Синівці
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (липень 2017) |
Синівці́ — село в Україні, у Борсуківській сільській громаді Кременецького району Тернопільської області.
| село Синівці | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький район |
| Тер. громада | Борсуківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61020010090066821 |
| Облікова картка | Синівці |
| Основні дані | |
| Засноване | 1520 |
| Населення | 361 |
| Територія | 1.785 км² |
| Густота населення | 202.24 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47412 |
| Телефонний код | +380 3549 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°51′04″ пн. ш. 25°58′31″ сх. д.H G O |
| Водойми | річка Синявка |
| Відстань до районного центру |
9 км |
| Найближча залізнична станція | Бережанка |
| Відстань до залізничної станції |
5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47412, Тернопільська обл, Кременецький р-н, с. Борсуки, вул. Шевченка, буд. 3 |
| Карта | |
  Синівці | |
 Синівці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Підпорядковувалося Борсуківській сільраді. Від вересня 2016 року ввійшло у склад Борсуківської сільської громади.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Борсуківської сільської громади.[1]
Колишні назви — Синівка, Синевич, Сенявці. Розташоване на півдні району поблизу потоку Зелена Криниця, лівого допливу р. Жирак, за 12 км від міста Ланівці і 6 км від найближчої залізничної станції Куськівці.
Географія
ред.У селі бере початок річка Синявка.
Хутори
ред.До села приєднано хутори Береги, Додатки, Заболотці, За Двором, Лиса Гора, Могила, На Озерах, Пеньки, Рудка.
- Береги — розташований за 2,5 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 13 дворів (62 особи); тоді ж виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів у Синівці.
- Додатки — розташований за 0,5 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 4 двори (12 осіб); тоді ж виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів у Синівці.
- Заболотці — розташований за 2,5 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 3 двори (5 осіб); тоді ж виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів у Синівці.
- За Двором — розташований за 0,5 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 2 двори (5 осіб); тоді ж виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів у Синівці.
- Лиса Гора — розташований за 1 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 10 дворів (36 осіб); тоді ж виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів у Синівці.
- Могила — розташований за 2 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 6 дворів (18 осіб); тоді ж виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів у Синівці.
- На Озерах — розташований за 2,5 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 4 двори (18 осіб); тоді ж виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів у Синівці.
- Пеньки — розташований за 1,5 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 6 дворів (17 осіб); тоді ж виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів у Синівці.
- Рудка — розташований за 0,5 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 3 двори (7 осіб); тоді ж виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів у Синівці.
Преісторія
ред.Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської і давньоруської культур.
Історія
ред.Відоме від 1566 р., хоча, за переказами, поселення існувало ще в часи турецько-татарських набігів у 15 ст. — на північ від нинішнього села в урочищі Пеньки. Під час одного з таких нападів поселення спалили, а його мешканці переселилися в інше місце — під гору, в долину розмитого яру, де воно розбудувалося й розширилося. Назва походить, імовірно, від слова «синь» — синя вода, синє небо. Донині жителі села білять хати білим вапном із синюватим відтінком. За іншими переказами, поблизу поселення, поміж пшеницею й житом, щовесни цвіли сині волошки й дзвіночки; а хліб, випечений із зібраного там урожаю, мав синій відтінок.
Синівці належали ґрафам Мнішекам, від 1583 р. — Олександрі Вишневецькій.
У 1861 р. землями села володів ґраф Ржевуцький, тут було 80 дворів, 538 мешканців. Наприкінці 19 ст. у Синівцях було 140 дворів, проживало 809 осіб; тут діяла російськомовна початкова школа, де працював один вчитель і навчалися 30 учнів (переважно хлопчики).
У роки 1-ї світової війни чимало синівчан мобілізували до царської армії. За свідченнями старожилів, мешканці села К. Віннічук та М. Голячук стали Георгіївськими кавалерами: нагороджені чотирма хрестами (в тому числі золотими).
Учасниками національно-визвольних змагань 1917—1921 рр. були мешканці Синівців: полковник Армії УНР В. Чабай (за фахом учитель), а також П. Когут, А. Марценюк, П. Черняк і В. Ковбасюк із Великих Кусківців, які служили в полку під командуванням Чабая. Полк пройшов через міста Ізяслав і Славуту та був розбитий силами Антанти біля м. Торчин на Волині.
У листопаді 1918 р. на території нинішнього Лановецького району діяв Лановецько-Ямпільський партизанський загін під командуванням уродженця села В. Чабая.
Від 1921 р. село — під владою Польщі. Тоді карателі ув'язнили полковника В. Чабая в тернопільській, згодом — у львівській тюрмах. Він помер від туберкульозу в 1921 р. у родинному селі. Заарештували й синівчан М. Басюка, К. Волянюка, П. Когута, А. Пенцалюка, Й. Чабая, Р. Янчука.
У 1930-х рр. діяв осередок товариства «Просвіта», в якому найактивнішми були сестри з родини Панцелюків — Параскева (Буняк), Ольга (Вернигора) і Калина (Світач). У садибі П. Процюка розмістили хату-читальню, тут передплачували українські часописи, проводили патріотичні дійства, ставили аматорські театральні вистави. Діяльними просвітянами були мешканці села Я. Марценюк і Р. Янчук.
У 1931 р. в Синівцях проживало 813 осіб, були 163 малі й одне середнє сільські господарства; 4 крамниці; у садибі П. Волохатого функціонувала початкова школа з польською мовою навчання (2 вчителі). У 1934—1935 рр. споруджено половину навчального приміщення на 100 учнівських місць. Стара школа була зовсім занедбана та в аварійному стані в 1972—1975 роках. Школа була перебудована та повністю завершене будівництво прибудови у 1975 рр. під керівництвом директора школи Голуб Людмили Петрівни за активною допомогою та керівництвом будівництвом Голуба Володимира Івановича та Чабая Григорія Феофановича — вчителів школи.
Від вересня 1939 р. — радянська влада; тоді відкрито школу з українською мовою навчання, де працювали 7 учителів.
Від 2 липня 1941 р. до 5 березня 1944 р. село — під німецькою окупацією. На примусові роботи до Німеччини вивезли 26 мешканців Синівців, 8 із них згодом повернулися в родинне село. Під час трагічних подій 1943 р. в селі загинули 38 осіб польської національності. Цього ж року через Синівці пройшов партизанський загін під проводом С. Ковпака.
У 1944 р. до Червоної армії мобілізували 41-го синівчанина, з них 17 загинули, четверо повернулись інвалідами.
Членами ОУН були 25 мешканців села, 17 воювали в УПА, за зв'язки з ОУН і УПА 37 осіб (22 родини) вивезли на спецпоселення.
У жовтні 1949 р. організовано колгосп «Шляхом Леніна» (перший голова правління — Я. Волохатий), який у 1951 р. приєднали до колективного господарства в с. Борсуки. Спочатку об'єднане господарство назвали ім. Й. Сталіна, згодом — ім. ХХІІ з'їзду КПРС. Нині колишній колгосп реорганізовано у ПСП «Агрофірма „Горинь“» (керівник О. Гасюк).
Збереглися давні назви частин села: Заболотці, Загребля, Когутівка; урочищ — Висока межа, Додатки, Лиса гора.
Релігія
ред.
Є церква Успіння Пресвятої Богородиці (1869 р., дерев'яна). Храм перевезли зі с. Старий Олексинець (Кременецький район) поставили на місці старої церкви, спорудженої у 1583 р.
Є «фіґура» Ісуса Христа.
Пам'ятники
ред.
- воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (скульптор Г. Басюк).
Населення
ред.Дворів — 114 (2011).
| Чисельність населення, чол. | |||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1900 | 1910 | 1921 | 1931 | 1938 | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 | 2007 | 2011 | 2014 | 2015 | 2016 | |
| 346[2] | 331[3] | ||||||||||||||
Відомі люди
ред.Народилися
ред.- скульптор Георгій Басюк (1938 р. н.);
- вчений у галузі радіоелектроніки, доктор технічних наук, член-кореспондент Міжнародної академії інформатизації, автор 160 наукових робіт і патентів на винаходи Михайло Басюк (1959—2010);
Проживали
ред.- поліграфічний дизайнер, журналіст, дизайнер-верстальник популярних обласних і всеукраїнських газет та журналів, книг відомих авторів, член Національної спілки журналістів України Тарас Савчук (1979 р. н.).
Соціальна сфера
ред.Діють ЗОШ 1–2 ступенів, дошкільний заклад, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, торговий заклад.
Примітки
ред.- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 18 жовтня 2022.
- ↑ Г. Басюк, М. Бігус. Синівці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 258. — ISBN 978-966-528-279-2.
- ↑ П. Когут, Б. Петраш, Т. Савчук, С. Трофимчук, Б. Петраш, В. Уніят. Синівці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 676–678. — ISBN 978-966-457-228-3.
Література
ред.
- Г. Басюк, М. Бігус. Синівці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 258.
- П. Когут, Б. Петраш, Т. Савчук, С. Трофимчук, Б. Петраш, В. Уніят. Синівці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 676–678. — ISBN 978-966-457-228-3.