Симон (Тодорський)
Архієпископ Симон (в миру Симеон Федорович Теодо́рський; 1700, Золотоноша — †22 лютого 1754, Псков) — єпископ синодальної Російської православної церкви, архієпископ Псковський, Ізборзький та Нарвський. Богослов, перекладач та проповідник, законовчитель Петра III та Катерини II.
| Архієпископ Симон | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 31 березня 1745 — 18 серпня 1745 | ||
| Попередник: | Єпархія заснована | |
| Наступник: | Сильвестр (Кулябка) | |
| Альма-матер: | Києво-Могилянська академія | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Симеон Федорович Теодо́рський | |
| Народження: | 1 (12) вересня 1700 або 12 вересня 1701[1] Золотоноша | |
| Смерть: | 22 лютого (5 березня) 1754, 4 березня 1754[1] або 5 березня 1754[1] Псков | |
| Похований: | Псковський Свято-Троїцький собор | |
| Чернецтво: | 17 травня 1740 | |
| Єп. хіротонія: | 31 березня 1745 | |
Життєпис ред.
Навчався у Києво-Могилянській академії (1718–1727), потім жив у Ревелі, далі вищу освіту отримав у Німеччині в Галійському університеті.
Є інформація, що він також навчався у Єнському університеті.
Був близький до пієтистів. У Галі переклав з німецької «Книжку про істинне християнство» Йогана Арндта та «Вчення про початок християнського життя» Анастасія Проповідника. Книги вийшли друком в Галлі (1735), однак у Москвії переклад Арндта був заборонений царицею Єлизаветою у 1743, незважаючи на те, що він на той час був членом Синоду та придворним проповідником. Роль перекладу Тодоровського у становленні російської філософї відзначав В. В. Зеньковський[2].
Перекладав вірші.
Після Галле працює «з єзуїтами на різних місцях», потім викладав грецьку у Белграді.
1738 — приїхав до Києва і почав викладати у Києво-Могилянській академії грецьку, давньоєврейську та німецьку мови (перший систематичний викладач цих дисциплін); за оцінкою протоієрея Георгія Флоровського — «великий знавець мов грецької та східних, учень знаменитого Міхаеліса»[3].
17 травня 1740 — пострижений в чернецтво (із збереженням імені) і отримав посаду катехизатора.
1742 — викликаний наказом Єлизавети до двора і призначений законовчителем та вихователем наступника, Карла Петера Гольштейн-Готторпського (майбутнього Петра ІІІ. Після переходу Петра до православ'я Симон залишався його духівником, а з 1744 був вихователем та духівником його нареченої — Софії Фредерики Цербської, майбутньої Катерини ІІ.
1743 — архімандрит Іпатієвського монастиря у Костромі, член Синоду.
1745 — рукопокладений в єпископа Костромського та Галицького, однак працював на цих посадах заочно, при дворі. За п'ять місяців формально переведений на Псковську та Нарвську катедру, залишаючись у Петербурзі. Збільшив витрати на утримання семінаристів у Псковській духовній семінарії.
Брав участь у підготовці церковнослов'янського перекладу Біблії, який досі в ужитку.
1748 — зведений в сан архімандрита.
1749 — звільнений від обов'язків духівника.
Помер 22 лютого 1754 у Пскові. Похований у Псковському Троїцькому соборі, на нижньому поверсі у східному відділенні усипальниці.
Видані праці ред.
Переклади
- Іоанн Арндт. Чотири книжки про істинне християнство. Галле, 1735.
- Анастасій Проповідник. Настановлення до істинного пізнання та рятувального використання Страждань та смерті Господа та Спасителя нашого Ісуса Христа. Галле, 1735.
- Август Франке. Початок християнського вчення. Галле, 1735.
- П'ять обраних псалмів царюючого пророка Давида із піснями похвалами двох церковних вчителів Амвросія та Августина. Галле, 1730-е.
Проповіді
- «Слово на Благовіщення Пресвятої Богородиці» 25 березня 1741 р., «Слово на Воскресіння Христове» 29 березня 1741 р., «Слово на день живоначальния Троїці» 17 березня 1741 р. та «Слово, проповідане в обителі Видубицькій» 6 вересня 1741 р.
«Слово на день народження Єлизавети» 1746 г. - «Слово на день народження Петра Федоровича» 10 лютого 1743 г. Санкт-Петербург, Друкарня Академії наук; видання з коментарем: Кислова Е. И. «Слово на день народження Петра Федоровича» Симона Тодорського // Acta Philologica, 2007, № 1, с. 308—335.
- «Боже особливе благословення» (слово на шлюб Петра Федоровича та Катерини Олексіївни) серпня 1745 г.). Москва, Синодальна друкарня; Санкт-Петерубрг, Друкарня Академії наук.
- «Слово на день народження Єлизавети Петрівни» 18 грудня 1746 р. Москва, Синодальна друкарня.
- «Слово на день приходу на престол» 25 листопада 1747 г. Москва, Синодальна типографія, 1748.
Переписка Симона (на грецькій, латинській та німецькій мовах зберігається у відділі рукописів та давніх книг Псковського державного музею-заповідника [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (Ф. 140 од. збер. Х ст. — сер. XVIII ст.).
Бібліотека, зібрана Симоном, була передана Псковському Архієрейському дому, із якого у 1817 поступила до Псковської семінарії і тепер 55 видань на латинській, грецькій, арабській, давньоєврейській та німецькій мовах та кілька рукописних книжок зберігаються в архівах Псковського державного музею-заповідника.
Приклад поетичного перекладу Тодорського ред.
| нім. "Auf meinen lieben Gott...",
Зігмунд Вайнгертнер (нім. Siegmund Weingärtner) |
Переклад Симона Тодорського [4] |
нім.
Auf meinen lieben Gott |
Посредѣ зла многа, |
Приклад тексту проповіді ред.
Нынѣ воззри Россïе веселым лицем и обрадованною душею на Внука ПЕТРОВА сына Анны Петровны, воззри и благодари Бога твоего, наслѣдствïе ПЕТРОВО в пользу твою цѣло тебѣ сохранившаго. О нем же едва слышать мощно было, сего Божïими непостижимыми судьбами, и премудрым Всепресвѣтлѣйшïя правильныя Государыни твоея ЕЛИСАВЕТЫ промыслом, не токмо видѣти, но и превожделѣнный тебѣ день высокаго Его рожденïя свѣтло и всеторжественно праздновати сподоляешися.
Смотри, как дивно и коль красно процвѣтает праведный твой Монарх ПЕТР Первый, в ПЕТРѣ внукѣ своем! прочитывает репорты от гвардïи приносимыя, прочитывает письма от армïи присылаемыя, как же изрядно о репортах рассуждает, с каким смысленным любопытством о состоянии армïи вопрошает: удивитися потреба. Не ПЕТРОВОЙ ли се цвѣт, не Перьваго ли се ПЕТРА остроумïе, в Его Высочествѣ процвѣтает.
Рассуждает о иностранных государствах, о математических, физических и прочих ученïях таковому лицу приличных, о обученïи военном, о штатском поведенïи, с приличными всякой вещи резонами, не ПЕТРОВ ли се цвѣт, не Перьваго ли се ПЕТРА искусство в Его Высочествѣ процвѣтает.
(Цит. по: Кислова Е. И. «Слово на день рождения Петра Фёдоровича» Симона Тодорского)
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е Словарь русских писателей XVIII века. Выпуск 3: Р—Я / под ред. А. М. Панченко — СПб: Наука, 2010. — С. 248–252. — ISBN 978-5-02-025203-5
- ↑ (рос.) История русской философии[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ (рос.)Пути русского богословия. Архів оригіналу за 24 квітня 2015. Процитовано 30 квітня 2015.
- ↑ По виданню Д.Чижевського в часописі «Kyrios».
Література ред.
- Тодорський, Симон // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 640. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Щукин В. Симон (Тодорский), архиепископ Псковский и Нарвский (биографический очерк) // Псковские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. 1898, № I — 1899, № XIV.
- Чижевський Д. Україньский літературний барок. Нариси. Прага, 1941.
- Winter E. «Einige Nachricht von Herrn Simeon Todorski». Ein Denkmal der deutsch-slawishen Freundschaft im 18. Jahrhundert // Zeitschrift für Slawistik. № 1, 1956.
- Записки императрицы Екатерины Второй. М., 1989.
- Reichelt, Stefan [Райхельт, Штефан] Der Übersetzer Simeon Todorskij // Johann Arndts Vier Bücher von wahrem Christentum in Russland. Vorboten eines neuzeitlichen interkulturellen Dialogs. Leipzig [Лейпциг], 2011, С. 27-55. ISBN 978-3-374-02863-4
- Менгель С. Русские переводы халльских пиетистов. Симеон Тодорский. 1729—1735 гг. // Вестник Московского университета. Серия 9. Филология. № 3, 2001.
- Нічик В. М. Симон Тодорський і гебраїстика в Києво-Могилянської академії. — К.: ВД «КМ Академія», 2002. — 52 с.
- Симон Тодорский // Каталог личных архивных фондов отечественных историков. Вып. 1: XVIII век / Под ред. С. О. Шмидта. М., 2001. С.255-257.
- Кислова Е. И. «Слово на день рождения Петра Фёдоровича» Симона Тодорского // Acta Philologica, 2007, № 1, с. 308—335 (на с. 309—310 — биографические известия о Симоне)
- Кислова Е. И. «Божие особое благословение» Симона Тодорского 1745 г. — проповедь на бракосочетание Петра Федоровича и Екатерины Алексеевны // Ломоносовский сборник. М., 2011. С. 133—182.
- Абашнік В. Г.С. Сковорода та німецький пієтизм // Творчість Г.С. Сковороди як метатекст української культури. Пам’яті Мирослава Поповича: Матеріали XXVI Харківських міжнародних сковородинівських читань (ОКЗ «Національний літературно-меморіальний музей Г.С. Сковороди», 28–29 вересня 2018 року). — Харків : Майдан, 2018. – C. 47–52.
Посилання ред.
- Тодорський Симон // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1909. — 1000 екз.