1]
Помер 11 грудня 1994(1994-12-11)[1] (65 років)
Єкатеринбург, Росія[1]
Поховання Єреван
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Національність вірмени
Діяльність композитор, кінокомпозитор, музичний педагог
Alma mater Єреванська державна консерваторія імені Комітаса (1957)
Відомі учні Stepan Rostomyan[d]
Знання мов Вірменська і російська
Заклад Єреванська державна консерваторія імені Комітаса, Спілка композиторів СРСР і Уральська консерваторія
Членство Спілка композиторів СРСР
Жанр опера, симфонія і класична музика
У шлюбі з Q4457121?
Діти Q21213083?
Нагороди
IMDb nm0856127

БіографіяРедагувати

Народився в Баку в сім’ї, де високо цінували музичне мистецтво. Мати Авета мала прекрасний голос, а батько, будучи медиком за спеціальністю, вільно володів грою на фортепіано і також чудово співав. В домі Тертерянів часто проходили різноманітні культурно-освітні вечори. Один із таких вечорів відвідав С. Прокоф’єв, який ненадовго зупинився в Баку по дорозі з Тбілісі в Алма-Ату. Таким чином батьки з ранніх років прищіплювали Авету любов до музики, літератури, сценічних жанрів. Перші заняття музикою проходили вдома. В 1948 році Тертерян поступив в Бакинське музичне училище. Згодом, після зустрічі з відомим вірменським композитором Ашотом Сатяном, Тертерян вирішує переїхати в Вірменію, де в 1951 році поступає на четвертий курс Єреванського музичного училища імені Р. О. Мелікяна, а після закінчення - поступає в Єреванську державну консерваторію імені Комітаса, де навчався в класі композиції в Е. Мірзояна. За Сонату для віолончелі і фортепіано він отримав премію на республіканському конкурсі і на Всесоюзному огляді творчості молодих композиторі в Москві (1956). Дипломна робота – вокально-симфонічний цикл «Батьківщина», також була нагороджена премією на Всесоюзному конкурсі молодих композиторів в Москві (1962). В роки навчання у консерваторії Тертерян був керівником наукового студентського гуртка, головним редактором консерваторської стінгазети, а після закінчення навчання - обіймав посаду відповідального секретаря (1960-1963), а згодом замісника голови Союзу композиторів Вірменії (1963-1965). 1970-1974 - начальник відділу музичних установ Міністерства культури Вірменської РСР. 1979 - член правління Спілки композиторів Вірменської РСР. 1986 - секретар правління Спілки композиторів СРСР. 1970-1994 – викладач Єреванської консерваторії. У 1990-ті роки тісні творчі зв'язки пов'язували Тетреряна з німецькою музичною культурою.

В останній рік життя жив у Берліні (Німеччина).

Помер 11 грудня 1994 році в Єкатеринбу́рзі. Похований в Єревані на Тохмахському кладовищі.

ТворчістьРедагувати

Творчість Тетеряна, за своїми жанровими і стилістичними особливостями, ділиться на два періоди: до 1969 і після 1969 року.

До 1969 року композитор писав твори у різних жанрах, зокрема соната, квартет, вокальні цикли, опера. В творах цього періоду можна побачити яскраво виражений інструментальний тематизм (за виключенням декількох тем наспівного характеру у вокальних циклах і опері),тональність мислиться в традиційному прояві, ще відчуваються прямі зв’язки з традиційними формами. Кульмінацією творчості цього періоду стала опера «Вогняне кільце».

Після 1969 року з під його пера виходили лише симфонії. В творах цього періоду Тертерян більш сміливо втілює свої творчі задуми: вільно трактує традиційні форми, схеми, засоби виразності; фольклорне і національне начало презентує в якісно іншому плані.

Широке визнання як композитор отримав у 1980-х роках, коли його симфонії виконували такі диригенти як Давид Ханджян, Геннадій Рождественський та Олександр Лазарєв.

