Вікіпедія

Смолич Ігор Корнилович

Ігор Смолич (8 лютого (27 січня) 1898, Умань, Київська губернія — 2 листопада 1970, Берлін) — історик Московської Церкви та активіст Білого руху в Європі. Рідний брат українського письменника, агента НКВС СРСР Юрія Смолича.

Смолич Ігор Корнилович
Народився27 січня (8 лютого) 1898
Умань, Київська губернія, Російська імперія
Помер2 листопада 1970(1970-11-02) (72 роки)
Берлін, НДР[1]
ПохованняПравославний цвинтар Тегель
Діяльністьісторик, історик церкви
Галузьісторія християнства[2]

Життєпис

ред.

Народився другою дитиною в родині гімназійного вчителя, статського радникп Корнелія Івановича Смолича (1863—1915), який працював у Новозибкові, Умані, Стародубі, Білій Церкві та Глухові. 1 липня 1909 року батько отримав призначення до Глухівської чоловічої гімназії[3] на посаду учителя математики і фізики з виконанням обов'язків інспектора. Учительська родина оселилась на службовій квартирі у приміщенні, що було на території гімназійного подвір'я. У 1909—1910 роках навчався в Глухівській чоловічій гімназії[4][5]. У 1916 році закінчив гімназію в Жмеринці. У 1916 за бажанням батька, який викладав фізику та математику в гімназії, вступив до Київського політехнічного інституту. Але провчився там недовго і вступив до історико-філологічного факультету Київського Університету.

Вступив до Білого руху, бився бойовим офіцером в армії Корнілова та Денікіна. Із залишками розбитої армії барона Врангеля у 1920 залишив батьківщину. У Константинополі перебивався заробітками нічного сторожа та помічника кухаря.

В 1923 отримав стипендію, що дозволила йому продовжити освіту в Берліні. Вступив на відділення економіки Російського наукового інституту, де слухав М. Бердяєва, Л. Карсавіна, О. Кізеветтера, В. Мякотіна та В. Стратонова.

У 1925 вступив до Університету Фрідріха Вільгельма, де вивчав історію Росії, історію Російської Церкви, і знайшов там собі покровителя та друга, в особі знаменитого вченого-славіста Макса Фасмера, автора «Етимологічного словника російської мови». За зауваженням самого Смолича, дружба з Фасмером сильно вплинула на всю його подальшу наукову діяльність.

Був активним парафіянином Воскресенського собору в Берліні та членом Російського студентського християнського руху (РСХД), з 1925 — скарбник Німецького відділення РСХД. У цей час Смолич активно співпрацював з релігійно-філософськими журналами «Шлях» і «Вісник РСХД», що принесло йому популярність у російських церковних колах.

У 1936 була опублікована його перша велика робота — "Життя і вчення старців", присвячена російським старцям. У ній Смолич досліджував аскетичний досвід Оптинських старців, їх вплив на різноманітні кола російського суспільства. Потім захистив докторську дисертацію про життя і світогляд Івана Кірієвського, що був пов'язаний з оптинськими старцями.

Після війни, коли в Німеччині було безробіття, голод, Смолич заробляв на життя, торгуючи книгами. А потім, коли становище у Німеччині стабілізувалося, він став співробітником Східноєвропейського інституту при Вільному університеті у Західному Берліні. Входив до НДІ цього університету, де вивчав історію.

У цей час Смолич був парафіянином Воскресенського собору у Західному Берліні, кафедрального собору Германської єпархії Московської патріархії.

Метою наукових праць Ігоря Смолича було створення монументального зведення з історії Російської Церкви. Сам він писав про те, що, виходячи з насущних церковних потреб, він вирішив «дослідити історію раннього періоду, на противагу церковній історії XVIII-XIX століть, тобто періоду, розпочатого глибокими перетвореннями Петра І-го». Саме ця праця з історії Синодального періоду стала вершиною його наукової діяльності.

За свою наукову діяльність історик отримав ступінь доктора філософії, а в 1964 Свято-Сергіївський Богословський інститут присудив йому звання доктора богослов'я honoris causa.

