Відкрити головне меню


Васи́ль Миха́йлович Скрипничу́к (22 червня 1958(19580622), с. Маркова, Богородчанський район, Станіславська область — 22 січня 2019, м. Івано-Франківськ) — український політик та науковець, член Всеукраїнського об'єднання «Свобода», Голова Івано-Франківської обласної ради (2012—2015). Президент Івано-Франківської обласної федерації волейболу. Голова Івано-Франківської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Учасник російсько-української війни.

Василь Михайлович Скрипничук

Час на посаді:
23 листопада 2012 — 7 грудня 2015
ПопередникОлександр Сич
НаступникОлександр Сич

Народився22 червня 1958(1958-06-22)
с. Маркова, Богородчанський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Помер22 січня 2019(2019-01-22) (60 років)
Івано-Франківськ
ГромадянствоУкраїна Україна
НаціональністьУкраїнець
Політична партіяЕмблема Конгресу Українських Націоналістів з державним тризубом.svg КУН (1992-?)
Svoboda logo-2.svg Всеукраїнське об'єднання «Свобода»
Професіяюрист, вчитель

Зміст

ОсвітаРедагувати

Закінчив філологічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту за фахом вчитель (російська філологія) (19751979) і юридичний факультет Прикарпатського університету імені Василя Стефаника за фахом юрист (19931997).

Кандидат юридичних наук, доцент. Вчену ступінь здобув у 2002 році. Дисертація «Обласна рада в системі місцевого самоврядування в Україні: організація та діяльність» (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2001).

Є автором більше 50 наукових праць.

Кар'єраРедагувати

Професійну діяльність розпочав вчителем загальноосвітньої середньої школи у с. Шаланки Виноградівського району Закарпатської області, в якій працював у період з 1979 по 1982 роки.

У 19821984 роках — заступник директора Бабченської восьмирічної школи Богородчанського району Івано-Франківської області.

З 1984 по серпень 1991 року — викладач Івано-Франківського автотранспортного технікуму м. Надвірна.

Протягом серпня — грудня 1991 року працював завідуючим відділу радіомовлення редакції газети «Народна воля», після чого до січня 1993 року — редактором міського телебачення Надвірнянської міської ради народних депутатів.

19931994 роки — голова контрольної комісії Івано-Франківської обласної ради народних депутатів.

У 19941995 роках — начальник головного управління (департаменту) з гуманітарних питань, заступник голови Івано-Франківської обласної ради з виконавчої роботи.

19951998 роки — заступник голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

19981999 роки — керівник секретаріату Івано-Франківської обласної ради.

19992002 роки — заступник керівника виконавчого апарату (керівник секретаріату) Івано-Франківської обласної ради.

Починаючи з 2001 року, спочатку за сумісництвом, а згодом й за основним місцем роботи, займався безпосередньою науковою діяльністю, працюючи доцентом кафедри державного управління Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, завідувачем кафедри правознавства Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, деканом Карпатського факультету Академії муніципального управління.

У 20102012 роках — керуючий справами виконавчого апарату Івано-Франківської обласної ради.

23 листопада 2012 року обраний головою обласної ради.

Є учасником комбатантського об'єднання «Легіон Свободи»[1]. 24 липня 2014 року написав заяву добровольцем до української армії з огляду на російсько-українську війну: «я пропонуватиму депутатам наслідувати мій приклад і добровільно написати заяву для того, щоб кожного депутата мобілізували в армію. Таку заяву я написав у Тисменицький райвійськкомат 24 липня».

11 червня 2016 року[2][3] — відкривав виставку Юрія Бакая «Вапно» у фойє Івано — Франківської обласної ради.

30 червня 2017 року був достроково позбавлений депутатських повноважень за власним бажанням[4], замість нього в обласній раді буде Наталія Щербій, дружина голови обласної Свободи Михайла Королика[5].

Помер 22 січня 2019 року у Франківську. 24 січня, в будинку «Просвіти» відбулася церемонія прощання. Похований у селі Монастирчани Богородчанського району[6][7].

Сім'яРедагувати

Батько Михайло Олександрович (19211985) — тракторист колгоспу. Мати Марія Дмитрівна (19281999) — домогосподарка. Дружина Галина Іванівна (1965) — молодший науковий працівник сектору народознавства. Сини Василь (1986) та Іван (1992), дочка Галина (1997).

ПриміткиРедагувати

  1. Мир можливий лише після перемоги над російським агресором - Тягнибок. 2015-08-25. 
  2. ТРК КАРПАТИ (2016-06-11). Несподівана реакція Василя Скрипничука на інсталяцію Юрія Бакая "Вапно". Процитовано 2016-06-13. 
  3. ТРК КАРПАТИ (2016-06-11). Несподівана реакція Василя Скрипничука на інсталяцію Юрія Бакая "Вапно". Процитовано 2016-06-13. 
  4. Василя Скрипничука позбавили депутатських повноважень. Галицький Кореспондент (uk-UA). 2017-06-30. 
  5. Наталія Щербій замінила Василя Скрипничука в обласній раді Івано-Франківська - Галицький Кореспондент. Галицький Кореспондент (uk-UA). 2017-07-20. Процитовано 2017-07-20. 
  6. Франківці прийшли попрощатися з Василем Скрипничуком (фото) // «Галицький кореспондент», 24 січня 2019
  7. У Франківську провели в останню путь екс-голову облради Василя Скрипничука: вченого-правознавця, педагога й добровольця АТО // «Еспресо», 27 січня 2019

ПосиланняРедагувати