Смолигів (Польща)

село в Польщі
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Смолигів[2][3] (пол. Smoligów, Смолигув) — село в Польщі, у гміні Мірче Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 365 осіб (2011[1]).

Село
Смолигів
пол. Smoligów

Координати 50°37′ пн. ш. 23°57′ сх. д. / 50.617° пн. ш. 23.950° сх. д. / 50.617; 23.950Координати: 50°37′ пн. ш. 23°57′ сх. д. / 50.617° пн. ш. 23.950° сх. д. / 50.617; 23.950

Країна Польща
Воєводство Люблінське воєводство
Повіт Грубешівський повіт
Гміна Мірче
Перша згадка 1430
Населення 365 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 84
Поштовий індекс 22-530
Автомобільний код LHR
SIMC 0895273
GeoNames 758789
OSM 2690998 ·R (Ґміна Мірче)
Смолигів. Карта розташування: Польща
Смолигів
Смолигів
Смолигів (Польща)
Смолигів. Карта розташування: Люблінське воєводство
Смолигів
Смолигів
Смолигів (Люблінське воєводство)
Мапа

Назва

ред.

На думку мовознавиці Галини Вишневської, назва Смолигова походить від руського імені Смолига[3].

Історія

ред.

Вперше село згадується в 1430 р. у власновті Томаша Квачали з Монятич.

За королівською люстрацією 1589 р. Смолигів — село округи Гринів Белзького повіту Белзького воєводства: у володінні Мартина Строжовського налічувалось 4½ лану оброблюваної землі, 4 загородники без землі та 2 коморники.[4]

У 1827 р. були 33 будинки і 203 мешканці та фільварок. Фільварок на 1885 р. мав 440 моргів, 5 мурованих будинків і 9 дерев'яних, а село — 41 садибу і 581 морг.

Від 1867 до 1936 р. Смолигів був у складі волості (ґміни) Мірче, з 1936 р. — ґміни Ментке.

Українці села були парафіянами греко-католицької церкви у Крилові, яка належала до Холмської єпархії, в 1875 р. її відібрала російська влада і віддала Російській православній церкві.

За переписом 1905 р. у селі Смолигів було 346½ десятин землі (чорнозем), 75 будинків і 490 мешканців (222 православних, 268 римо-католиків), а у фільварку Ф. Кільчевського — 246 десятин землі (чорнозем), 4 будинки і 23 мешканці (6 православних, 13 римо-католиків і 4 юдеї).[5] У 1905—1908 рр. за указом царя ті греко-католики, які відмовлялися належати до Російської православної церкви, через заборону греко-католицької церкви перейшли до римо-католицької і стали латинниками, у Смолигові їх налічувалось 86 осіб.[6]

У 1915 р. перед наступом німецьких військ російською армією спалене село і більшість українців були вивезені вглиб Російської імперії, звідки повертались уже після закінчення війни. Натомість поляків не вивозили.[7]

У 1921 р. польський перепис нарахував 79 будинків і 445 жителів, з них 334 римо-католики, 102 православні, 9 юдеїв.[8]

У 1943—1944 рр. польські шовіністи з Батальйонів хлопських під командуванням майора Станіслава Басая постійно базувалися і тероризували українське населення села, через що 27 березня 1944 р. під час штурму села 5-им полком 14-тої гренадерської дивізії СС «Галичина» під командуванням підполковника Фроемерта спалене село і загинуло 200 поляків (переважно цивільних) і 59 українців.

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Демографія

ред.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][9]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 190 28 102 60
Жінки 175 13 64 98
Разом 365 41 166 158

Примітки

ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Смолигів (Польща)

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Карта вбивств українців польськими партизанськими відділами на Холмщині (1942–1944 роки). Наше слово. 2 жовтня 2014. Процитовано 27 грудня 2022.
  3. а б Вишневська Г. Назви поселень Холмщини і Підляшшя, які утворилися від дохристиянських чоловічих особових імен // Вісник Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Філологія. — Івано-Франківськ, 2007. — Вип. XV-XVIII. — С. 417. Архівовано з джерела 21 вересня 2017. Процитовано 2023-04-23.
  4. Aleksander Jabłonowski, Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1, Warszawa 1901, s. 215. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 20 лютого 2018.
  5. Spis powszechny — 1905 rok. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2018.
  6. Ukaz Tolerancyjny — 1905 r. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2018.
  7. Bieżeństwo — 1915 r. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2018.
  8. Spis powszechny — 1921. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2018.
  9. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Література

ред.