Сопільник Петро Никифорович

український радянський художник монументального і декоративно-ужиткового мистецтва

Петро́ Ники́форович Сопі́льник (14 лютого 1922, Соколове — ?) — український радянський художник монументального і декоративно-ужиткового мистецтва; член Спілки радянських художників України.

Сопільник Петро Никифорович
Народження14 лютого 1922(1922-02-14)
Дніпропетровська область
Смертьневідомо
Країна СРСР
НавчанняСанкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (1961)
Діяльністьхудожник, педагог
ВчительПанін Михайло Микитович
ПрацівникВижницький коледж прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка і Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва
ЧленНаціональна спілка художників України
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня

Біографія

ред.

Народився 14 лютого 1922 року в селі Соколовому (нині Дніпропетровська область, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)[1].

Протягом 1946—1948 років навчався на живописно-педагогічному відділенні Дніпропетровського державного художнього училища, був учнем Михайла Паніна. Отримав кваліфікацію викладача малювання та креслення. Упродовж 1948—1950 років викладав рисунок та історію мистецтва у Вижницькому училищі прикладного мистецтва. 1950 року за власним бажанням переведений на посаду викладача рисунка, історії мистецтва і композиції в Косівське училище прикладного мистецтва. Одночасно до 1961 року навчався на факультеті теорії та історії мистецтв Інституту живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна Академії мистецтв СРСР у Ленінграді. У січні 1963 року звільнився з посади у зв'язку з переходом на творчу роботу в Станіславське товариство художників[2].

Мешкав у Івано-Франківську в будинку на вулиці Івана Франка, № 27, квартира № 3.

Тіорчість

ред.

Працював у галузях монументального та декоративного мистецтва, а також мистецтвознавства. Серед робіт:

Автор творів на шевченківську тему: «Кобзар» (1961, теракота), декоративних тарілок, зокрема «Козак Мамай» (1963, інтарсія соломкою), «Зоре моя вечірняя» (1964), блюдо з портретом Шевченка (1964), панно «Сім'я вечеря коло хати» (1964, інтарсія соломою), барельєф «Прометей» (1964, кута бронза).

Брав участь у республіканських виставках з 1964 року, міжнародних з — 1967 року.

В Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського зберігаються два твори майстра[4].

Примітки

ред.

Література

ред.