Основні твориРедагувати

  • 1948 - «Соловей і троянда». Для голосу в супроводі фортепіано. Вірші А. Лушкина. Присвячено Анжелі Арутюнян.
  • 1950 - Прелюдія для фортепіано.
  • 1951 - П'єса для скрипки і фортепіано. Присвячено Георгію Аджемяну.
  • 1953 - «Дніпро». Для бас-баритона в супроводі фортепіано. Слова Т. Шевченка. Російський переклад М. Ісаковського, вірменський переклад А. Погосяна.
  • 1953 - «Самотнє дерево». Для чотириголосного хору a cappella. Слова О. Шираза.
  • 1954 - П'єса для віолончелі та фортепіано. Присвячено Медеї Абрамян.
  • 1954 - «Щоночі в моєму саду». Для голосу в супроводі фортепіано. Слова А. Ісаакяна
  • 1954 - «Івушка». Для сопрано у супроводі фортепіано. Слова А. Ісаакяна.
  • 1955 - Соната для віолончелі та фортепіано. У трьох частинах.
  • 1956 - «Як тут добре». Експромт для голосу в супроводі фортепіано. Слова О. Толстого.
  • 1957 - «Перебираючи дати». Для сопрано у супроводі фортепіано. Слова С. Щипачева.
  • 1957 - «Поклич, я прийду». Для тенора або сопрано у супроводі фортепіано. Слова О. Шираза.
  • 1957 - «Батьківщина». Вокально-симфонічний цикл для сопрано, баритона і симфонічного оркестру.
  • 1964 - «Іди, потанцюємо». Слова О. Шираза (частини 1, 2, 3, 5) і О. Туманяна (частина 4). У п'яти частинах. Присвячено Едварду Мірзояну.
  • 1958 - «Пісні». Для хору в супроводі духового оркестру. Слова Е. Манучарян. Присвячено Вихованцям музичної школи-інтернату.
  • 1959 - «Естрадна пісня». Для голосу в супроводі естрадного оркестру.
  • 1960 - «Революція». Вокально-симфонічний цикл для сопрано, баритона і великого симфонічного оркестру. Слова Е.Чаренца. У п'яти частинах.
  • 1962 - «Прийди». Для голосу в супроводі естрадного оркестру. Слова В. Арутюняна.
  • 1962 - «Блакитні очі». Для голосу в супроводі естрадного оркестру. Слова О. Гукасяна.
  • 1963 - Квартет. Для двох скрипок, альта і віолончелі (До мажор). У двох частинах. Присвячений «Ірині Тіграновой».
  • 1963 - «Ти знаєш одна». Для голосу в супроводі естрадного оркестру. Слова О. Гукасяна.
  • 1964 - «В полі золотому». Для баритона в супроводі фортепіано. Слова О. Шираза.
  • 1964 - «Бути може, завтра». Для голосу в супроводі естрадного оркестру. Слова А. Вердян.
  • 1964 - «Я чекаю знову тебе». Для голосу в супроводі естрадного оркестру. Слова А. Вердян.
  • 1964 - «Осінній блюз». Для голосу в супроводі естрадного оркестру. Слова А. Вердян. Присвячено Яр-Кравченко Анатолію Никифоровичу.
  • 1965 - «Колискова моєму місту». Для голосу в супроводі естрадного оркестру. Слова А. Вердян.
  • 1965 - «Не вірю я!». Для голосу в супроводі естрадного оркестру. Слова А. Вердян.
  • 1967 - «Вогняне кільце». Опера в двох діях, восьми картинах. Лібрето В. Шахназарян за мотивами повісті Б. Лавреньова «Сорок перший» і віршів Е. Чаренца.
  • 1967 - «Шаракан». Для мішаного хору та симфонічного оркестру (фрагмент з опери «Вогняне кільце»).
  • 1967 - «Звідки знати тобі». Для голосу в супроводі естрадного оркестру. Слова А. Вердян.
  • 1968 - «Жінці з зеленими очима». Для меццо-сопрано у супроводі фортепіано. Слова Г. Еміна (переклад Є. Євтушенко).
  • 1968 - «Естрадна пісня». Для голосу в супроводі естрадного оркестру.
  • 1969 - Перша симфонія. Для мідних, ударних, фортепіано, органу та бас-гітари. У чотирьох частинах. Присвячена Тертеряну Рубену Борисовичу.
  • 1972 - Друга симфонія. Для великого симфонічного оркестру, чоловічого голосу і змішаного хору. У трьох частинах. Присвячена Тертерян Кармен Йосипівні.
  • 1972 - Симфонічна картина № 1. Для великого симфонічного оркестру.
  • 1974 - «Фанфари». Для духових та ударних інструментів.
  • 1974 - Музика для двох фортепіано, труби, ударних і скрипок. У чотирьох частинах.
  • 1975 - Третя симфонія. Для великого симфонічного оркестру, дудуків і зурн. У трьох частинах. Присвячена Тертеряну Герману Рубеновичу.
  • 1975 - Симфонічна картина № 2. Для великого симфонічного оркестру.
  • 1975 - Музика для духових і ударних інструментів, органели і двох фортепіано.
  • 1976 - Четверта симфонія. Для великого симфонічного оркестру. Присвячена Давиду Ханджяну.
  • 1977 - «Гімн». Кантата для мішаного хору та симфонічного оркестру. Слова Г. Еміна.
  • 1978 - П'ята симфонія. Для великого симфонічного оркестру, кеманча і великих дзвонів (дзвіниці). Присвячена Геннадію Рождественському.
  • 1979 - «Монологи Річарда III». Балет у двох частинах. Лібрето Р. Капланяна і В. Галстян за трагедією В. Шекспіра «Річард III».
  • 1981 - Шоста симфонія. Для камерного оркестру, камерного хору і дев'яти фонограм із записом груп великого симфонічного оркестру, хорів, клавесинів, церковного дзвону. Присвячена Тиграновій Ірині Георгіївні.
  • 1984 - «Землетрус». Опера в двох частинах. Лібрето Герти Штехер і Авета Тертеряна за мотивами новели Генріха фон Клейста «Землетрус в Чилі» (німецькою мовою).
  • 1984 - Четверта симфонія, нова редакція.
  • 1985 - Хор a cappella. Для чотириголосного хору.
  • 1987 - Сьома симфонія. Для великого симфонічного opкестру, дапа і магнітофонного запису. Присвячена Олександру Лазареву.
  • 1989 - Восьма симфонія. Для великого симфонічного оркестру, двох голосів (сопрано) і фонограм. Присвячена Мураду Аннамамедову.
  • 1991 - Квартет № 2. Для двох скрипок, альта і віолончелі.
  • 1994 - Дев'ята симфонія (незакінчена). Для великого симфонічного оркестру, хору і магнітофонних записів.

