Відкрити головне меню

Семе́н Гна́тович Височа́н (? с. Вікторів Галицький район — 1666) — український військовий діяч, керівник селянського повстання, що розпочалося в Східній Галичині восени 1648 року при підході військ Богдана Хмельницького до Львова. Син керівника селянського руху на Галичині Гната Височана.

Височан Семен Гнатович
SemenVysochan.jpg
Семен Височан
Народився невідомо
с. Вікторів
Помер 1666(1666)
Діяльність військовослужбовець
Військове звання полковник

Зміст

БіографіяРедагувати

Походження

Відомо, що Семен народився в козацькій родині, а його батьком був Гнат Височан.

Одначе існує дискусія в колах істориків з приводу соціального статусу Височанів. Так, польський дослідник В.Лозинський виводив коріння Семена від покозачених селян. Проте, з іншого боку, відомий український історик В. Липинський переконував, що родина Семена походить від покозаченої гілки шляхетського роду Височанських[1].

Ранні роки

Навчався у Львівській братській школі, де оволодів кількома мовами (старослов'янською, німецькою, польською, латинською). Військове мистецтво опанував під керівництвом батька Гната Височана[2].

Військова діяльність

У 1648 році із окремих повстанських загонів сформував у місті Отинії військо з селян і української шляхти, що налічувало 15 тис. осіб, і очолив повстання проти польської шляхти на Прикарпатті. Зокрема, пізно восени 1648 року Пнівський замок — найсильніша твердиня Покуття — був взятий та сильно зруйнований повстанцями під його командуванням.[3]

Після цього був сотником у війську полковника Івана Богуна. У 1651 році обороняв Вінницю, пізніше став полковником лисянським та канівським[4].

Брав участь у повстанні 1664–1665 років на Правобережній Україні, діючи разом із запорожцями кошового отамана І. Сірка.

В 1665 р. мужньо захищав від польської шляхти м. Лисянку (тепер Черкас. обл.)[5].

У 1666 році був засланий гетьманом Брюховецьким у Росію, де й загинув[4].

Цікаві фактиРедагувати

  • В Отинії, столиці покутського повстання 1648 року, про полковника Височана побутують перекази, пов'язані з місцевою церквою Cвятої Трійці (її 1849 року перенесли в центр Отинії). В одному переказів йдеться про те, що в цій церкві Семен Височан брав шлюб[6].
  • Найвідомішим з далеких нащадків Семена був кооперативний діяч Павло Височанський[7].

ПриміткиРедагувати

  1. Липинський В. Твори. Т. 2: Участь шляхти у Великому Українському Повстанні під проводом Богдана Хмельницького. — Філадельфія, Пенсильванія: Східноєвропейський Дослідний Інститут ім. В. Липинського, 1980. — С. 459–460.
  2. Грабовецький В. В. Височан Гнат // Енциклопедія Історії України. — К: Наукова думка, 2003. — Т. 1. — С. 513.
  3. Володимир Грабовецький. Західно-Українські землі в період народно-визвольної війни 1648–1654рр.— К.: Наукова думка, 1972.— 192 с.— С. 89-90.
  4. а б Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. Київ: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с.ISBN 978966024850
  5. Височан // Українська Радянська Енциклопедія.
  6. Хавлюк М. «Хмельницький Галицької землі» // Незборима нація.
  7. Височа́нський Павло́ Фе́дорович // Катеринопільська ЦБС.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати