Вікіпедія

Слово про погибель Руської землі

Слово про погибель Руської землі (оригінальна назва Слово о погыбели Рускыя земли) — уривок не збереженого повністю твору, що був присвячений татаро-монгольській навалі на Русь.

Слово про погибель Руської землі
Дата створення / заснування 13 століття
Головний предмет твору Битва на річці Сіть
Жанр слово (жанр)
Мова твору або назви давньоруська мова
Персонажі Бату і Юрій Всеволодович

Загальні відомості

ред.

Слово про погибель Руської землі дійшло до нас у двох списках як вступ до першої редакції Житія Олександра Невського, що давало підставу дослідникам бачити в ньому вступ до гіпотетичної світської біографії князя, що нібито послужив основою його Житія. Однак порівняння стилю Слова зі стилем Житія свідчить про незалежність і різночасність виникнення цих творів; їх об'єднання — факт пізнішої літературної історії. Уривок, що дійшов до нас, Слово — або вступ, або перша частина пам'ятки, що описує розгром руських князівств полчищами Батия. У збереженому тексті описується колишня краса і багатство Руської землі, її колишня політична могутність. У патріотичних творах древньої і середньовічної літератур, що створювалися в той час, коли батьківщина письменника страждала від воєн, міжусобиць і сваволі, розповіді про нещастя передував вступ, що вихваляв колишню велич країни. За поетичною структурою й в ідейному відношенні Слово близьке до «Слова о полку Ігоревім». Обидва ці твори відрізняє високий патріотизм, загострене почуття національної самосвідомості, гіперболізація сили й військової доблесті князя-воїна, ліричне сприйняття природи, ритмічний лад тексту. Між обома творами можуть бути відзначені близькі стилістичні формули, подібні до поетичних образів, рівнобіжні словосполучення й звороти. Але близькість цих творів пояснюється не залежністю одного твору від іншого, а їхніми поетичними особливостями.

З питання виникнення Слова існує кілька точок зору. Найпереконливішою варто визнати датування тих дослідників, що зв'язують виникнення Слова з Батиєвою навалою на Русь та Залісся у 1237—1240 роках. Слово обривається на фразі «А в ты дни болЂзнь крестияномъ, отъ великаго Ярослава и до Володимера, и до ныняшняго Ярослава и до брата єго Юрья князя володимерьскаго». «Нинішній Ярослав» — Ярослав Всеволодович, помер у 1246 році, отже, Слово було написано до 1246. Юрій Всеволодович теж іменується як сучасний князь, що княжить, а він загинув у битві на Сіті 4 березня 1238 року. Можливо, Слово було створено на самому початку навали Батия, до битви на ріці Сіть.

Ім'я автора Слова невідоме. Існують лише різні припущення про те, де було написано Слово про погибель Руської землі, і яке походження його автора. Одні дослідники вважають, що автор — новгородець, інші відносять місце виникнення Слова до Русі, треті бачать в авторі пам'ятки залісця — жителя Переяславля-Залісського або Володимира, четверті місцем написання Слова називають Залісся, але автор, на їхню думку, виходець з Русі. Остання гіпотеза найпереконливіша: у Слові багато рис, зв'язаних з Заліссям (імена князів, що перелічуються, землі, деякі терміни), а разом з тим автор добре знає легенди про Володимира Мономаха руського походження.

Слово уплинуло на декілька пам'яток пізнішого часу. Окремими образами Слова скористався: чернець Кирило-Бєлозерського монастирі Єфросин, створюючи свій варіант «Задонщини» (кінець 70-х років XV ст.), ремінісценції зі Слова містяться в Житії Феодора Ярославського в редакції Андрія Юр'єва (2-га половина XV ст.) і в Степенній книзі (60-ті роки XVI ст.).

Слово про погибель Руської землі було відкрито наприкінці XIX ст., перша його публікація вийшла в 1892. Текст Слова неодноразово публікувався й окремо, і в складі збірників і хрестоматій. Твору присвячена велика дослідницька література (докладний огляд її див. у монографії Ю. К. Бегунова).

Текст

ред.

СЛОВО ПРО ПОГИБЕЛЬ РУСЬКОЇ ЗЕМЛІ ПО СМЕРТІ ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА[1]

«О світло світла і красно прекрасна земле Руська! Множеством красот дивуєш ти: озер множеством дивуєш ти, ріками і колодязями вельми славними, горами крутими, горбами високими, дібровами густими, полями розкішними, звірями різними, птицями незліченними, городами великими, селами гарними, садами монастирськими, храмами церковними, і князями грізними, боярами чесними, вельмож множеством. Усім єси сповнена, земле Руська, о правовірна віро християнська!

