Симонов Юрій Іванович

Ю́рій Іва́нович Си́монов (народився 4 березня 1941, Саратов) — російський диригент, Народний артист РРФСР (1976)[2], Народний артист СРСР (1981).

Симонов Юрій Іванович
Основна інформація
Дата народження 4 березня 1941(1941-03-04)[1] (79 років)
Місце народження Саратов, РРФСР, СРСР
Роки активності 1969 — тепер. час
Громадянство Росія і СРСР
Професії диригент, музичний педагог
Освіта Середня спеціальна музична школа Санкт-Петербурзької консерваторії імені Н. А. Римського-Корсаковаd і Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Нагороди
орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Пошани
Премія Ленінського комсомолу народний артист СРСР Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР
орден Зірки Румунії Орден Заслуг (Угорщина) нагрудний знак «За заслуги перед польською культурою»
yurisimonov.com

Народився в сім'ї оперних співаків і вже в дитинстві виявляв інтерес до диригування. Навчався в музичній школі по класу скрипки, у дванадцять років вперше став за пульт шкільного оркестру, продиригувавши 40-ю симфонією Моцарта. У 1956 у Симонов переїхав у Ленінград, де вступив до музичної школи при консерваторії, а по її закінченні — в консерваторію по класах альта Юрія Крамарова (закінчив у 1965) і диригування — Миколи Рабиновича (1968). У 1967—1969 керував оркестром Кисловодської філармонії. Після перемоги на міжнародному конкурсі диригентів Академії Святої Чечілії в Римі Симонов був запрошений працювати з Ленінградським філармонічним оркестром (під керівництвом Євгенія Мравінського), але пропрацював там лише близько року. У 1969 він дебютував у Великому театрі постановкою опери «Аїда», а вже через рік одержав місце головного диригента, на якому працював до 1985 року .

Симонов гастролював за кордоном — у Європі, Японії і США — як з оперної та балетної трупою (керував постановкою опери Прокоф'єва «Війна і мир» у Метрополітен-Опера в 1975 році), так і з Камерним оркестром Великого театру, заснованим ним в 1979. У тому ж році з ініціативи Симонова в репертуарі Великого театру вперше після тривалої перерви з'явилися опери Вагнера (зокрема, «Золото Рейну»). У 1982 Симонов дебютував у Лондоні з оперою Чайковського «Євгеній Онєгін» у театрі "Ковент-Гарден ", а чотири роки по тому там же диригував «Травіатою» Верді. Пішовши з посади головного диригента Великого театру, Симонов кілька років керував Малим симфонічним оркестром Московської філармонії і Малим державним симфонічним оркестром. Після розпаду СРСР він продовжив активно працювати в Росії і за кордоном, виступаючи з провідними світовими оркестрами та оперними театрами: у 1991 році став головним запрошеним диригентом Філармонічного оркестру Буенос-Айреса, в 1993 керував постановкою «Пікової дами» у театрі «Опера Бастилія», з 1994 по 2002 обіймав посаду музичного керівника Національного оркестру Бельгії, а в 1995—1998 з успіхом диригував у Будапештській опері «Кільцем Нібелунга» Вагнера. Протягом багатьох років Симонов керує симфонічним оркестром Московської філармонії, з 1975 по 1991 викладав в Московської консерваторії1985 — професор). Нагороджений орденом Пошани (2001) та орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2011).

У репертуарі Симонова — російські та зарубіжні класичні твори, а також музика радянських композиторів XX століття. Під його управлінням відбулася прем'єра балету Родіона Щедріна «Анна Кареніна» (1972) і перша після довгої перерви постановка балету Дмитра Шостаковича «Золотий вік» та інших творів.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати