Смик Олександр Іванович
український бард, поет, драматург
Смик Олександр Іванович (26 жовтня 1957, с. Грузьке, нині Україна — 18 травня 2022, Тернопіль[1]) — український бард, поет, драматург.
| Олександр Смик | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Олександр Іванович Смик | |||||
 | |||||
| Народився | 26 жовтня 1957 с. Грузьке, нині Кролевецька громада, Конотопський район,Сумська область, Україна | ||||
| Помер | 18 травня 2022 (64 роки) м. Тернопіль | ||||
| Поховання | Микулинецький цвинтар | ||||
| Громадянство |  УРСР →  Україна | ||||
| Національність | українець | ||||
| Діяльність | поет | ||||
| Відомий завдяки | бард, поет, драматург. | ||||
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка | ||||
| Членство | Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України | ||||
| Нагороди |
| ||||
Член національних спілок України: театральних діячів, кобзарів, журналістів, письменників та Всеукраїнської музичної спілки.
Життєпис
ред.
Олександр Смик народився 26 жовтня 1957 року в селі Грузькому, нині Кролевецької громади Конотопського району Сумської области України.
Закінчив педагогічний факультет Рівненського державного педагогічного інституту (1977, нині державний гуманітарний університет), Київський університет імені Тараса Шевченка (1983).
Організатор першого приватного Будинку творчості «Потік Ірва»[2] м. Кременець (2004).[3]
Автор ідеї та куратор втілення проекту бібліотеки-музею «Літературне Тернопілля» (2012).
Начальник управління культури і мистецтв тернопільської міської ради[4] (2010—2014).
Заступник міського голови Тернополя з гуманітарних питань[4] (від жовтня 2014 по листопад 2015)
Від липня 2015 р. — голова обласної організації НСПУ[5].
Начальник управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради (2015—2020)
Жив і працював у м. Тернополі і м. Кременці.
Помер 18 травня 2022 року в Тернополі, де похований 20 травня на Микулинецькому цвинтарі.
Творчість
ред.
Фестивалі
ред.Автор концептуальних розробок музичних фестивалів:
- «Тарас Бульба»
- «Вивих»
- «Повстанські ночі»
- «Лаба»
- «Золоте підпілля»
- «Зелений цвіт — цвіт надії»
- «Кобзарські сезони Волині»
- «Я там, де є благословення»
Поетичні збірки
ред.- «Пісенька-і-кара» (1989)
- «Два тіла… Дві душі…» (1993)
- «Тяжіння скутої ріки» (1995)
- «Мечений» (1996)
- «Солов'їний конгрес» (1997)
- «Штормує Всесвіт» (1997)
- «Хрести і перехрестя» (1999)
- «До тієї гідної любові» (2002)
- «Кохаю і ненавиджу» (2003)
- «Отакі ми є» — репертуарний збірник для бандури (2004)
- «Не мовчи, щоб продовжити вік» — нотний збірник, романси (2004)
- «Україна провінційна» (2004)
- «Версії» — презентація рукописної книги (2004)
- «Волинські відомості» — літературно-краєзнавчий часопис (2004)
- «Я там, де є благословення…» (Кременець, 2005)
- «Маленька Батьківщина» — газета, (2005)
- «Два тіла… дві душі…» — словацькою мовою (Словаччина, 2005)
- «Коли розтупається небо» (2006)
- «В обіймах наготи» — поезо-фотоальбом, англомовна версія О. Харват (2010)
- «Україна в мені» (2010)
- «В любові переможених немає» (2010)
- «До неба і вище» (2012)
- «Карамельки світу» (2015)
- «Для Бога все вчасно» (2017)
- «Неоголошена ВІЙНА» /Гротеск, пісенна історія Новітньої України/ (2019)
- «Пам"ять Води» (2021)
Фонотека
ред.- «Налейка-ка соточку» (1998)
- «Два тіла… Дві душі…» (2000)
- «Понапрасну Вас не беспокоя…» (2001)
- «Червоне… Чорне… Біле…» (2001)
- «Діагноз — Україна» (2003)
- «Третій тост» (2003)
- «Волинь» (2003)
- «Отакі ми є» (2004)
- «Час для правди юродивих» (2004)
- «Волинські Афіни» (2005)
- «Зцілення коханням» (2005)
- «Параноєвий ковчег» (2005)
