Відкрити головне меню

Сокиринський архітектурно-парковий комплекс

Соки́ринський архітекту́рно-па́рковий ко́мплекс — палацово-парковий комплекс в Україні. Розташований у селі Сокиринці Срібнянського району Чернігівської області.

Сокиринський архітектурно-парковий комплекс
вхід до парку
вхід до парку
Розташування: Україна Україна
Чернігівська область,
Срібнянський район,
с. Сокиринці,
вул. Садова, 16
Площа: 427 га
Заснований: початок 19 століття
Керівна
організація:
Сокиринський професійний аграрний ліцей
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
схема архітектурно-паркового комплексу
схема архітектурно-паркового комплексу

Сокиринський архітектурно-парковий комплекс у Вікісховищі?

Зміст

Історія створенняРедагувати

 
Будинок у маєтку графа Ламздорфа-Галагана, початок XX ст.

У 18231829 роках прилуцький полковник Павло Галаган спорудив в Сокиринцях за проектом архітектора Павла Дубровського величний мурований палац на 60 кімнат в стилі ампір з високим декоративним куполом. Водночас садівник-австрієць Бістерфельд розбив навколо палацу великий ландшафтний парк з альтанками, церквою і каплицею, греблею і двома мостами. У палаці була велика мистецька галерея (вона стала основою для заснування Чернігівського художнього музею), унікальна коштовна колекція посуду і зброї. Тут діяв кріпацький театр і хор. Через це Сокиринці колись називали «українським Парнасом».

ПалацРедагувати

Палац мурований, двоповерховий, прямокутний у плані, з великим декоративним куполом у центрі. Головний фасад прикрашено восьмиколонним портиком іонічного ордера, поставленим на аркаду. Парковий фасад має шестиколонний портик, від якого на рівні парадних кімнат 2-го поверху відходить пандус, який розширюється до низу й плавно сполучається з парком. Обабіч наприкінці 19 ст. встановлено дві мармурові копії античних скульптур та декоративні вази.

У будинку налічувалося 60 кімнат, які були сполучені між собою здебільшого за анфіладною системою.

Критими переходами палац поєднується з двоповерховими флігелями (загальна довжина палацу 105 м). Головний фасад орієнтовано у північно-східному напрямі, у бік парадного в'їзду, до якого веде широка алея завдовжки 400 м.

Палац, ворота з огорожею, алея із службовими флігелями обабіч неї утворюють парадну частину садиби. На півночі були господарські двори з приміщеннями для худоби, стайнею, сараями. У східному напрямі від палацу до села вела пряма алея, на якій були розташовані дві церкви та дзвіниця, котрі не збереглися до нашого часу. У парку є оранжерея з теплицями — єдиний на Лівобережжі комплекс споруд цього типу, що зберігся, альтанка, місток.

1920 року в палаці розмістилась агрономічна школа, пізніше — Сокиринський с.-г. технікум і СПТУ № 36.[1] Тепер — Сокиринський професійний аграрний ліцей.

ПаркРедагувати

Сокиринський парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (з 1972). Частина палацово-паркового комплексу.

Основою парку був ліс з віковими деревами. Нині до складу паркової рослинності входить близько 40 порід. Первісне планування створене в 1823-1825 рр. садівником І. Є. Бістерфельдом за участю арх. П. А. Дубровського. У 1826—1831 рр. роботами керував Редель, з 1834 р. — К. Христіані, у кін. 19 ст. — на поч. 20 ст. — К. Ф. Яничек. Площа природоохоронної території — 40 га.

Рослинність — дуб, береза, берест, липа, тополя біла, граб, клен гостролистий, модрина, ялина, сосна звичайна і чорна, каштан. З чагарників найбільше таволги. Збереглися сторічні платан, три дерева зх. буку. Шевченківський явір — найстаріше дерево парку.[2]

Ландшафт доповнювали паркові споруди: дві альтанки (одна з них — ротонда ; 1829, збереглася), ц-ва з дзвіницею, каплиця (не збереглися), колодязь, гребля, містки (Красний та Готичний), скульптури. Головна алея, центральна галявина з мережею паркових доріг забезпечують зв'язок палацу з усіма ділянками території. На брівці насипної тераси, схили якої спадають до ставка, побудована кругла ротонда. Вона складається з восьми колон, їх покриває фриз і купол. До них ведуть 12 сходинок, обрамлених ступінчастими пілонами. У готичному стилі побудований місток через яр. Три стрімкі арки, з трьохярусними баштами, прикрашені тоненькими колонами і поясом зубців.

Композиційними складовими парку є ставок, викопаний по течії річки Утки, «Свята долина» — видовжена галявина з крутими схилами, порослими щільною деревною рослинністю.

Тепер територія парку частково забудована другорядними спорудами, окремі паркові дільниці засаджені регулярними лісомеліоративними насадженнями, що порушу є структуру й об'ємно-просторову композицію парку.

Див. такожРедагувати

Музей О. ВересаяРедагувати

На знак великої народної любові до славного земляка у 1959 році до 150-річчя з дня народження кобзаря створено історико-етнографічну кімнату-музей. За роки роботи пошуковцями, що працювали при кімнаті-музеї, зібрано багато цікавих матеріалів, експонатів з життя як села Сокиринці, так і Остапа Вересая. Ці матеріали поповнили фонди, що дало змогу перереєструвати з часом кімнату-музей в історико-етнографічний музей при закладі освіти.

Експозиції музею знайомлять відвідувачів з різними періодами життя краю:

  • знаряддя праці: прядка, гребінь, начиння, наконечники з металу для лопати, рало, ціп та інші;
  • зразки національного одягу;
  • фрагмент інтер'єру хати, як колиски української культури;
  • матеріали історії дружби М. В. Лисенка і О. М. Вересая та поїздки кобзаря до Петербургу з концертом;
  • фоторепродукції робіт російського художника А. М. Жемчужникова, яки перебував у Сокиринцях 1852–1856 роках, із зображенням О. М. Вересая;
  • матеріал про сьогодення.

У 1971 році М. І. Харченко, уродженець села Сокиринці, за графічним малюнком А. М. Жемчужникова створив скульптуру Остапа Вересая, яка потім лягла в основу пам'ятника (висота 3,4 м), Встановлений на території Сокиринського парку. Час, події у навколишньому житті, накопичений досвід, основні завдання виховного процесу в училищі постійно знаходять відгук та пошук нових творчих форм діяльності музею. На базі музею часто проводяться масові заходи, зустрічі, зльоти, конференції, тематичні вечори тощо.

Палац Готичний місток Пам'ятник О. Вересаю


ПриміткиРедагувати

  1. Сокиринський палац// Шкоропад Д. О., Савон О. А. Прилуччина: Енциклопедичний довідник/ За ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин: ТОВ "Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. — С. 438–439.
  2. Сокиринський парк // Шкоропад Д. О., Савон О. А. Прилуччина: Енциклопедичний довідник/ За ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин: ТОВ «Видавництво „Аспект-Поліграф“, 2007. — С. 439.

ПосиланняРедагувати