Спаська, 12
Особня́к Апште́йна — будинок у неокласичному стилі на Спаській вулиці, 12. Рідкісний зразок садибної забудови Подолу у стилі неокласицизму[1].
| Спаська, 12 | |
|---|---|
|
| |
|
50°27′59″ пн. ш. 30°31′09″ сх. д. / 50.46663611113888948° пн. ш. 30.519202777805556792° сх. д.Координати: 50°27′59″ пн. ш. 30°31′09″ сх. д. / 50.46663611113888948° пн. ш. 30.519202777805556792° сх. д. | |
| Статус | пам'ятка архітектури (охоронний номер 291-Кв) |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
| Країна |
 Україна |
| Розташування |
Київ Спаська вулиця |
| Архітектурний стиль | неокласицизм |
| Архітектор | Риков Валеріян Микитович |
| Будівництво | 1912 — 1913 |
| Адреса | Спаська вулиця, 12 |
  Спаська, 12 (Київ) | |
 | |
 Спаська, 12 у Вікісховищі | |
.jpg)
Наказом Міністерства культури України № 869 від 15 жовтня 2014 року будівля внесена до обліку пам'яток архітектури (охоронний номер 291-Кв)[2].
Історія ділянки ред.
.jpg)
.jpg)
Садиба виникла внаслідок перепланування вулиць після великої пожежі 1811 року на Подолі. На ній містився малоповерховий дерев'яний будинок із кам'яним цоколем[2].
Станом на 1882 рік, ділянкою володіла Наталія Бережецька. До 1899 року власником став київський купець першої гільдії Тев'є Мойсейович Апштейн[3].
Спорудження і використання будівлі ред.
У 1912—1913 роках на замовлення Апштейна у садибі збудували кам'яницю за проєктом архітектора Валеріяна Рикова.
У будинку купець розмістив контору і правління акціонерного товариства «Т. М. Апштейн і сини для залізо-технічної торгівлі та лісопромисловості», а сам переїхав жити у «Будинок невтішної вдови», що на Лютеранській вулиці, 23[4].
У січні 1918 року більшовики конфіскували будинок для потреб штабу кінного дивізіону Червоного козацтва, що воювало з Армією Української Народної Республіки і брало участь у захопленні Києва. У приміщенні розмістили редакцію пропагандистської газети «К оружию».
У 1919 року в будинку діяв молодіжний клуб комсомольців, яких більшовики кинули влітку на придушення антибільшовицького селянського повстання на Київщині під орудою отамана Зеленого[5]. Згодом садибу передали ПТУ № 14.
У 1994—1997 роках в особняку провели ремонтно-реставраційні роботи. 2019 року кам'яницю знову відреставрували[1].
З 1995 року приміщення будинку займає установа з охорони культурної спадщини[2].
Архітектура ред.
.jpg)
Одноповерхова цегляна, тинькована, Г-подібна у плані будівля має підвал, вальмовий дах, пласкі перекриття й мансарду з боку подвір'я.
Фасад оформлений у стилі неокласицизму. Стилістика особняка зближує його з будинком на Шовковичній, 14[6].
Вісь фасаду акцентована порталом, який фланковано колонами з капітелями іонічного ордера й розірваним трикутним фронтоном. У полі фронтону — картуш із маскароном.
На фалангах розміщені величезні аркові вікна з архівольтами й замковими каменями. Над ними у фризі — картуші з акантом. Парапет прикрашений зображенням листа аканта і виробів з металів (швелера, ланцюга, зубчастого коліщатка), що символізувало рід діяльності власника. Аттик увінчаний декоративними вазами. Ближче до входу віконні прорізи — прямокутні. Під арковими вікнами ліпний орнамент у вигляді картушів, під квадратними — фестони-гірлянди[2].
-
Картуш із маскароном у фронтоні -
Портал із колонами іонічного ордера й розірваним трикутним фронтоном -
Декоративна ваза
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Примітки ред.
- ↑ а б У Києві в 2019 році відреставровано дві пам'ятки
- ↑ а б в г Будинок на Спаській, 12, 2011, с. 1543.
- ↑ Список власників на Спаській вулиці (1882—1914)
- ↑ Малаков Д. Особняки Києва, 2004, с. 598-599.
- ↑ Антипович К., 1936, с. 38.
- ↑ Малаков Д. Особняки Києва, 2004, с. 598.
Джерела ред.
- Друг Ольга, Малаков Дмитро. Особняки Києва. — К. : «Кий», 2004. — С. 598—600.
- Малаков Дмитро, Мокроусова Олена, Устименко Володимир. Будинок на Спаській, 12 (1912) // Звід пам'яток історії та культури України: Київ. Кн. 1, ч. 3. С — Я / П. Тронько та ін. — К., 2011. — С. 1543.
- Антипович К. Київський комсомол // Соціалістичний Київ. — 1936. — № 2. — С. 38.