Звідси до Угрів, до Ляхів і до Чехів; од Чехів до Ятвягів; од Ятвягів до Литви і до Німців; од Німців до Корели; од Корели до Устюга, туди, де були тоємці погані, і за дихащiм морем, од моря ж до Болгар, од Болгар до Буртасів, од Буртасів до Черемисів, од Черемисів до Мордви — те все підкорене було Богом народові християнському, поганські краї — великому князю Всеволоду, отцю його Юрію, князю Київському, діду його Володимиру Мономаху, котрим то половці дітей своїх лякали в колисці, а литва із болота на світ не виникла, а угри кріпили кам'яні городи залізними воротами, аби на них великий Володимир не наїхав. А німці раділи, далеко будучи за синім морем; буртаси, черемиси, вяди і мордва бортничили на князя великого Володимира, і сам Мануїл Царегородський, остерігаючись, дари великі посилав йому, аби у нього великий князь Володимир Царгорода не одібрав.

У сі ж дні горе християнам, од великого Ярослава і до Володимира і до нинішнього Ярослава, і до брата його Юрія, князя Володимирського».

Оригінальний текст (давньоруська)
СЛОВО Ѡ ПОГИБЕЛИ РУСКЫIA ЗЕМЛИ ПО СМЕРТИ ВЕЛИКОГО КНѦЗѦ IAРОСЛАВА

Ѡ, свѣтло свѣтлаia и украсно украшена, землѧ руськаіа, и многыми красотами удивлена еси: озеры многыми удивлена еси, рѣками и кладѧзьми мѣсточестьными, горами крутыми, холми высокыми, дубравоми чистыми, польми дивными, звѣрьми разлычными, птицами бещислеными, городы великыми, селы дивными, винограды ѡбителными, домы церковьными и кнѧзьми грозными, боіары честными, вельможами многами. Всего еси испольнена, землѧ рускаia, ѡ прававѣрьнаia вѣра христиіаньскаіа!

Отселѣ до угоръ и до ляховъ, до чаховъ, отъ чаховъ до ятвязи, и отъ ятвязи до литвы, до нѣмець, от нѣмець до корѣлы, отъ корѣлы до Устьюга, гдѣ тамо бяху тоимици погании и за дышючимъ моремъ, отъ моря до болгаръ отъ болгаръ до буртасъ, отъ буртасъ до чермисъ, отъ чермисъ до моръдви — то все покорено было богомъ крестияньскому языку поганьскыя страны великому князю Всеволоду, отцю его Юрью, князю кыевьскому, дѣду его Володимеру и Манамаху, которымъ то половоци дѣти своя ношаху в колыбѣли, а литва из болота на свѣтъ не выникываху, а угры твердяху каменыи городы желѣзными вороты, абы на нихъ великый Володимеръ тамо не вьзѣхалъ. А нѣмци радовахуся, далече будуче за синимъ моремъ; буртаси, черемиси, вяда и моръдва бортьничаху на князя великого Володимера, и жюръ Мануилъ цесарегородскый опасъ имѣя, поне и великыя дары посылаша къ нему, абы под нимъ великый князь Володимеръ Цесаря города не взялъ.

А въ ты дни болѣзнь крестияномъ, отъ великаго Ярослава и до Володимера, и до ныняшняго Ярослава и до брата его Юрья князя володимерьскаго.

Див. також

ред.

Джерела

ред.

Література

ред.
  • Мансикка В. Житие Александра Невского. — СПб., 1913 (ПДП, № 180).
  • Тихомиров М. Н. Где и когда было написано «Слово о погибели Русской земли» // ТОДРЛ. — 1951. — Т. 8. — С. 235—244.
  • Гудзий Н. К. О «Слове о погибели Рускыя земли» // ТОДРЛ. — 1956. — Т. 12. — С. 527—545.
  • Соловьев А. В. Заметки к «Слову о погибели Рускыя земли» // ТОДРЛ. — 1958-Т. 15. — С. 109—113.
  • Данилов В. В. «Слово о погибели Рускыя земли» как произведение художественное // ТОДРЛ. — 1960. — Т. 16. — С. 132—142.
  • Мещерский Н. А. К реконструкции текста «Слова о погибели Рускыя земли» // Вестник ЛГУ. — № 14. Серия истории, языка и литературы. — Л., 1963. — Вып. 3. — С. 44—53.
  • Дмитриев Л. А. Слово о погибели Русской земли // Словарь книжников.- Вып. 1. — С. 432—434.
  • Горский А. А. Проблемы изучения «Слова о погибели Рускыя земли»: К 750-летию со времени написания // ТОДРЛ. — 1990. — Т. 43. — С. 18—38.
  1. ↑ Слово про погибель Руської землі / Переклав Володимир Крекотень // Давня українська література: Хрестоматія. — С. 238.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Слово_про_погибель_Руської_землі&oldid=42386553