Смоличу не судилося здійснити свій всеосяжний задум. У 1970 історик відчув занепад сил і з великими труднощами майже зумів завершити другий том своєї історії Синодального періоду. Робота над церковною історією Росії до 1700 так і залишилася на підготовчій стадії.

Помер 2 листопада 1970 у Берліні. Похований на православному цвинтарі Тегель у Західному Берліні.

Публікації

ред.
книги
  • Leben und Lehre der Starzen. — Vienne, 1936. 226 s. (2-е издание — Koln, 1952; французский перевод — Париж, 1967
  • Das Alt-Russische Monchtum. — Wurzburg, 1940 (Русский перевод — Русское монашество. — М., 1997).
  • Russisches Monchtum: 1448—1917. — Wurzburg, 1953. 556 s. (Русский перевод — Русское монашество. — М., 1997).
  • Die Russische Kirchliche Mission in Jerusalem. 1950.
  • Geschichte der Russische Kirche. — Leiden, 1964 (Русский перевод — История Русской Церкви: 1700—1917. — М., 1997).
  • История Русской Церкви: 1700—1917: В 2 частях. — М.: Валаамский монастырь, 1997: Ч. 1. 800 с.; Ч. 2. 798 с. (История Русской Церкви. Кн.8. Ч.1, 2).
  • Русское монашество: 988—1917; Жизнь и учение старцев. — М.: Православная энциклопедия, 1997. − 608 с. (Приложение к «Истории Русской Церкви»)
статті
  • К столетию освобождения крестьян (19-II-1861 — 19-II-1961) // Вестник РХСД. 1961. — № 60 (I) — С. 13-28
  • Св. гора Афон (к тысячелетнему участию ее в жизни Православной Церкви) // Вестник РХСД. 1963. — № 70-71 (III—IV). — С. 29-43
  • Архимандрит Макарий Глухарев просветитель Алтая. [Архівовано 5 січня 2022 у Wayback Machine.] // Вестник РСХД. 1967. — № 85 (III). — С. 25-45
  • Жизнь и учение старцев / пер.: Иоанн (Вендланд), митрополит // Богословские труды. М., 1993. — № 31. — C. 97-174.
  • Предсоборное Присутствие 1906 года // Журнал Московской Патриархии. М., 1996. — № 11. — C. 74-80.
  • Великий старец Нил Сорский: (К истории русского старчества) // Альфа и Омега. М., 1998. — № 2 (16). — C. 164—172.
  • К вопросу периодизации истории Русской Церкви // Альфа и Омега. М., 1998. — № 3(17). — C. 159—174.

Література

ред.
  • Смолич, Игорь Корнильевич / Кочетов Д. Б. // Сен-Жерменський світ 1679 - Социальное обеспечение. - 2015. - С. 506-507. - (Большая российская энциклопедия: [35 т.] /Гл. ред. Ю. С. Осипов ; 2004-2017, т. 30). - ISBN 978-5-85270-367-5.
  • Попов А. В., Квактун А. Ю. Жизнь и творческое наследие историка Русской Церкви И. К. Смолича // История и архивы. — 2019. — № 4. — С. 60-79
  • Смолич Игорь Корнелиевич (Корнилович) // Российское зарубежье во Франции 1919—2000. Биографический словарь в трех томах. Том третий. С-Я. — М.: Наука; Дом Марины Цветаевой, 2010. — С. 145—146.

Примітки

ред.
  1. ↑ Catalogue of the Library of the Pontifical University of the Holy Cross
  2. ↑ Czech National Authority Database
  3. ↑ Памятная книжка Киевского учебного округа на 1911–12 учебный год.– К.: тип. т-ва И. Н. Кушнерев и К., 1911. — С. 489.
  4. ↑ Смолич Ю. К. Дитинство; Наші тайни; Вісімнадцятилітні: повість, романи / Упоряд. і приміт. Н. Ішиної; Вступ. ст. В. Г. Бєляєва. — К.: Наук.думка, 1987. — С. 99.
  5. ↑ Єсюнін С. М. Брати Смоличі: рік у Глухівській гімназії / С. М. Єсюнін // Сіверщина в історії України. Збірник наукових праць. — Вип. 4. — Київ — Глухів, 2011. — С. 358—360.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Смолич_Ігор_Корнилович&oldid=42996451