- «Мама поспішає на побачення» (2006)
- «Україною з наплічником» (2007)
- "Франкінштейн у вишиванці (2007)
- «Всеношна для душі» (2007)
- «В любові переможених немає» (2007)
- «Провінційна пані» (2008)
- «Червона смужка» (2008)
- «Неоголошена війна» (2008)
- «Галицький формат» (2009)
- «Відлуння криївки» (2010)
- «Вир» (2012)
- «Межа» (2013)
- «Порохи на сонці» (2015)
- «Сніги…Сніги…» (2016, до 100-річчя бою на горі Лисоня)
Фільмографія
ред.- пісня "Сніги, сніги" стала саундтреком до фільму "Орест" (2017) з циклу реж. М.Яремчук "Жива УПА"[6]
- пісня "Мить" виконується у спільному українсько-молдавському фільмі "Закоханий в гори" (2020) (реж. Б.Голич, С.Шелест)[7]
- пісня "Пане підпоручнику" стала саундтреком до фільму "Марія" (2021) з циклу реж. М.Яремчук "Жива УПА"[8]
Відзнаки
ред.- Лауреат премій
- «Визнання Краківської конфратерні поетів» (1995)
- імені Василя Стуса (2008)
- імені Братів Лепких (2009)
- імені Володимира Гнатюка — за вагомий внесок у розвиток етнографії та музейної справи (2011)
- відзнака Тернопільської міської ради I ступеня (2011)
Пам'ятна відзнака «Гурби 1944—2009» 
Почесна ювілейна відзнака НСПУ - Почесний громадянин Тернопільської області (2024, посмертно)[9]
- Почесний громадянин міста Тернополя (12 серпня 2024, посмертно) — за вагомий особистий вклад у становлення української державності, вагомий внесок у громадське життя міста та заслуги перед містом[10].
Звання
ред.- Заслужений діяч мистецтв України (1 грудня 2018) — з нагоди 27-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року[11]
Вшанування
ред.У 2020 році на Алеї зірок у Тернополі встановлена зірка Олександру Смику
Примітки
ред.- ↑ У Тернополі помер відомий український бард і поет Олександр Смик // Укрінформ. — 2022. — 18 травня.
- ↑ Олександр Смик / Територія вільних муз. artvertep.com. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 26 жовтня 2021.
- ↑ «Потік Ірви» – перший приватний будинок творчості у старовинному Кременці. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 26 жовтня 2021.
- ↑ а б rada.te.ua. Тернопільська міська рада. rada.te.ua (рос.). Архів оригіналу за 23 листопада 2020. Процитовано 11 грудня 2020.
- ↑ Прес-служба НСПУ Новий голова Тернопільської ОО НСПУ // Літературна Україна. — 2015. — № 26 (16 лип.). — С. 3 — (Наша спілка).
- ↑ Орест – Сектор Правди (укр.). Процитовано 29 жовтня 2022.
- ↑ Фільм "Закоханий в гори" (укр.), процитовано 29 жовтня 2022
- ↑ О.Смик про пісню "Пане підпоручнику" (укр.), архів оригіналу за 10 листопада 2021, процитовано 18 жовтня 2021
- ↑ 20 уродженцям Тернопільщини присвоєно звання «Почесний громадянин Тернопільської області» (посмертно). tor.gov.ua. Процитовано 27 червня 2024.
- ↑ Трьом тернополянам присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» посмертно // Тернопільська міська рада. — 2024. — 12 серпня.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №404/2018 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 2 грудня 2018. Процитовано 2 грудня 2018.
Джерела
ред.- Дем'янова І., Чернихівський Г. Смик Олександр Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 299–300. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Моргун, І. «Мілке породжує мілке, високе спонукає до високого»: у Тернополі похоронили Олександра Смика // Суспільне Тернопіль. — 2022. — 20 травня.
- Смик О. І. [Архівовано 18 червня 2010 у Wayback Machine.] // Українські пісні.
- Смик О. І. [Архівовано 18 квітня 2012 у Wayback Machine.] // Наше.
- Чубата, Д. «Вона — як вирва із порізаної вени» / Дарія Чубата // Вільне життя плюс. — 2014. — № 59 (25 лип.). — С. 6 — (Наодинці з поетом).
