Сопєлкін Олександр Леонідович
Олександр Леонідович Сопєлкін (13 квітня 1935, Владивосток — 6 лютого 2022, Дніпро) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1970 року[1]. Батько художника Максима Сопєлкіна.
| Сопєлкін Олександр Леонідович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
13 квітня 1935 Владивосток, Приморська область (РРФСР), Далекосхідний край, РСФРР, СРСР | |||
| Смерть | 6 лютого 2022 (86 років) | |||
| Дніпро, Україна | ||||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Навчання | Дніпропетровське художнє училище і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1961) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Погрібняк Микола Степанович, Любчик Василь Олексійович і Сельський Роман Юліанович | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився 13 квітня 1935 року в місті Владивостоці (нині Росія). У 1939 році його сім'я переїхала до Дніпропетровська. Під час німецько-радянської війни перебував в евакуації на Кавказї, а після її закінчення повернувся до Дніпропетровська, де закінчив середню школу і у 1950 році поступив до Дніпропетровського художнього училища, був учнем Миколи Погрібняка[2].
1961 року закінчив факультет монументального живопису Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, де навчався у Романа Сельського[1]. Дипломна робота — декоративне оформлення басейну Львівського спорткомбінату (керівник Василь Любчик, оцінка — задовільно)[3].
Мешкав у місті Миколаєві в будинку на проспекті Леніна, № 96[4], квартира № 25 та у місті Дніпрі в будинку на вулиці Комсомольській, № 24, квартира № 3А[5]. Помер у місті Дніпрі 6 лютого 2022 року[2].
Творчість ред.
Працював у галузях монументально-декоративного мистецтва, станкового живопису. Серед монументальних робіт:
- панно «700-річчя Львова» в Будинку архітекторів у Львові (1959, сграфіто);
- розписи на Виставці передового досвіду в народному господарстві УРСР у Києві (1962);
- керамічні мозаїки на дніпропетровських кінотеатрах «Супутник» і «Родина» (1964)[2];
- чотири рельєфи на пілонах мосту через Дніпро у Дніпропетровську (1966, литво, нержавіюча сталь)[2];
- декоративна мозаїка до 50-річчя Радянської влади на Дніпровському автовокзалі (1966—1967)[2];
- рельєфи на Будинку зв'язку у Миколаєві (1970);
- пам'ятник адміралу Степану Макарову у Миколаєві (1976, в співавторстві з Анатолієм Коптєвим);
- панно в інтер'єрі ресторану у Дніпродзержинську[1].
Автор станкових робіт: «Гімн-Молитва» (1998), триптих «Мамай», триптих «Дерево життя», «Катерина», «Покаяння»[1].
Відзнаки ред.
- Заслужений художник України з 2002 року[6];
- Премія та медаль імені Георгія Чернявського (2020; за значний внесок у розвиток образотворчого мистецтва, а також з нагоди ювілею)[2].
Примітки ред.
- ↑ а б в г Сопєлкін Олександр Леонідович / Дніпропетровська органіхація Національної спілки художників України.
- ↑ а б в г д е Сопєлкін Олександр Леонідович / Портал «ДніпроКультура».
- ↑ Львівська національна академія мистецтв. Кафедра сакрального мистецтва. Випускники кафедри. 1961.
- ↑ Сопєлкін Олександр Леонідович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 561.
- ↑ Сопєлкін Олександр Леонідович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 140.
- ↑ Указ Президента України від 13 березня 2002 року № 232/2002 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій Дніпропетровської області»
Література ред.
- Сопєлкін Олександр Леонідович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 215.