Музика до фільмів Редагувати

  • 1973 - «Хроніка єреванських днів». Художній фільм. Режисер Ф. Довлатян. Виробництво кіностудії «Арменфільм» ім. Амо Бекназаряна.
  • 1985 - «Вершник, якого чекають» ( «Пан розбійник»). У співавторстві з В. Рубашевська. Художній телефільм в двох серіях. Режисер Д. Кесаянц.

Музика А. Тертерян використовується в багатьох фільмах:

  • 1988 - «Наш бронепоїзд» (реж. М. Пташук, Мінськ, Білорусь); «Тлумачення снів» (реж. Л. Саакянц, Єреван, Вірменія);
  • 1989 - «По творчій біографії Е. Невідомого і музиці А. Тертеряна» (реж. В. Бондарєв, Москва, СРСР);
  • 1990 - «Ворог народу - Бухарін» (реж. Л. Марягін, Москва, СРСР);
  • 1991 - «Шлях царів» (реж. Є. Шифферс, Ленінград, СРСР); «Повернення на обітовану землю» (реж. А. Хачатрян, Єреван, Вірменія);
  • 1993 - «Старі боги» (реж. А. Каджворян, Єреван, Вірменія);
  • 1993-1995 - фільми режисера і журналіста Ц. Паскалева про події в Нагірному Карабасі (НКР);
  • 1994 - «Остання станція» (реж. А. Хачатрян, Єреван, Вірменія);
  • Рік випуску 1996 - «Отче наш», (реж. А. Каджворян, Єреван, Вірменія);
  • Рік випуску 1996 - «Хліб люті» (реж. А. Каджворян, Єреван, Вірменія);
  • 2009 - «Становлення» (реж. Г. Арутюнян, Єреван, Вірменія); «На кордоні» (реж. А.Хачатрян, Єреван, Вірменія);
  • 2010 - «Арарат» (реж. Т. Хзмалян, Єреван, Вірменія).

Нагороди та звання Редагувати

  • Заслужений діяч мистецтв Вірменської РСР (1972)
  • Народний артист Вірменської РСР (1984)
  • Народний артист СРСР (1991)
  • Державна премія Вірменської РСР (1977)
  • Премія на Всесоюзному конкурсі молодих композиторів (1962)
  • Премія К. Аденауера (Німеччина).

ДжерелаРедагувати

  • Савенко С. Авет Тертерян: путь к глубинам звука. // Сб. «Музыка из бывшего СССР», вып.2. — М., 1996.
  • Тертерян Р. Авет Тертерян. — Ереван, 1989.
  • Птушко Л. А. Стиль симфоний Авета Тертеряна. — Н. Новгород: Нижегородская государственная консерватория, 2008. — 216 с.
  • Степанян Р. Авет Тертерян // Композиторы союзных республик – Москва: Всесоюзное издательство "Советский композитор", 1980. – С. 170–200.
  • Тертерян Р. Беседы с Аветом Тертеряном – Москва – Екатеринбург : Кабинетный ученый, 2014 – 184 с.
  • Terteryan R. Conversations with Avet Terteryan – Moscow – Ekaterinburg : Armchair Scientist, 2015 – 172 p.


ПосиланняРедагувати