Опера Бастилія (фр. opéra de la Bastille, або opéra Bastille) — оперний театр у Парижі. Входить до складу громадсько-комерційного підприємства «Паризька національна опера».

Опера Бастилія
Дата створення / заснування 1990
Названо на честь Площа Бастилії
Країна  Франція[1]
Адміністративна одиниця Quartier des Quinze-Vingtsd[1]
Розташовано на вулиці Площа Бастилії
Власник Державна паризька опера
Дата офіційного відкриття 14 липня 1989
Замінено спорудою Бастильський вокзал
Орендар Державна паризька опера
Місткість 2745
Статус спадщини Remarkable Contemporary Architectured[2]
Кількість підписників у соціальних мережах 267 742 і 148 000 ± 999[3]
Мапа
Офіційний сайт
CMNS: Опера Бастилія у Вікісховищі

Координати: 48°51′07″ пн. ш. 2°22′14″ сх. д. / 48.851944444472216844° пн. ш. 2.37055555558333353° сх. д. / 48.851944444472216844; 2.37055555558333353

Історія

ред.

У 1982 році президент Франсуа Міттеран ухвалив рішення про будівництво в Парижі нової опери, «сучасної та популярної», що несе класичну музику в маси, з чим Опера Гарньє вже не справлялася.

Місцем будівлі обрали колишній Бастильський вокзал (gare de Paris-Bastille), який служив місту з 1859 по 14 грудня 1969, що знаходився між Ліонської та Шарантонської вулицями (la rue de Lyon et la rue de Charenton) з боку площі Бастилії.

У 1983 році було організовано конкурс на найкращий архітектурний проект опери. Його виграв 10 листопада 1984 канадо-уругвайський архітектор Карлос Отт.

1984 року розпочато демонтаж Бастильського вокзалу, який служив після свого закриття майданчиком різних виставок. Нова будівля на площі Бастилії була зведена Карлосом Оттом у 1989 році.

13 липня 1989 року — у двохсоту річницю взяття Бастилії — Опера урочисто відкрилася виставою у постановці Боба Вілсона «Ніч перед ранком» (La Nuit avant le jour). Але на постійній основі театр почав працювати тільки з 17 березня 1990, поставивши оперу Берліоза «Троянці».

Перші роки роботи зали були відзначені постійними збоями автоматизованого управління сценічних механізмів, що зазвичай для нових театрів, але що, проте, вилилося в кілька скандалів. Зроблений ремонт, здійснений без закриття театру, дозволив досягти задовільного функціонування всього механічного обладнання.

Через дуже швидке зношування фасаду будівлі держава затіяла судовий процес проти підрядників, звинувативши їх у недоброякісній роботі. Ця тривала тяганина, яку держава виграла тільки в 2007 році, не дозволяла до цього оновлювати облицювання будівлі, що прийшло в занепад.

Місткість залів

ред.
  • Великий зал на 2703 місця.
  • Амфітеатр на 450 місць.
  • Студійна зала на 237 місць.
  • Зал Гуно (salle Gounod) для репетицій оркестру.

Примітки

ред.

Посилання

ред.