Сокиринський архітектурно-парковий комплекс

Соки́ринський архітекту́рно-па́рковий ко́мплекс — палацово-парковий комплекс в Україні. Розташований у селі Сокиринці Срібнянського району Чернігівської області.

Сокиринський архітектурно-парковий комплекс
Садиба Галаганів
Садиба Галаганів
Садиба Галаганів
50°41′50″ пн. ш. 32°45′52″ сх. д. / 50.69734000002777208° пн. ш. 32.76467300002777705° сх. д. / 50.69734000002777208; 32.76467300002777705Координати: 50°41′50″ пн. ш. 32°45′52″ сх. д. / 50.69734000002777208° пн. ш. 32.76467300002777705° сх. д. / 50.69734000002777208; 32.76467300002777705
Країна Україна
РозташуванняУкраїна Україна
Чернігівська область,
Срібнянський район,
с. Сокиринці,
вул. Садова, 16
Площа427 га
Заснованопочаток XIX століття
ОператорСокиринський професійний аграрний ліцей
Статус:пам'ятка архітектури національного значення України
схема архітектурно-паркового комплексу
схема архітектурно-паркового комплексу
Сокиринський архітектурно-парковий комплекс. Карта розташування: Україна
Сокиринський архітектурно-парковий комплекс
Сокиринський архітектурно-парковий комплекс (Україна)
Мапа

CMNS: Сокиринський архітектурно-парковий комплекс у Вікісховищі

Історія створення

ред.
 
Будинок у маєтку графа Ламздорфа-Галагана, початок XX ст.

У 1823—1829 роках поміщик Павло Галаган спорудив у Сокиринцях за проєктом архітектора Павла Дубровського величний мурований палац на 60 кімнат у стилі ампір з високим декоративним куполом. Водночас садівник-австрієць Бістерфельд заклав навколо палацу великий ландшафтний парк з альтанками, церквою і каплицею, греблею і двома мостами. У палаці була велика мистецька галерея (вона стала основою для заснування Чернігівського художнього музею), унікальна коштовна колекція посуду і зброї. Тут діяв кріпацький театр і хор. Через це Сокиринці колись називали «українським Парнасом». Тут свого часу побувало чимало видатних людей. Відомо, що у Павла Галагана в Сокиринцях гостювали Пантелеймон Куліш, Михайло Костомаров та Тарас Шевченко[1].

Палац

ред.

Палац мурований, двоповерховий, прямокутний у плані, з великим декоративним куполом у центрі. Головний фасад прикрашено восьмиколонним портиком іонічного ордера, поставленим на аркаду. Парковий фасад має шестиколонний портик, від якого на рівні парадних кімнат 2-го поверху відходить пандус, який розширюється до низу й плавно сполучається з парком. Обабіч наприкінці XIX століття встановлено дві мармурові копії античних скульптур та декоративні вази.

У будинку налічувалося 60 кімнат, які були сполучені між собою здебільшого за анфіладною системою.

Критими переходами палац поєднується з двоповерховими флігелями (загальна довжина палацу 105 м). Головний фасад орієнтовано у північно-східному напрямі, у бік парадного в'їзду, до якого веде широка алея завдовжки 400 м.

Палац, ворота з огорожею, алея із службовими флігелями обабіч неї утворюють парадну частину садиби. На півночі були господарські двори з приміщеннями для худоби, стайнею, сараями. У східному напрямі від палацу до села вела пряма алея, на якій були розташовані дві церкви та дзвіниця, котрі не збереглися до нашого часу. У парку є оранжерея — єдиний на Лівобережжі комплекс споруд цього типу, що зберігся, альтанка, місток.

1920 року в палаці розмістилась агрономічна школа, пізніше — Сокиринський сільськогосподарський технікум та СПТУ № 36[2]. Тепер — Сокиринський професійний аграрний ліцей.

Парк

ред.
 
вхід до парку

Сокиринський парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (з 1972). Частина палацово-паркового комплексу.

Основою парку був ліс з віковими деревами. Нині до складу паркової рослинності входить близько 40 видів. Первісне планування створене у 1823—1825 роках садівником І. Є. Бістерфельдом за участю архітектора П. А. Дубровського. У 1826—1831 роках роботами керував Редель, з 1834 року — К. Христіані, наприкінці XIX — початку XX століття — К. Ф. Яничек. Площа природоохоронної території — 40 га.

Рослинність — дуб, береза, берест, липа, тополя біла, граб, клен гостролистий, модрина, ялина, сосна звичайна і чорна, каштан. З чагарників найбільше таволги. Збереглися сторічні платан, три одиниці східного буку. Шевченківський явір — найстаріше дерево парку[2]/

Ландшафт доповнювали паркові споруди: дві альтанки (одна з них — ротонда; 1829, збереглася), церква із дзвіницею, каплиця (не збереглися), колодязь, гребля, містки (Красний та Готичний), скульптури. Головна алея, центральна галявина з мережею паркових доріг забезпечують зв'язок палацу з усіма ділянками території. На брівці насипної тераси, схили якої спадають до ставка, побудована кругла ротонда. Вона складається з восьми колон, їх покриває фриз і купол. До них ведуть 12 сходинок, обрамлених ступінчастими пілонами. У готичному стилі побудований місток через яр. Три стрімкі арки, з триярусними баштами, прикрашені тоненькими колонами і поясом зубців.

Композиційними складовими парку є ставок, викопаний по течії річки Утки, «Свята долина» — видовжена галявина з крутими схилами, порослими щільною деревною рослинністю.

Тепер територія парку частково забудована другорядними спорудами, окремі паркові дільниці засаджені регулярними лісомеліоративними насадженнями, що порушує структуру та об'ємно-просторову композицію парку.

Див. також

ред.

Музей Остапа Вересая

ред.
 
Пам'ятник Остапу Вересаю
2011

На знак великої народної любові до славного земляка у 1959 році до 150-річчя з дня народження кобзаря створено історико-етнографічну кімнату-музей. За роки роботи пошуковцями, що працювали при кімнаті-музеї, зібрано багато цікавих матеріалів, експонатів з життя як села Сокиринці, так і Остапа Вересая. Ці матеріали поповнили фонди, що дало змогу перереєструвати з часом кімнату-музей в історико-етнографічний музей при закладі освіти.

Експозиції музею знайомлять відвідувачів з різними періодами життя краю:

  • знаряддя праці: прядка, гребінь, начиння, наконечники з металу для лопати, рало, ціп та інші;
  • зразки національного одягу;
  • фрагмент інтер'єру хати, як колиски української культури;
  • матеріали історії дружби М. В. Лисенка і О. М. Вересая та поїздки кобзаря до Петербургу з концертом;
  • фоторепродукції робіт російського художника Л. М. Жемчужникова, який перебував у Сокиринцях 1852—1856 роках, із зображенням О. М. Вересая;
  • матеріал про сьогодення.

У 1971 році скульптор Микола Харченко, уродженець села Сокиринці, за графічним малюнком Лева Жемчужникова створив скульптуру Остапа Вересая, яка потім лягла в основу пам'ятника (висота 3,4 м), встановленого на території Сокиринського парку.

На базі музею проводять масові заходи, зустрічі, зльоти, конференції, тематичні вечори, тощо.

 
 
 
 
Палац Палац Готичний місток Парк


Примітки

ред.
  1. Чудовий палац у Сокиринцях: хто його побудував і до чого тут родове прокляття?. chernigiv-future.com.ua (укр.). Процитовано 1 червня 2021.
  2. а б Прилуччина, 2007.

Джерела

ред.
  • Шкоропад Д. О., Савон О. А. Сокиринський палац // Прилуччина: Енциклопедичний довідник / За ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин : ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. — С. 438—439.

Посилання

ред.