Відкрити головне меню

Сока́льський Петро́ Петро́вич (14 (26) вересня 1832(18320926), Харків, Російська імперія — 30 березня (11 квітня) 1887, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — український композитор, громадський діяч і журналіст. Брат Івана Сокальського. Організував Товариство аматорів музики (пізніше — Одеське філармонічне товариство).

Петро Сокальський
Зображення
Основна інформація
Дата народження 14 (26) вересня 1832(1832-09-26)
Місце народження Харків, Російська імперія
Дата смерті 30 березня (11 квітня) 1887(1887-04-11) (54 роки)
Місце смерті Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Роки активності 18581887
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність українець
Професія композитор, громадський діяч, журналіст
Інструменти піаніно
Жанр опера
Колективи Одеське філармонічне товариство

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Петро Петрович Сокальський народився 26 вересня 1832 року в українському місті Харків, що на той час входило до складу однойменної губернії Російської імперії.

1852 року закінчив природничий факультет Імператорського Харківського університету, після чого працював учителем мінералогії, зоології та ботаніки у Катеринославській гімназії (1852-53). У 1855 році здобув звання магістра з хімії. Протягом 1855—1857 років був особистим секретарем російського консула у місті Нью-Йорк. У свій вільний час займався опрацюванням записаних народних пісень у Харківській губернії.

З 1859 року працював у газеті «Одесский вестник», яку видавав його брат Микола Петрович Сокальський. Публікував свої статті у газеті «Санкт-Петербургские ведомости»[ru] та журналі «Время»[ru]. Протягом 1862—1863 років навчався у Санкт-Петербурзькій консерваторії, яку не закінчив через від'їзд до Одеси.

В Одесі 1864 року заснував Товариство аматорів музики (пізніше — Одеське філармонічне товариство). Згодом став організатором хору, читання лекцій з історії і теорії музики, акустики та музичної естетики. Брав участь у першому Російсько-музичному конкурсі, на якому отримав премію за написану ним кантату «Бенкет Петра Великого». Протягом 1875—1876 років перебував у Болгарії як військовий кореспондент, не забуваючи записувати народні пісні, які пізніше використав у своїх творах.

Багато років виступав на сторінках преси з публіцистичними, літературно-музичними критичними статтями і фейлетонами. Від 1869 був секретарем Товариства сільського господарства Південної України та редактором його «Записок…», редактор і видавець газети «Одесский вестник» (1872—76). Автор праць «Що робити молодій Росії, щоб попередити кризу у шкільному виробництві» (1880, 1903), «Малоросійська національність поряд із польською», в якій викладалися взаємини між Польщею, Україною та Росією, капітальної музикознавчої роботи «Руська народна музика, російська і українська, в її будові і ритмічній відмінності від основ сучасної гармонічної музики» (1888, 1959)[1].

Був похований на Першому Християнському цвинтарі Одеси.[2] 1937 року комуністичною владою цвинтар зруйновано. На його місці відкрито «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частину передано місцевому зоопаркові. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Сокальського відсутні.[3]

ТворчістьРедагувати

Тврчий доробок композитора склали понад сто творів, серед яких опери:

Кантата

  • «Бенкет Петра Великого» (1859).

Балада

  • «Слухай» на слова Івана Гольц-Міллера.

Близько 40 фортепіанних творів, понад 40 романсів, серед яких на слова Тараса Шевченка

  • «Утоптала стежечку»,
  • «Полюбила молодого козака дівчина».

Збірки:

  • «Про музику в Росії» (1862),
  • «Руська народна музика, російські і українські в її будові мелодичній і ритмічній і відмінності її від основ сучасної гармонічної музики» (1888),
  • «Малоросійські і білоруські пісні» (1903).

ПриміткиРедагувати

  1. Лазанська Т. І. Сокальський Петро Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 693. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  2. Храм Всех Святых. Список захороненных людей.. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (ru). Архів оригіналу за 2012-07-27. Процитовано 2011-04-15. 
  3. Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса». — 2010. — Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). Архівовано з джерела 30 травня 2016. (рос.)

Література та джерелаРедагувати

  • Гуріна А. В. П. Сокальський і становлення структурно-типологічного напряму етномузикології // Культура України: збірник наукових праць / М-во культури України, Харк. держ. акад. культури. — Харків, 2012. — Вип. 38. — С. 174—181
  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  • Каришева Т. Петро Сокальський [Текст]: життя і творчість / Т. Каришева. — Вид. 2-ге, перероб. — Київ: Музична Україна, 1978. — 190, [2] с. : ноти. — 3000 прим.
  • Сокальський, Петро Петрович. Руська народна музика. Російська і українська в її будові мелодичній і ритмічній і відмінності її від основ сучасної гармонічної музики — К. : Державне вид-во образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1959. — 400 с.