Спасіння (християнство)

(Перенаправлено з Спасіння)

Спасіння — в християнстві, порятунок людини і людства в цілому від гріха і його наслідку — вічної смерті, що супроводжується осягнення спасенною людиною Царства Божого. В християнстві спасіння розглядається як акт незаслуженої любові Бога до людей, яку Він виявляє зі Своєї милості.

Ісус Христос простягає спасительну руку воскреслому, картина Миколи Кошелеєва, 1900 р.

Походження поняттяРедагувати

Поняття утворене від старослов'янського поняття «пасти» і засноване на баченні Бога як пастиря людських душ, що пасе (опікає) людей так само як добрий пастир опікає своїх овець. В цьому сенсі пояснюється і слово «спасати»: пастух «спасає» стадо, коли від виводить його з-під небезпеки і показує правильний шлях чи пасовище. «Пасти» в свою чергу сходить до індоєвропейського кореня *pās — «захищати», «рятувати»[1].

Історія гріха і спасінняРедагувати

Історія гріхопадіння перших людей, Адама і Єви, розповідається в перших главах книги Буття. Люди, будучи створеними Богом безгрішними, спокусилися обманною обіцянкою диявола, чим порушили Божу волю і впали у гріх і, в результаті, їм стала загрожувати неминуча вічна смерть.

Бог, продовжуючи любити своє творіння, не бажає, щоби люди після смерті потрапили в пекло, але бажає дати їм вічне життя. Для цього Бог послав на землю Свого Сина, Бога в тілі, Який добровільно взяв на Себе гріхи всіх людей, буквально (а не як приклад чи символ) страждав і помер за них, а потім воскрес із мертвих. Страждання і смерть Ісуса Христа на хресті є завершеною роботою, результатом чого стала принципова можливість для людей спастися в майбутньому.

Умови спасінняРедагувати

Згідно з Новим Заповітом, спасіння від остаточної смерті можливо для всіх людей, які вірять у життя, смерть, викупну жертву на Голгофському хресті та воскресіння Ісуса Христа[2]. Спасінню сприяє реалізація віри у вчинках, але воно не залежить від якої-небудь кількості добрих справ або здійснення конкретного вчинку. Тільки Бог особисто вирішує чи буде людина врятована[3]. Згідно з Біблією, на всіх людей чекає тілесне воскресіння[4], але спасіння після цього отримають не всі — деякі люди після Суду будуть назавжди знищені[5].

Більшість богословів сходять на думці, що Бог не примушує до добра та спасіння, лишаючи людині можливість відкинути їх[6]. Він бажає аби кожна людина спаслася, проте лишає їй свободу (даровану Ним же). Прийняття чи відкинення спасіння проявляється в діях людини — її «ділах»[7].

Цитати з БібліїРедагувати

  "А ти, сину людський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого не врятує його в дні гріха його, а несправедливість несправедливого не спіткнеться він об неї в дні навернення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха.... Коли справедливий відвернеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те!" (Єзекіїля 33:12,13,18).  
  "...І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти. Постане багато фальшивих пророків, і зведуть багатьох. І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!" (Матвія 24:10-13).  
  "Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого, і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку, та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають." (Євр 6:4-6).  
  "Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився." (Послання до Ефесян 2:8-9)  
  Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде....(Євангеліє від Марка 16:16)  
  Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися? А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!. (Євангеліє від Луки 18:26-27)  
  що за наші гріхи дав Самого Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити, за волею Бога й Отця нашого. (Послання до Галатів 1:4)  


Спасіння у протестантизміРедагувати

Предвідання і передвизначення (або доля)Редагувати

У Протестанському вченні існує доктрина напередвизначення яка стверджує, що доля людини після смерті, довічні муки чи спасіння, вже визначені Богом, і людина безсила що-небудь змінити. Ця ідея поширена в кальвінізмі, реформатському богослів'ї, яке походить від теології Жана Кальвіна. Натомість лютерани розглядають це питання фактично діаметрально протилежним чином: Розділ XI «Формули злагоди» стверджує «відмінність між передзнанням [Бога] і передпризначенням», наголошуючи, що «передзнання [...] не є причиною зла або гріха [...] ані не є воно причиною їхньої загибелі, за яку вони [люди] відповідають самі», натомість «передпризначення або вічне вибрання Боже має справу лише з побожними, улюбленими дітьми Божими, будучи причиною їхнього спасіння, яке Він також забезпечує, як і розпоряджається тим, що до нього належить. На цьому [передпризначенні Божому] наше спасіння так твердо ґрунтується, що сили адові його здолати не можуть (Івана 10:28; Мт. 16:18)», але причина того, що не всі люди зможуть спастись, полягає не в детермінізмі, а «в тому, що вони або зовсім не чують Божого Слова, але охоче його зневажають, закривають свої вуха і роблять твердими свої серця, і в такий спосіб позбавляють Святого Духа звичного шляху, так, що Він не може чинити в них Свого діла; або ж коли вони почують його, то не надають йому значення і не звертають на нього уваги. Через це відповідальним [за духовну загибель людей] є не Бог і Його вибрання, але їхня нечестивість (2 Петр. 2:1 і далі; Луки 11:49, 52; Євр. 12:25 і далі)».[1]

Православні християни відкидають вчення про передвизначення чи долю як єретичне.


Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Иванов, Вячеслав (2018-12-20). Труды по этимологии индоевропейских и древнепереднеазиатских языков. Том 2. Индоевропейские и древнесеверокавказские (хаттские и хурритские) этимологии (ru). Litres. с. 495–498. ISBN 9785041073671. 
  2. Дії 4:10, 12; Римлян 10:9, 10; Євреїв 5:9
  3. Ефесян 2:8, 9
  4. 1 Коринфян 15:12, 22
  5. 2 Фессалонікійців 1:9; 2 Петра 3:7
  6. Tooley, Michael (2019). У Zalta, Edward N. The Problem of Evil. The Stanford Encyclopedia of Philosophy (вид. Spring 2019). Metaphysics Research Lab, Stanford University. 
  7. Євреїв 6:4—6; 2 Петра 2:20—22, 3:9; Об'явлення 3:1—3

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати