Відкрити головне меню

Сильвія Назар

американська письменниця і журналіска

Сильвія Назар
англ. Sylvia Nasar
Sylvia Nasar - Flickr - Knight Foundation.jpg
Народилася 17 серпня 1947(1947-08-17) (71 рік)
Розенгайм, Німеччина
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність письменниця, журналістка
Alma mater Antioch University[d] і Antioch College[d]
Мова творів англійська[1]
Напрямок біографія
Жанр біографія
Magnum opus «Блискучий розум»
Сайт: sylvianasar.com

Сильвія Назар у Вікісховищі?

Сильвія Назар (англ. Sylvia Nasar) — американська письменниця й журналістка німецького походження. Насамперед відома як авторка книжки «Блискучий розум», біографії Джона Форбса Неша-молодшого.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народилася 17 серпня 1947 року в Розенгеймі, Німеччина. З батькового боку — узбечка, а материного — німкеня. Її батько — Рузі Назар — вступив на службу до ЦРУ, де працював офіцером розвідки. 1951 року разом із сім'єю переїхала до США, а 1960 року — до Анкари, Туреччина. 1970 року здобула ступінь бакалавра з літератури в Антіохійському коледжі, а 1976 року — ступінь магістра з економіки в Нью-Йоркському університеті. Протягом чотирьох років здійснювала дослідження разом з Василем Леонтьєвим, лауреатом Нобелівської премії. 1983 року долучилася до діяльності журналу «Fortune», а 1990 року стала колумністом в журналі «U.S. News & World Report». У 1991—1999 роках займала посаду економічного кореспондента в газеті «New York Times». З 2001 року викладає ділову журналістику в Колумбійському університеті.

Особисте життяРедагувати

Проживає в Террітауні, Нью-Йорк, США. Одружена з Дерілом Маклаудом, економістом Фордгемського університету. Має трьох дорослих дітей: Клару, Лілі та Джека.[2]

Блискучий розумРедагувати

1998 року світ побачила книга «Блискучий розум», біографія лауреата Нобелівської премії з економіки Джона Форбса Неша-молодшого. Сильвія Назар описала різні аспекти життя Неша, повністю розглянула його особистість та мотивації, а також дослідила, який вплив мала на його особисте та професійне життя важка психічна хвороба, якою він страждав[3]. Цього ж 1998 року книга здобула премію Національного кола книжкових критиків, а також стала номінантом Пулітцерівської премії за найкращу біографію. 2001 року світ побачила однойменна екранізація, яка в українському прокаті вийшла під назвою «Ігри розуму».

Шлях до великої цілі: Історія одної економічної ідеїРедагувати

2011 року Сильвія Назар опублікувала книгу «Шлях до великої цілі: Історія одної економічної ідеї», свого роду історичний наратив, який розкриває точку зору авторки щодо того, що економіка врятувала людство від злиднів та депривації, взявши матеріальне становище у свої руки, а не віддавши його на поталу Долі[4]. Книга здобула Книжкову премію «Лос-Анджелес таймс» у категорії «Наука і технологія»[5].

Багатогранна доляРедагувати

28 серпня 2006 року Сильвія Назар опублікувала на сторінках газети «Нью-йоркер» статтю під назвою «Багатогранна доля», що містила чи не єдине інтерв'ю з математиком Григорієм Перельманом, який довів гіпотезу Пуанкаре, але 2006 року відмовився від Медалі Філдса. У статті розглянуто реакцію Шинтана Яу на Пелерманове доведення гіпотези. Згодом деякі математики написали листка на підтримку Яу, якого Сильвія зобразила в негативному світлі. Сам же вчений пригрозив судовим позовом, який так і не подав.[6]

Переклади українськоюРедагувати

  • Сильвія Назар. Блискучий розум. — Х. : Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2017. — 720 с. — ISBN 978-617-12-4219-7.

ПриміткиРедагувати

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Nasar, Sylvia (1998). A Beautiful Mind. New York, NY: Simon & Schuster. с. 442. ISBN 9781451628425. 
  3. A Beautiful Mind (review). Архів оригіналу за 4 April 2012. Процитовано 24 October 2011. 
  4. Sylvia Nasar » Grand Pursuit. www.sylvianasar.com (en-US). Процитовано 2017-03-22. 
  5. Book Prizes – Los Angeles Times Festival of Books» 2011 Los Angeles Times Book Prizes Winners & Finalists. events.latimes.com. Архів оригіналу за 2016-04-16. Процитовано 2017-03-22. 
  6. The Poincaré Clash. The New Yorker. Процитовано 2017-03-22. 

ПосиланняРедагувати